100 днів на посаді міністра довкілля: обіцянки, обіцянки, обіцянки…

Нагадаємо, до призначення на посаду міністра захисту довкілля та природних ресурсів України, з жовтня 2019 року Роман Абрамовський обіймав посаду заступника міністра в тодішньому Мінекоенерго та відповідав за напрямок екології. Тому результати можна оцінювати за весь період  його плідної праці у сфері екології, проте ми почнемо саме зі 100 днів на посаді.

GREENPOST проаналізував, що вдалося зробити міністру у сфері екологічних оцінок. Зрештою, саме на міністерство покладено обов’язок формування та реалізації політики у сфері ОВД і СЕО.

PRO ОВД і СЕО

Так, за 2017–2019 роки за участі експертів та громадськості напрацьовано ряд проєктів нормативно-правових актів, прийняття яких прямо передбачено Законом «Про ОВД» і «Про СЕО». На жаль, жоден із них поки що не ухвалений.

Результат:

● Не затверджено проєкт наказу «Про затвердження Положення про експертну комісію з оцінки впливу на довкілля, Порядок ведення реєстру експертів з оцінки впливу на довкілля та кваліфікаційні вимоги до експертів з оцінки впливу на довкілля». Цей наказ є вимогою статті 10 Закону України «Про ОВД» і підлягає юстуванню.

● Не затверджено методичні рекомендації з підготовки звіту про громадське обговорення, з визначення обсягу досліджень і рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля та рекомендації з підготовки висновку з оцінки впливу на довкілля.

● Не прийнято постанову КМУ «Про затвердження Порядку здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення».

● Не ведеться робота із вдосконалення законодавства.

Новостворене міністерство за 100 днів не почало вирішувати проблеми із проведенням процедур оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки.

До речі, обидва механізми оцінювання впливу діяльності людини на довкілля стосуються виконання Угоди про асоціацію із ЄС, доцільність якої постійно захищає Роман Абрамовський у своїх публічних виступах.

Проте, наприклад, за період із січня до квітня 2020 р. включно всі висновки ОВД, а це 130 документів дозвільного характеру, видано із порушенням строків, визначених у Законі України «Про ОВД». Середня тривалість прострочення — місяць. Навряд чи б такі «затримки» були б можливі у країнах Європейського Союзу, де своєчасне видання дозвільних документів жорстко контролюється.

Такі «системні» затримки в Міндовкіллі вже зацікавили правоохоронні та антикорупційні органи України.

Адже навряд чи не викликає підозр ситуація, коли начальниці Управління Міндовкілля Марині Тіщенковій вручають 60 протоколів про корупцію, а вона продовжує ходити на роботу. 

Ніхто не може пояснити, чому міністр жодним чином не реагує на протоколи Національної поліції й навіть не відсторонив чиновницю від виконання службових обов’язків на час проведення слідства.

В. о. міністра енергетики та захисту довкілля Ольга Буславець навесні визнавала, що питання до Марини Тіщенкової виникли ще під час роботи чиновниці у Мінекоенерго, проте тоді не встигли провести службове розслідування, оскільки екологічний напрямок виокремили в нове Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.

Як відомо, новостворене міністерство очолив колишній заступник Ольги Буславець Роман Абрамовський. Марину Тіщенкову ж він забрав із собою до новоствореного Міндовкілля та навіть підвищив її, призначивши на посаду Директора департаменту екологічної оцінки. Чиновниця, як і на попередній роботі, продовжила «видавати» висновки ОВД. 

У результаті її дій вже 9 місяців українські підприємства перебувають у колапсі.

На сьогодні близько 80 суб’єктів господарювання, серед яких стратегічні підприємства з видобутку нафти й газу, від яких залежить енергетична безпека країни, не можуть отримати результати процедури ОВД, зокрема, через непроведення громадських слухань у період карантину.

Це ще один доказ не на користь міністра. Адже Роман Абрамовський, ще працюючи у Мінекоенерго, володів інформацією, що гальмування проведення громадських слухань у межах процедури ОВД призведе до затримки видачі дозвільних документів, а відповідно загальмує роботу підприємств чи повністю її зупинить, проте жодних кроків для виходу із колапсу не зробив. 

Не змінилася ситуація і після його призначення вже на посаду міністра захисту довкілля та природних ресурсів. Хоча тоді здавалося, що він став самостійною фігурою і міг ухвалювати раціональні та логічні рішення, але протягом 100 днів від свого призначення так нічого і не зробив для правового врегулювання ситуації.

Окрема історія про Єдиний реєстр з ОВД, куди підприємства звантажують всю необхідну документацію для отримання дозвільних документів. Електронна база досі не взята на баланс міністерства.

Це означає, що у будь-який момент Реєстр взагалі можуть відключити у зв’язку із завершенням проєкту МТД, яким було розроблено реєстр.

PRO дозволи та ліцензії

Починаючи з другої половини 2019 року, дозвільна та ліцензійна системи в міністерстві взагалі не працює. Про це свідчить не лише затримка видачі висновків ОВД, але й дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Хоча останні є основною підставою для законної роботи суб’єктів господарювання. Відсутність цих документів забороняє господарську діяльність на законодавчому рівні.

Якщо цікаво, то нижче невеликий перелік документів, до яких понад рік міністерством не вносяться зміни.

Зокрема, до:

- Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами та виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

- Уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення заходів державного нагляду (контролю).

- Не заповнюється Інтегрована автоматизована система заходів державного нагляду (контролю) (ІАС).

Все перераховане вище унеможливлює видачу ліцензій щодо провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами та виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог чинного на теперішній час Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а також не дає змоги провести заходи державного нагляду (контролю) суб’єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність у сфері поводження з небезпечними для здоров’я людей та довкілля відходами.

Не краща ситуація до останнього часу була і з проведенням державних випробувань та реєстрації пестицидів і агрохімікатів.

Так, ще з травня 2020 р. в мережі ширились заклики бізнес-асоціацій та громадських спілок щодо критичної ситуації у вказаній сфері та прохання розблокувати процес, оскільки як і випробування, так і продаж, і внесення препаратів мають сезонний характер, а зволікання з видачою як дозволів, так і посвідчень про державну реєстрацію унеможливлює ввезення та вчасне забезпечення аграріїв значною кількістю продуктів нового покоління, а також скорочує строки їх випробування.

У вказаних секторах економіки найбільше проблем із безвідповідальністю бізнесу та загрозами для довкілля.

PRO утилізацію автомобілів

Так, протягом 2020 року у Міндовкілля не знайшлося часу для розгляду заяв про внесення до Державного реєстру суб'єктів господарювання, що здійснюють приймання та/або розбирання транспортних засобів. Не спромоглися в екологічному відомстві навіть пояснити, чому заяви у порушення вимог Закону України «Про утилізацію транспортних засобів» залишено без жодної відповіді. Також досі не оновлено склад комісії, що мала б розглядати зазначені заяви.

PRO промислове забруднення

Минулого тижня Уряд все-таки повторно схвалив проєкт ЗУ «Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення».

Якраз у цьому питанні Роман Абрамовський має чітку позицію і переконаний, що таким чином буде вирішено всі проблеми у галузі довкілля.

Насправді, якби проєкт Закону справді був пріоритетом, то після першого його схвалення Урядом (лютий 2020 р.), пан Абрамовський не втрачав би шість місяців, а прискорив би регламентні процедури, оскільки законопроєкт вже був зареєстрований в Раді.

Більшість експертів схиляється до думки, що ухвалення згаданого Закону — це лише 30 % успіху імплементації Директиви, адже у практичній площині запровадження системи інтегрованих дозволів основним викликом є розроблення найкращих доступних технологій і методів управління для галузей промисловості (енергетика, металургія, хімічна промисловість) та запровадження механізмів економічного стимулювання суб’єктів господарювання. Адже промисловість України не зможе в один день здійснити модернізацію та запустити нові технології, що зменшують антропогенний вплив на довкілля.

Окрім того, для повноцінного запровадження цієї системи необхідно розробити та затвердити ряд підзаконних нормативно-правових актів на рівні Уряду, створити електронну систему (реєстр інтегрованих дозволів), перекласти та затвердити. На підставі них будуть видаватися інтегровані дозволи, а головне — навчити спеціалістів, які зможуть здійснювати оцінку відповідності «Найкращі доступні технології та методи управління (НДТМ) для України», тої чи іншої установки.

Чи ведеться робота міністерства за цим напрямом — невідомо. Єдине, що ми знаємо, що з 9 липня 2019 року реалізовуються проєкт НДТМ, який виконується GIZ спільно з міністерством.

Але проєкти завершуються, а стан довкілля в країні кращим не стає.

PRO відходи та сміттєву реформу

Щорічно загальні обсяги утворення відходів в Україні становлять близько 0,5 млрд тонн, а обсяги накопичення перевищують 14 млрд тонн. 

Тоді як за експертною оцінкою обсяг накопичення відходів в Україні досяг 36 млрд тонн.

Площа поверхневих сховищ (шламонакопичувачі, терикони, золовідвали тощо) досягла 165 тис. га.

В Україні ухвалено Національну стратегію управління відходами до 2030 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. № 820) та Національний план управління відходами до 2030 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 р. № 117).

Відповідно до пункту 4 розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану управління відходами до 2030 року» Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київські та Севастопольські міськдержадміністрації мали розробити та затвердити у дворічний строк за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів і Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства регіональні плани управління відходами до 2030 року.

Але для реалізації зазначеного пункту Національного плану управління відходами Міндовкілля мало розробити та затвердити порядок розроблення та затвердження регіональних планів управління відходами.

Проте Міндовкілля досі порядок не розробило та не затвердило, хоча мало це зробити ще восени 2019 року.

Наказом Мінприроди від 12.04.2019 р. № 142 були затверджені Методичні рекомендації з розроблення регіональних планів управління відходами. На теперішній час більшістю обласних, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями розроблені регіональні плани управління відходами, але у зв’язку із відсутністю Порядку завершити цю роботу не можуть. Проте, не зважаючи на унеможливлення завершення роботи, кошти на розробку регіональних планів та проведення тендерів з державного бюджету вже витрачено.

Так само навесні 2018 року Уряд створив Координаційну раду з питань реалізації Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року та затвердив її склад.

Протягом 2018 та першої половини 2019 років Координаційна рада збиралась близько трьох разів для обговорення найважливіших концептуальних питань у сфері управління відходами.

На жаль, з 2 половини 2019 року – по сьогодні Міндовкілля жодного разу не проводили засідання Координаційної ради.

Скандалом завершився розгляд законопроєкту «Про управління відходами». Вся країна мала змогу переглянути відео, де народний обранець Юрченко та його помічник просять 200 тис. дол. за внесення лобістських правок до цього, справді вкрай важливого, законопроєкту.

Документ мав би допомогти Україні адаптуватися до європейської моделі управління відходами. Натомість отримали гучний скандал, який, до речі, Роман Абрамовський ніяк не коментує.

Мовчать у Міндовкіллі й про те, що у Верховній Раді 2 липня 2019 року вже був зареєстрований урядовий законопроєкт «Про відходи» за № 10411, але він залишився не розглянутим у зв’язку з припиненням повноважень Верховної Ради України восьмого скликання. Хоча текст цього законопроєкту якраз розробляло Міністерство екології та природних ресурсів України (нині Міндовкілля — ред.), але новий міністр вирішив його не підтримувати та нового урядового законопроєкту міністром також подано не було .

Натомість почав давати схвальні оцінки нині скандальному законопроєкту, поданого до ВР народними депутатами екологічного комітету який у Верховній Раді України IX скликання зареєстрований за реєстраційним № 2207-1 від 16.10.2019.

Залишаються невиконаними заходи Національного плану, які не пов’язані з прийняттям рамкового закону, а саме:

PRO клімат

Здавалося, що хоча б у цій частині Міндовкілля та його очільник за 100 днів продемонстрували прогрес. Хоч із запізненням, але прийнято підзаконні акти, необхідні для запуску системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ), а також частину підзаконних актів щодо регулювання обігу озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів.

На жаль, на сьогодні зробити докладний аналіз прийнятих актів неможливо, оскільки на сайті КМУ опублікована лише одна постанова від 23 вересня 2020 року № 880 «Про затвердження переліку видів діяльності, викиди парникових газів в результаті провадження яких підлягають моніторингу, звітності та верифікації». Решта доопрацьовується (часта практика теперішнього Уряду, коли після прийняття нормативно-правові акти ще місяцями можуть доопрацьовуватися), тож чекаємо…

До слова, всі інші постанови були розроблені ще у 2018 році та жваво обговорювались в соцмережах екоактивістами та представниками міністерства.

Не виконано Указ Президента «Про невідкладні заходи щодо проведення реформ і зміцнення держави» від 08.11.2019 № 837/2019, в частині підготовки та прийняття Другого національно визначеного внеску України до Паризької угоди;

До кінця 2020 року Міндовкілля повинно забезпечити розробку та прийняття Національної стратегії адаптації до зміни клімату. Майже рік в цьому напрямку не було жодних активностей, правда, на минулому тижні на сайті міністерства з’явився «клич» до усіх стейкхолдерів розробляти Стратегію адаптації. Так що є шанси, що Стратегія колись з’явиться, хоча навряд чи в строки…

Замороженою майже рік залишається реалізація «багатостраждальних» проєктів цільових (зелених) екологічних інвестицій в рамках Кіотського протоколу, так званих «кіотських проєктів».

Гадаємо, що висновки можна не робити й так все зрозуміло. Обіцяти в нас вміють гарно, а ось на ділі результат — майже нуль! Чи варто чекати більшого в наступні 100 днів – не відомо. Де дівся турборежим нової влади, яка планувала за пів року прийняти, ухвалити та ввести в дію те, на що українці чекали роками, теж не відомо. Адже ніколи раніше не було такої монокоаліції в парламенті та уряді.