Що за вікном – смог чи туман?

Олег Листопад, Green Post, Краматорськ-Київ

Чи можна довіряти офіційним даним про якість повітря?

З двору смердить смаженою гумою, горілим пластиком і  усіма відтінками спалених відходів. А офіційні особи заспокоюють: усі показники якості атмосферного повітря – в нормі. Запевняють: це просто… туман.

Знайома
ситуація? Хто ж правий – наші носи та стражденні бронхи-легені чи чиновники?

Від СРСР Україні у спадок дісталася доволі непогана на той час система атмосферного моніторингу. Але на сьогодні вона морально і технічно застаріла. Дані з приладів відбираються вручну чотири рази на добу. У Києві працює 16 постів моніторингу. Було на два більше. Один втрачено в період занепаду Національного виставкового центру (ВДНГ). Другий, біля станції метро «Тараса Шевченка», «тимчасово» демонтували на час будівництва чергового офісного центру.

Де шукати офіційні дані

Поточні результати вимірювань чотирьох постів висять на сайті ЦГО – Центральної геофізичної обсерваторії. Мінімальний набір – пил, діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту і формальдегід. На інших є можливість додатково визначати сірководень, фенол, фтористий водень, хлористий водень, аміак, формальдегід,  вісім важких металів. Де що міряти визначається в залежності від складу викидів шкідливих речовин в атмосферу від підприємств, які розташовані в зоні поста спостережень. За місяць в Києві відбирають та аналізують до семи тисяч проб. Аналіз ситуації за тиждень та місяць теж можна знайти на сайті.

ЦГО має пункти спостереження в усіх обласних центрах, зокрема в Харкові — 10, Одесі — 8, Дніпрі — 6, Запоріжжі — 5. Саме її даними користується Укгідрометцентр та інші офіційні органи. До 2011 року Гідрометцентр був у підпорядкуванні екологічного міністерства. Азаров-Янукович провели «рехворму», якою знищили обласні управління Мінприроди, а Гідромет через Державну службу надзвичайних ситуацій підпорядкували Міністерству внутрішніх справ. Позаяк МВС має стежити за громадським порядком, а не якістю довкілля, екомоніторинг добряче занедбали.

Місяць тому Кабмін Гончарука своєю постановою утворив гібрид міністерства енергетики і охорони довкілля – Міненергодовкілля. Логічно було би підпорядкувати Гідромет саме йому, але про це у постанові не йдеться

Наразі мережа ЦГО не міряє рівень забруднення дрібнодисперсними частками (їх позначають як РМ10 та РМ2.5. РМ – від «fine particulate matter» — дрібнодисперсні тверді  частинки) – немає обладнання. Хоча в ЄС моніторинг часток розміром до 10 мкм (мікрометрів) та 2,5 мкм обов’язковий. Через свої невеликі розміри вони можуть проникати через стінки капілярів бронхів і з током крові розноситися по усьому тілу. А через свою форму (мають гострі виступи) вони спрацьовують в нашому тілі як наждачний пил.

Не може ЦГО визначати й бензопірен (токсична речовина першого класу небезпеки, викликає ракові захворювання). До початку російської агресії така можливість була. У 52 містах фільтри з абсорбованим на них бензопіреном поштою доправляли в Донецьк. Там їх аналізували у профільній лабораторії. На сьогодні 14 міст бензопіренової мережі знаходяться на окупованій території. Треба створювати й нову лабораторію, закуповувати дороговартісне обладнання, сертифікувати його, проводити навчання персоналу тощо. Усе це влетить нам в копієчку.

Деякі обласні державні адміністрації почали будувати власні мережі. Наприклад, сучасна мережа є на контрольованій території Донецької області. «Так, мережа сучасна, але не відповідає вимогам профільної Директиви ЄС, - зазначає екс-заступник міністра екології Микола Кузьо (Mykola Kuzio). – Наша місія це з'ясовувала. Донецька система має інші завдання, аніж встановлені Директивою. Область має право ставити свої завдання. Але для коректного «вливання» даних у загальноукраїнську мережу було би непогано доопрацювати систему донецької ОДА».

Донеччина рулить

Стаціонарний пост моніторингу, розташований у нинішньому адмінцентрі Донеччини – Краматорську, обладнаний пиломіром, газоаналізатором, газохроматографічним та метеорологічним комплексами. Це дозволяє вимірювати рівні оксиду вуглецю (СО), окисидів азоту (NOx, NO, NO2), діоксиду сірки (SOH2), озону(O3), фенолу (C6H5OH), формальдегіду (CH2O), бензолу, толуолу, етилбензолу та ксилолу. Разом з постами у Бахмуті, Кураховому, смт. Новолуганське, Маріуполі (два) він утворює першу в Україні автоматизовану систему моніторингу стану довкілля, яка відповідає деяким вимогам Директив ЄС (2008/50/ЄС, 2004/107/ЄС).

Інформація безперервно відображається на сайтах департаменту екології та природних ресурсів Донецької ОДА та «Інформаційна система довкілля Донбасу (DEIS - The Donbas Environment Information System).

Також Донецька ОДА має мобільну лабораторію. За словами начальника відділу моніторингу  департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації Євгена Несторова вона пройшла успішне випробування під час нічного чергування під одним із потужних промислових підприємств Маріуполя.

З чим їдять  ГДК

ГДК –
гранично допустимі концентрації. Часто чуємо: «рівень забруднення стільки-то
ГДК». Важливо: навіть одне ГДК – це вже алярм, тривога, набат. Бо вони ж –
ГРАНИЧНІ!  Ці норми розроблялися ще
радянськими інститутами з метою визначити рівні забруднення, які дозволяли середньостатистичній
(в принципі здоровій) радянській людині зберігати працездатність і успішно
трудитися на благо радянської батьківщини. Якщо ж якийсь астматик чи там
сердечник при цих ГДК починав конати, то це були (та власне і є зараз) його/її
проблеми.

Існують максимальні разові і середньодобові ГДК. Може бути, що разове перевищення забруднення протягом короткого часу сягне захмарних розмірів і викличе напади задухи, але середньодобове  ГДК при цьому не буде перевищене. І слуги народу з чесним виразом обличчя зможуть запевняти народ, що показники у нормі. Не уточнюючи, що мають на увазі саме середньодобові показники, а не разові.

Що буде завтра

Необхідність створення сучасної системи моніторингу якості атмосферного повітря давно витала у повітрі. Це одне із зобов’язань України у рамках Угоди про асоціацію з ЄС. 14 серпня 2019 Кабінет Міністрів ухвалив розроблену провідними українськими та міжнародними експертами постанову № 827 «Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря».

Ухвалював
її уряд Гройсмана. В уряді Гончарука та новому парламенті, куди прийшли нові і переважно
дуже далекі від охорони довкілля люди, про існування постанови спочатку не
знали. Тому жовтневий смог  зустріли або
у стилі «Гражданє, ша, всьо харашо», або «Ой-йой-йой, треба ж негайно щось
робити». Лише заступник міністра енергетики та захисту довкілля Ірина Ставчук (Ирина Ставчук (Iryna Stavchuk)), яка до призначення
очолювала неурядову організацію «Екодія», згадала про постанову у своєму ФБ. На
початку листопада цей документ усе ж потрапив у поле зору нинішніх владців і
був предметом обговорення двох круглих столів – у Міненергодовкілля і у
Комітеті екополітики ВРУ. Чи спроможеться нова влада втілити цей документ в
життя – побачимо.

Постанова передбачає поділ території спостережень на 25 зон та 24 агломерації. Відповідальними за моніторинг є органи місцевої влади, які в майбутньому будуть щоденно розміщувати на своїх сайтах інформацію про якість повітря. Водночас, хоча основне навантаження щодо створення мережі постів лягає на Гідромет і профільне міністерство (Міненергодовкілля), активна місцева влада зможе взяти ініціативу в побудові системи. Кількість постів буде залежати від густонаселенності та кількості забруднюючих підприємств, орієнтовно їх має бути близько 170. У разі виявлення критичних рівнів забруднення влада зобов’язана  вживати заходів для відвернення загрози здоров’ю громадян.

Є
критики цього документа. Так, директор організації «ЕкологіяПравоЛюдина» Олена
Кравченко (Olena
Kravchenko) вважає, що постанова беззуба.

Натомість один з розробників постанови, екс-заступник міністра екології Микола Кузьо (Mykola Kuzio) вважає, що треба працювати:   «План на сьогодні : 1) допомогти міністерству зробити реалістичний план впровадження постанови; 2) почати визначати мережу постів моніторингу, зробивши всі методики і сформувавши групу експертів та науковців, які це зроблять; 3) запустити процес роботи з уповноваженими органами, з подальшим виходом на реальну роботу з дорадчим органами; 4) цього року стартує проект ЄС, який має допомогти з методиками, удосконаленням законодавства, запустити пілотні проекти моніторингу в обраних зонах; 5) почати створення референс-лабораторії. І паралельно –дописувати профільний закон. Це дуже згрубша».

"Постанова - це те, що потрібно впроваджувати, не чекаючи нових законів. Цього достатньо, щоб побудувати європейську систему моніторингу стану повітря",

- стверджує експерт.

«На жаль, критики постанови часто плутають моніторинг стану повітря і моніторинг джерел викидів та контроль за підприємствами.  Водночас постанова впроваджує тільки основні положення щодо управління якістю повітря, виходячи з діючої системи державного управління в екологічній сфері. Це створення платформи для координації на рівні зон і агломерацій; визначення уповноваженого органу; чіткі обовязки щодо інформування громадян та підготовка планів управління якістю повітря європейського зразка», - каже Кузьо.

З часом будуть потрібні законодавчі зміни, щоб чітко закріпити європейський підхід до управління якістю повітря.

«Насамперед йтиметься про обов'язки і повноваження органів місцевого самоврядування. Але якісні і  комплексні зміни можна буде готувати вже на основі досвіду впровадження постанови та прийняття законодавства в інших секторах. У тому числі – щодо зменшення промислового забруднення. Думаю, багато хто здивується якого можна досягти результату, якщо на місцевому рівні – ОДА і міста – фахово і методично правильно скористаються навіть вже наявними інструментами планування, фінансування, стратегічної екологічної оцінки, Закону про ОВД (оцінки впливу на довкілля - О.Л.) тощо. Тому їх потрібно забезпечити навчанням, прикладами кращих практик, якісними методичними і інструкційними матеріалами», - впевнений він.

«За розрахунками Мінприроди та фінських експертів для мінімальної кількості постів на всю країну потрібно орієнтовно 40-60 млн євро на 7-10 років, разом з навчанням, – додає Кузьо. – Державна екологічна інспекція не має входити в систему моніторингу, це контроль. Основні витрати підуть на Гідромет, який має стати основою нової державної системи, хоча його мережу і пости потрібно переглянути. Водночас передбачена можливість приєднання ОДА, міст тощо за умови відповідності державним вимогам».

Читайте також: Природні парки на лінії вогню.

Стежте
за публікаціями Green Post. У планах –
матеріали про громадську мережу спостереження за якістю повітря; причини та
наслідки забруднення; фішки моніторингу від Дніпропетровської ОДА тощо.