Екопідсумки-2020 — успіхи, провали, естафети
За 2020 рік парламент не ухвалив жодного зоозахисного закону.
Ці краєвиди будуть знищені. Природогуби отримали дозвіл на видобуток берилію на території Поліського природного заповідника. Фото Сергія Канциренка/Полісся - дика природа без кордонів
Відновлення профільного екоміністерства після його розгрому у 2019 р. вважають найбільшим досягненням в українській екосфері практично всі опитані GreenPost експерти. Інших відчутних досягнень майже немає.
«Разрушим до основанья, а затем…» (гімн РРФСР, 1918 рік)
«На жаль збереження довкілля зараз взагалі не у пріоритетах влади. Про успіхи сказати нічого. Єдине, що погралися з міністерством як органом державного управління», — сказав GreenPost доктор соціологічних наук, автор книги «Екологічний рух в Україні: соціологічний аналіз» Олександр Стегній (Oleksandr Stegnii).
Нагадаю, що у вересні 2019 р. «слуги народу» ліквідували Мінприроди, зливши його з Міненерго та поставивши на чолі гібрида міністра-енергетика, що згодом стало навіть приводом для першоквітневих жартів. А якщо серйозно, то це дорого обійшлося довкіллю України.
«Відновлене у травні 2020 р. під назвою Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів запрацювало лише на початку осені, а деякі втрати, зокрема, кадрові, досі не дають міністерству працювати з повною віддачею», — повідомив GreenPost експерт Національного екологічного центру Георгій Веремійчик.
До всього, вже лунають заяви політиків про наміри забрати від Міндовкілля три державних агентства — лісове, водне та рибне. Це навіть змусило громадськість почати збір підписів за збереження структури екологічного міністерства. Схоже, що перероблений з Інтернаціоналу гімн ранньої Російської радянської федеративної соціалістичної республіки рад, цитата з якого винесена в заголовок розділу, досі підігріває кров новопризначеного міністра АПП і членів профільного парламентського комітету.
Можливо, саме ці скромні успіхи і зневіра в досягненні прогресу в охороні довкілля були причиною вкрай незначної уваги виборців до екологічних партій на місцевих виборах восени 2020 р.
Прорив у заповідній справі
Втім, дві речі майже одноголосно вітаються експертами, і стосуються вони рішень КМУ в заповідній справі. Це постанова КМУ № 1224 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» та рішення про передачу шести природних заповідників і національного природного парку «Гомільшанські ліси» із сфери управління Держлісагенства до Міндовкілля.
«Постановою № 1224 внесено зміни в Санітарні правила в лісах України, Правила поліпшення якісного складу лісів і у Порядок спеціального використання лісових ресурсів. Ці зміни приводять правила у відповідність до законів про захист пралісів (ухвалений ще у 2017 р.) і про заборону суцільних рубок у Карпатах (ухвалений у вересні 2019 р.). Зокрема, відтепер у природних заповідниках; заповідних зонах нацпарків, регіональних ландшафтних парків, біосферних заповідників; заповідних урочищах і пам'ятках природи заборонені абсолютно всі види рубок», — сказав GreenPost директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.
Варто також відзначити створення національного природного парку «Королівські Бескиди» (Львівщина) та розпорядження КМУ про передачу у постійне користування нацпарку «Гуцульщина» півтори тисячі гектарів території. Раніше ці землі хоча і входили до території парку, але мали статус «без вилучення», що дозволяло місцевому лісгоспу безконтрольно рубати ці ліси.
Зашквар у заповідній справі
Список невдач у збереженні дикої природи набагато ширший.
«У 2020 р. так і не створено низку важливих заповідних територій. Зокрема, лише у проєкті залишаються національні природні парки «Дніпровсько-Тетерівський» і «Холодний Яр», біосферний резерват «Центральне Полісся» та багато інших. Зате розпочинається проєкт із видобутку корисних копалин на території Поліського природного заповідника. Досі є ризик виключення з Червоної книги декількох важливих для заповідної справи видів рослин», — зазначає Володимир Борейко.
Є чимало проблем в окремих об’єктах ПЗФ. Наприклад, НПП «Тузлівські лимани» досі не отримав допомоги з критичного для існування парку питання — відновленні каналу з морем, який засипали браконьєри у 2015 році.
Контролювати виконання екозаконів на території заповідних об’єктів (втім, як і на всій території України) залишається складно.
«Реформа державної екологічної інспекції і державного екоконтролю як такого не проведена. Інспекторів не пускають на підприємства та в лісгоспи, вони не мають техніки та обладнання, зарплати копійчані, процедура узгодження перевірок відбирає час», — говорить Володимир Борейко.
Проєкти є, законів — немає
У парламенті «завис» не тільки законопроєкт про реформування державного екологічного контролю. Досі Україна не має рамкового закону про відходи, галузевих законів про тверді побутові та інші види відходів, оновлення законодавства про атмосферне повітря тощо. Навіть вельми популярний у громадськості законопроєкт про заборону пластикових пакетів не встигли ухвалити до кінця року, хоча такі наміри були.
«Попри чисельні пікети, листи, марші, звернення зоозахисників, а, головне, необхідність захистити від жорстокого поводження братів наших менших — ВРУ досі не ухвалила жодного із зоозахисних законів», — сказав GreenPost співзасновник ГО «Єдина планета» Павло Вишебаба.
В той же час екологи схвально відзначають жорстку позицію депутатів щодо антигуманного законопроєкту 3200-1 і таку ж позицію Міндовкілля щодо антигуманної концепції розвитку мисливського господарства. Закон відхилили, а концепцію відправили назад до Держлісагентства.
Деякі експерти висловлювали думку, що Міндовкілля в цьому році наздоганяло провалені Олексієм Оржелем (міністр Мінекоенерго в 2019 році) реформи у сфері екологічного врядування.
«Багато законопроектів вже внесені до Верховної Ради і зареєстровані, але поки немає прийнятих актів права. Розпочата комплексна системна реформа лісової галузі та діджиталізація сфери охорони довкілля. Почався процес впровадження нового законодавства у сфері хімічної безпеки. Пройшов перше урядове обговорення проєкт Закону про хімічну безпеку. До якого вже розроблені експертною групою ОБСЄ проекти технічних регламентів і стандартів що забезпечать імплементацію Регламентів ЄС», — сказала GreenPost голова обраної нещодавно громадської ради при Міндовкіллі Світлана Берзіна.
Верховна рада як антиекоструктура
Але обговорення — це ще не прийняття закону. А от антиекологічні закони, навпаки, підтримуються ВРУ.
«Ухвалений попри застереження екологів Закон про внутрішній водний транспорт призведе до масштабного видобутку піску з русел річок, знищення прибережних захисних смуг, забруднення джерел питного водопостачання», — каже Георгій Веремійчик.
Цей закон також дає змогу активніше реалізовувати ідею будівництва мегаканави «Гданськ-Херсон» (Е40), яку вже називають українським аналогом повороту сибірських річок.
«Ризики проєкту Е40: зневоднення Полісся (спрацює як гігантська меліоративна канава); радіаційне забруднення Дніпра; знищення Прип’яті як останньої «дикої» річки України; знищення Полісся як Української Амазонії — регіону з величезним екопотенціалом тощо. Автори проєкту обманюють усіх — від президента до пересічних громадян щодо економічної вигоди та інших переваг проєкту. Насправді проєкт збитковий і не дасть жодного зниження емісії парникових газів тощо. Це прямо говорять авторитетні вчені», — додає Георгій Веремійчик.
Не надто успішно йде ухвалення й інших важливих екологічних документів.
«Найголовніше: продовжуємо до природи ставитися як до ресурсів, а не як до капіталу нації! Стратегічного планування немає, екостратегія — без плану її впровадження, а Водна стратегія так і залишилася чернеткою! З позитиву можу назвати спроби проведення консультацій на рівні Басейнових рад щодо окремих глав ПУРБів (планів управління річковими басейнами) та початок оновлення лабораторної бази водного моніторингу. Пандемія нам чітко вказала на ті прірви, які утворилися у санітарному контролі довкілля і помилки адміністративного реформування в галузі інтегрованого санітарно-екологічного моніторингу та нагляду в секторі гігієни людини та довкілля», — повідомила GreenPost співзасновниця Глобального водного партнерства — Україна Ганна Цвєткова.
Лобісти сміттєвої мафії, яка зараз непогано заробляють на фактично дикому ринку поводження з відходами, блокують ухвалення сучасного законодавства у цій сфері.
«Досі не ухвалено законопроєкт № 2207-1д «Про управління відходами». Це проєкт рамкового закону, без нього складно рухатися далі, складно приймати закони про окремі види відходів, наприклад про побутові, про тару та упаковку — саме цей тип відходів ми називаємо «сміття» і найбільше помічаємо, хоча ця категорія відходів не найбільша за обсягами. В Комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики тривають публічні обговорення цього законопроєкту до другого читання. З хорошого — обговорення є відкритим для всіх зацікавлених сторін», — сказала GreenPost експерт із поводження з відходами Анна Таранцова.
Також вона повідомила, що йде гаряча дискусія щодо поводження з побутовими відходами. Зокрема, щодо статті 10, яка стосується роботи організації розширеної відповідальності виробника (РВВ) з муніципальним адміністратором, а також взаємодії організації РВВ із місцевими органами влади.
У лісі, лісі темному
В лісовій політиці 2020 р. виявився абсолютно контрастним.
«З одного боку в Міндовкіллі потужно попрацювала робоча група з розробки Державної стратегії управління лісами до 2035 року. У надзвичайно стислі строки вдалось підготувати дуже прогресивний документ, який містить революційні для галузі реформи. З іншого боку існує великий опір мафіозної системи лісівників будь-яким змінам, і ці люди мають своє лобі в парламенті, уряді», — сказав GreenPost співзасновник ГО АНТС, секретар Комітету з екологічної політики ВРУ восьмого скликання Остап Єднак.
За оцінками багатьох експертів уряд призначив очільником Держлісагентства тимчасового управлінця, який консервує систему зловживань.
«Міндовкілля ініціює загальні правила торгів деревиною через систему ProzorroПродажі, що ліквідує корупцію та зловживання (я був одним із перших, хто прем’єру Гройсману пропонував цю систему для торгівлі деревиною). Проте водночас на практиці більшість деревини реалізується через тіньові схеми, а українські деревообробники почали активно завозити сировину з ЄС, США та Канади для переробки, бо не можуть купити законно та прозоро деревину в Україні», — додає Остап Єднак.
Верховна Рада прийняла корисні норми про державну інвентаризацію лісів. Але закон залишається «мертвим», бо немає його впровадження.
«Через відсутність реформ, Держлісагентство, Держліспроєкт за моєю інформацією повністю провалили виконання норм закону, і про якісний облік лісів годі й думати. Також попри гучний піар щодо поширення електронного обліку деревини, доступності лісорубних квитків онлайн практика показує відсутність інформації або її викривлення. Тому попри певний прогрес у багатьох напрямках лісової політики, 2021 рік може стати або роком справжнього прориву, або ж продовженням стагнації галузі. Я вірю в оптимістичний сценарій, оскільки певні кроки в цьому напрямку зроблені», — зазначає Остап Єднак.
Дихайте обережно
Протягом року міста України раз по раз потрапляли у топ рейтингів з найбільшим забрудненням повітря. Деталі громадяни дізнавалися або з міжнародних систем моніторингу, або від громадських національних. Державна система моніторингу повітря застаріла і технічно, і морально.
Критичною залишається ситуація з якістю повітря у промислових центрах. Розмов про модернізацію шкідливих виробництв багато, але результатів практично немає.
«На чотири роки продовжено технологічні нормативи для аглофабрик та коксохімічних виробництв. Хоча на модернізацію коксохімів було відведено вісім років, нічого досі не зроблено. І тепер їм дають ще чотири роки. Хоча причин для таких поблажок немає. З тих восьми років лише останній рік був із карантином, а коксохіми жодного дня не закривалися на локдаун! А зниження виробництва на Авдіївському коксохімі пов'язано з обстрілами та пошкодженнями, але ніяк не з локдауном», — говорить депутат Маріупольської міської ради Максим Бородін.
Тому, на думку екоактивістів, відстрочка з введенням урядом більш жорстких нормативів для шкідливих виробництв неприпустима.
«На Маріупольському коксохімі за попередні сім років не зроблено майже нічого для модернізації — наразі майже не працює сіркоочищення та краплевловлювання. В жахливому стані водопідготовка. Навіть обіцяні перекладки простінків на коксовій батареї 1біс не зроблені в обіцяному обсязі», — додає Максим Бородін.
Активісти говорять про відсутність політичної волі, а бізнес — про відсутність механізмів підтримки зеленої модернізації за прикладом Європи.
Маленькі радощі
Надію на краще деякі експерти бачать у невеликих, але конкретних прикладах.
«Вже понад три роки у Вишгороді діє пілотний проект з роздільного збирання відходів, заснований і фінансований п’ятьма компаніями-виробниками упаковки та товарів в упаковці. У місті встановлено 290 контейнерів для роздільного збору. Зібраний матеріал відвозиться на досортування, а далі — на переробку на картонно-паперові фабрики, склозаводи, заводи з виготовлення полімерної продукції та продукції з металу тощо. Зібрано майже 1300 тон відходів упаковки. В основу проєкту покладено якраз вищезгаданий принцип РВВ, згідно з яким виробники упаковки та товарів в упаковці беруть на себе відповідальність за подальше життя використаної упаковки з метою її повернення у економіку як вторинної сировини», — говорить Анна Таранцова.
«У 2020 вийшла книжка «Секрети Чорного моря». Автором ідеї був Борис Александров, директор Інституту морської біології НАНУ, який загинув на робочому місці 4 грудня 2019 р. в Одесі під час пожежі. За півроку пішов із життя його вчитель Ювеналій Петрович Зайцев. Сподіваюсь, що їхні наступники гідно продовжать наукові традиції. Залишилось питання про відновлення знищеної пожежею будівлі.... ІМБ потребує підтримки, втім, як і вся Національна академія наук України», — сказав GreenPost доктор економічних наук, лауреат премії Ярослава Мудрого — 2020 Олег Рубель.
Рахунок не на нашу користь
Протягом року відбулося багато нарад, робочих зустрічей, круглих столів, обговорень і дискусій. Створено чимало проєктів законів, постанов, стратегій і концепцій. Висловлено наміри й озвучено сподівання. Але ось прийшов кінець року, і ми, як у футболі, підбиваємо підсумки матчу не за ударами в бік воріт, а за забитими голами. Рахунок не на користь довкілля та нашого здоров’я. Це варто пам’ятати, оцінюючи рік 2020.
І з цього варто виходити, зустрічаючи наступний, 2021 рік.
Як ми вже писали, влада «впарює» українцям небезпечний і затратний проєкт.
