Пелікани та кефалі стали заручниками браконьєрів у парку "Тузловські лимани"

Зараз в національному природному парку "Тузловські лимани" розкошують майже 1500 рожевих пеліканів.

«Більшу частину доби вони полюють на лиманах та відпочивають. Багато часу витрачають на догляд за собою - чистку пір'я. Тому і виглядають завжди яскраво і фотогенічно для зацікавлених туристів», - розповів GreenPost завідувач наукового відділу парку, доктор біологічних наук Іван Русєв.

Пелікани – візитка парку, але тут затишно почуваються не лише вони. Парк є місцем гніздування близько 25 тисяч пар водно–болотних птахів, а на відпочинку на відгодівлі тут часом перебуває 100 тисяч пернатих - качок, гусей, куликів. Також саме тут зимує частина європейської гніздової популяції червоноволої казарки – рідкісного гуся, занесеного і до Червоної книги і до європейських Червоних списків.

Працівники парку не покладаючи рук оберігають цей причорноморський рай, але нечиста сила з усіх сторін суне на цю територію, прагнучи відірвати собі шмат від дикої природи.

Зокрема, є чимало ласих до риби, яка водиться у лиманах. Особливо цинічні використовують для браконьєрського лову природні інстинкти тварин. Лимани відгороджені від моря піщаною косою-пересипом. Коли восени кефаль виходить в море, ці «підприємці» перегороджують протоку-канал, яка веде до моря, і черпають рибу скільки заманеться.

А для того, щоб риба прийшла саме до їхнього, фактично прихватизованого каналу, ці «підприємці» п’ять років тому, влітку 2015-го засипали природний канал, який знаходився на тій частині пересипу (24-й кілометр), що належить до заповідної частини парку.

Мішки з піском та дерева, якими завалили природну прорву браконьєри у 2015 році. Відтоді природна прорва не функціонує. Фото Олега Листопада

Як же екскаваторам та тракторам вдалося дістатися на особливу охоронювану територію і засипати природний канал («прорву»)? Усе дуже просто. Директором парку тоді був пан Ігор Вторенко. Він же був у числі засновників підприємства, яке прокопало альтернативний канал за межами парку і потім ловило кефаль. Тож нічого дивного у тому, що охорона парку закривала очі на грубі порушення природоохоронного режиму, немає.

Як усе відбувалося, я добре пам’ятаю і частину процесу бачив на власні очі. Громадські екоактивісти Одещини неодноразово повідомляли про тракторні десанти у заповідну зону і районну міліцію, і прокуратуру. Результат – нульовий. Прорву продовжили засипати. Тоді громадськість домоглася приїзду Державної екологічної інспекції (ДЕІ) Північно-західного регіону Чорного моря. У мене збереглися скани актів за результатами перевірки роботи парку протягом 10-21 серпня 2015.  У акті зафіксовано купу різних порушень, опис яких займає не одну сторінку. Зокрема, «Виявлено проведення гідротехнічних робіт з засипки прорви без екологічної експертизи та іншої проектної документації, що порушує режим охорони парку». 

Цікаво, що 19-21 серпня Одещину відвідав в.о. міністра екології та природних ресурсів Сергій Курикін. 21 серпня побував він і біля прорви. Ніяких робіт, звичайно ж, на той момент на косі не велося, і прохід для риби ще залишався. Але щойно міністр відбув до Києва, як засипка закипіла з новою силою.

Результати цих робіт 26 серпня я побачив на власні очі. Прорва була повністю перекрита мішками з піском та зрізаними тут же, на заповідній косі, деревами. При спробі розчистити хоча би вузенький прохід, з’ясувалося, що мішки та дерева були ще й позв’язувані між собою.

Добре памֹֹ’ятаю, як просто на очах прибій активно наносив на цю барикаду пісок. І як два метрових піленгаса підійшли до загати, ткнулися у неї носами і, розвернувшись у крутому віражі, повернулися в лиман. 

Наслідком засипки природної прорви став не лише безконтрольний вилов кефалі, а й різке погіршення водного режиму лиманів. Чорноморські лимани давно вже не отримують притоку прісної води з річок, які колись у них вливалися. Чому у минулому часі?

«Річок вже немає, на початку 1980-х їх знищили меліоратори під час будівництва каналу Дунай-Дніпро, українського аналогу «повороту сибірських річок». Тож лише море тепер наповнює чаші мілководних лиманів, рятуючи їх від зневоднення. Штучна прорва, прокопана браконьєрами, належного водообміну не забезпечує, якщо взагалі відкривається на літо. І якщо природну прорву закрити, то величезні площі водного дзеркала під південним сонцем притьмом випарують вологу, зросте солоність, різко знизиться рівень кисню. Далі -- задуха, усе живе у лиманах гине. Тому Тузловські лимани треба знову з’єднати з морем, відновити канал на 24 кілометрі», - сказав GreenPost доктор біологічних наук Іван Парнікоза.

Нагадаємо, що саме завдяки грамотно спроектованому відновленню прорви зараз іде успішна реабілітація Молочного лиману на Азовському морі.

«У 2019 р. були реалізовані масштабні заходи для відновлення взаємозв’язку між лиманом та Азовським морем і 27 грудня розпочалось заповнення лиману морською водою, піднявся його рівень, солоність води місцями знизилась до 25 проміле», - розповів GreenPost кандидат геологічних наук Руслан Гаврилюк.

На жаль, саме негативний сценарій більшою або меншою мірою реалізується у Тузловських лиманах останні 5 років. На жаль, навіть звільнення Вторенка і прихід до керівництва парку справжніх природолюбів поки що не допоміг. Попри обіцянки керівництва Мінприроди, парк не отримав ні техніки для відновлення прорви, ні коштів, хоча в один з років необхідна сума була навіть включена у проект постанови КМУ, але у кінцевому варіанті так і не залишилася і, відповідно, не була виділена. 

Коса, в якій треба відновити природний канал. Фото із сайту парку

Виконувачка обов’язків директора парку Ірина Вихристюк та її колеги б’ються з усіх сил, аби відновити природну прорву, але не можуть здолати бюрократичні перепони та спротив браконьєрів, які мають купу впливових покровителів і гальмують відновлення природного стану речей усіма доступними їм способами, у тому числі й через суди. Зокрема, саме через суд було заблокована спроба парку відновити прорву власними силами за підтримки волонтерів та місцевих чесних рибалок, які також зацікавлені у нормальному водообміні в лиманах.

А ще ж крім відновлення прорви у парку є купа інших проблем, які треба нагально вирішувати. Спіймати директорку парку аби детально поговорити про них практично неможливо.

«Завтра цілий день працюю в Одесі - намагаюсь спіймати керівника Департаменту (Департаменту екології Одеської ОДА – ред.). Блокують роботу з розширення території. І з лісниками зустріч. Післязавтра - 2 суди в різних містах. А сьогодні маю зустрітися по питанням фесту (на День працівників заповідної справи парк організував природоохоронно-туристичний фестиваль – ред.) - обладнання, фінанси. Увечері зустрітися з родиною, молодшого сина проводжаю на службу (син пані Ірини захищає Україну на Донбасі в районі Операції об’єднаних сил – ред.)», - написала пані Ірина на прохання GreenPost про ситуацію з відновленням прорви.

Недоброзичливці втягнули парк у нескінчені судові процеси, заважаючи відновленню нормального водного режиму лиманів.

«Незважаючи на рішення суду та перевірку ДЕІ і рекомендації ГУНП закрити справу , її до цього часу не закрили! А поки є кримінальне провадження ми не можемо далі рухатись. Не працює закон. Ось і все! Ми довели на всіх рівнях, що діємо правильно і законно. Що зупинили роботи (з відновлення прорви – ред.) і відкрили провадження щодо цих робіт НЕЗАКОННО. Ми писали в міністерство (Мінприроди, потім - Мінекоенерго – ред.), прокуратуру та ДБР. Безрезультатно. Ми виграли суд. Знову немає зрушень. Прорву відновити нам не дають», - повідомила Ірина Вихристюк.

Сподіваємося, що нове керівництво Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів спроможеться допомогти парку у відновленні прорви та вирішенні інших наболілих питань. Зокрема, надасть підтримку у судах, дасть доручення Державній екологічній інспекції підтримати охорону парку під час проведення перевірок заповідного режиму, залучить поліцію для захисту працівників парку, пояснить Одеські ОДА важливість парку як природоохоронної території і заручиться підтримкою на користь парку усіх місцевих органів влади.

Як ми вже писали, щоб захистити унікальну природу Причорномор’я, співробітникам національного природного парку "Тузлівські лимани" доводиться постійно ризикувати здоров’ям та життям.