Що робити, якщо немовля не спить по 12-16 годин, як пишуть у книжках: розповідає лікар

Якщо вірити книжкам, дитина віком до року має спати по 12-16 годин на добу. В інтернеті можна знайти взагалі фантастичні цифри. Але бувають випадки, коли немовля спить уривками, здебільшого на руках, а вночі прокидається щогодини, плаче, кричить. Батькам нема відпочинку ні вдень, ні вночі. Буває, закрадаються думки: у всіх діти як діти, один мій такий несплячий — може він неспокійний тому, що я не змогла налагодити режим? Лікар-невролог Аліса Кудлач розповідає, в чому тут справа і що можна вдіяти.

Батьки часто помиляються, коли думають, що дитина повинна спати по 16 годин поспіль.

По-перше, найчастіше мається на увазі сумарна кількість сну. На 16 годин поспіль здорова дитина навряд чи засне. Максимум таке щастя можна бачити в ранньому неонатальному періоді — до 1 місяця. І то, як пощастить. По-друге, з урахуванням нічного сну дитина дійсно може спати по 10-12 годин (проте так і дорослий може).

Інша річ, якщо дитина на першому році життя спить по 20 годин на добу. Можливо, це щастя для батьків, але проблема для дитини. Такий тривалий сон — це патологія. Дитина, яка спить по 20 годин на добу, явно матиме порушення розвитку.

Окрім того, є діти, які сплять спокійно, із мінімумом рухів, а є такі, що можуть прокидатися кілька разів за ніч. Це залежить від багатьох чинників: і від перинатальних питань, і від особливостей пологів, і від можливих проблем у ранньому післяпологовому періоді тощо. Безліч моментів могли ввести центральну нервову систему дитини в стан функціонального перезбудження, що чинитиме прямий вплив передусім на її сон.

Разом із тим, якщо дитина в цілому фізично та психічно розвивається відповідно до віку, то і тривалий сон, і сон уривками не повинні викликати занепокоєння.

Що стосується налагодження режиму сну та неспання, особливостей дитячого сну (як, наприклад, той же сон лише на руках), тут можна сказати наступне. Люди схильні, скажімо так, до стереотипно-режимного існування. Це продиктовано і самою будовою нашої центральної нервової системи, і тим, що люди — істоти соціальні та живуть у певному середовищі. Це саме стосується і режиму формування циклу «сон — неспання». У дорослих цей цикл уже вибудовано. А дитина ще тільки перебуває у стадії її формування. Зрозуміло, що батьки задають дитині певні цикли. Тобто сон малюка залежить не лише від його індивідуальних особливостей ЦНС, а й від цього, як йому цей сон диктує соціум.

Наприклад, для формування дитячого сну важливо, чи може дитина одна полежати в ліжечку, чи може мама на якийсь час її залишити в кімнаті саму… Зрозуміло, що їй приємніше на руках у мами. Але так теж формуються стереотипи, а потім виникають питання: як відучити спати на руках у мами, як перекласти дитину з подружнього ліжка в дитяче ліжечко тощо.

Ручна дитина — це також результат стереотипного формування. Люди — істоти, що пристосовуються до тих соціально-середовищних умов, які нам диктуються. Ніхто не має права сказати, що правильно, а що ні: ручна дитина або та, яка засинає, щойно її кладуть у ліжечко.

Ці моменти — де спить дитина, як довго вона смокче грудь чи прив'язана до соски тощо — це моменти його мікросоціуму. І як сформовано цей мікросоціум, які у ньому уявлення, традиції, поняття, уподобання — особиста справа кожного. Якщо в тому середовищі, де живе дитина, маму, тата, бабусю, дідуся, самого малюка все влаштовує (ручна дитина чи ні, годують її груддю до 5 років або завершили ГВ у 5 місяців тощо) — значить, для цього мікросоціуму саме такий сценарій правильний. Якщо він викликає конфлікти, тоді так, потрібно розбиратися і вирішувати ці моменти. Але це насамперед питання правильного вибудовування соціального, поведінкового стереотипу у дитини.

Коли говорять про вибудовування режиму, про певні ритуали занурення в сон — це знову-таки ті соціально-ритуальні маніпуляції, які, звичайно ж, можуть бути застосовні та корисні. Що раніше ми задаємо дитині стереотип, режим засинання, то швидше він засвоюється. І насправді це сприяє тому, що дозрівання тих самих нейронних зв'язків у головному мозку, формування циклу «сон — неспання» відбувається в більш ранні терміни. Але знову-таки: це особиста справа батьків, питання, якщо хочете, їхньої зручності, звичок, власного життєвого укладу.

Більше новин читайте на GreenPost.