Чому «вода», «риба» та «ліс» мають залишатися у Міндовкілля
3922
Відповідь агроміністру Роману Лещенку
Новопризначений міністр АПК пан Лещенко заявив, що хоче забрати під своє відновлене міністерство Держводагентство. Мовляв, нам же треба зрошувати поля на півдні і осушувати угіддя на півночі. А колеги міністра з аграрного комітету ВРУ ще навесні заявили, що хочуть також керувати Держлісагентством та Держводагентством.
Ні, ні, і ще раз ні! У часи, коли генсек ООН закликає усі країни оголосити надзвичайний кліматичний стан це було би дурістю.
Усі природні відомства — Держводагентство, Держлісагентство, Держрибагенство, Держгеонадра, Державне агенство з управління зоною відчуження — мають залишитися у структурі відновленого Мінприроди.
Забаганки агроміністра і агрокомітету — це егоїзм і небажання думати про водопостачання на питні та побутові потреби, про водність, небажання думати над тим, де узяти воду перед тим, як брати на полив. Нагадаю, що цього року Держводагентство мусило обмежувати певні види водокористування відповідно до статті 45 Водного кодексу. Полив цьогоріч не обмежували, але якби була загроза не мати вдосталь вологи на питні потребі і на побутові - то обмежили би і це. ДАВР діяло у інтересах усього суспільства. Чи буде воно діяти так у разі, якщо перейде під дах МінАПП?
Спроби «віджати» на користь МінАПП «воду» відбувалися останні 5-6 років регулярно. Це мотивувалося тим, що вода – це полив, а полив – це сільське господарство, високі урожаї, експорт зерна, валюта і т.п. і т.д. Хоча насправді вода – це клімат, це водність, це срібло і золото, яке поки що майже безплатно – так, так, майже безплатно, хоча широкий загал і не схвалює зростання тарифів – тече з наших водопровідних кранів. Але привиди мільярдних інвестицій у зрошення Півдня від Світового банку або Китаю (такі проекти були і активно обговорювалися) застять очі і викликають бажання перетягнути ковдру (Держводагентство, через яке би ці гроші мали піти) на себе. Йти на поводу у аграрного відомства не можна, бо
Вода – це клімат, а не розмінна монета
Про це я вже не раз писав, але, вочевидь, доведеться знову… Об’єднання під одним міністерством природомістких (назвемо їх так) агентств – це правильно і розумно. Довгий час це було аксіомою, це розуміли усі (ну майже усі) керівники держави На перевеликий жаль у 2012 році команді Януковича-Азарова захотілося усе перекроїти для більш зручного дерибану ресурсів – як власне природних, так і фінансових, бо попри усталене переконання широкого загалу про бідність природоохоронної сфери, тут крутяться просто шалені гроші і фахівці це знають.
Не повторюйте помилок Азарова-Януковича!
Саме у 2012 році у регіоналів, які, як і нинішня зелена монобільшість, мали фактичну владу в усіх гілках, виникла ідея змінити 19(!) природоохоронних та суміжних законів. Над законопроектом швиденько попрацювали чиновники Мін’юсту. А представник президента у парламенті Юрій Мірошниченко реєструє ці зміни як законопроект №10-218 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні)”.
Там була купа дуже шкідливих новацій, у тому числі й передача Держлісгоспу та Держрибгоспу (так тоді ще називалися ці профільні відомства) від Мінприроди до МінАПП.
Також хотіли поставити хрест на Національній Комісії з питань Червоної книги, Координаційній Раді з питань створення екомережі, Державній комісії із запасів корисних копалин та іншим важливим органам контролю та управління природними ресурсами.
Досить робити дурниці!
Комісію з ЧКУ вдалося усе ж відстояти. Це коштувало величезних зусиль багатьох людей і організацій. Було чимало колективних звернень, наприклад, від громадських організацій. Але вони не бралися до уваги тим же Мірошніченком. І лише коли одна із його помічниць організували зустріч, на якій мені, Володимиру Борейку та Сергію Межжеріну вдалося переконати Мірошніченка у недоцільності низки законодавчих новел, він погодився розглянути правки, але якщо вони будуть представлені у форматі таблиць, з якими працює Верховна Рада. Потім був аналіз цього величезного за обсягом закону, формулювання правок, консультації за Мінюстом, відстоювання кожної з цих правок на нарадах у Мірошніченка. На жаль, від колег з громадського сектору практично ніяких конкретних пропозицій не надійшло тоді, крім категоричного заперечення ліквідації облуправлінь Мінприроди. Всеукраїнська екологічна ліга діяла у свій спосіб, через депутата, з яким мала контакти у Комітеті з екополітики. Наші з Борейком та Межжеріним правки стосувалися переважно заповідної справи та живої природи, вдалося також відстояти обласні та міжрайонні підрозділи ДЕІ, право інспекторів цих інспекцій складати протоколи, право Мінприроди затверджувати розрахункову лісосіку та ще пару речей. Був ще дуже хороший круглий стіл у Верховній Раді, але він відбувся вже після дедлайну подачі правок. У цьому Мірошніченко теж був незворушний: усе що подається вчасно – обговорюється і у разі спільного бачення приймається, усе що після – «до побачення».
Можливо (і навіть, напевне), у інших учасників процесу дещо інші спогади і враження про ту історію, і кожен може і має право викласти свою версію – історія, насправді, річ дуже суб’єктивна. Але є факти, які залишаються фактами. Зокрема, той факт, що обласні управління Мінприроди таки були ліквідовані. Так, можна і треба їх критикувати за часто невисоку ефективність роботи, але як інституції вони були потрібні. Відбулися і не на краще зміни в управлінні лісами, водою, іншими ресурсами.
Пригадуючи, скільки було витрачено нервів і зусиль на усі ці перипетії і чим це закінчилося, я не хотів би повторення усіх цих переживань тощо.
Тож закликаю відповідальних осіб при ухваленні рішень про структуру природоохорони в державі думати про інтереси довкілля і громадян, а не про відомчі та особисті.
P.S. Фахівців з лісу і води немає й не було у МінАПП. Я 9 років був консультантом Світового Банку у лісовій програмі ФЛЕГ і добре знаю, що у МінАПП за ліс відповідала аж… ОДНА (так, толкова і добросовісна, але — одна!) людина! Тому усі пропозиції Світового банку так і не були впроваджені. Бо ліс був під МінАПП. А зараз у Міндовкілля за три місяці підготували Лісову стратегію. Якщо усе залишиться як зараз, то, гадаю, незабаром цю стратегію затвердять. А якщо віддадуть ліс у сг відомство, то гаплик стратегії і усім ініціативам
