Всесвітній день шизофренії: що варто знати про цю хворобу

Шизофренія — захворювання, зумовлене генетикою. Є теорії щодо набутої шизофренії, але вони не мають під собою достатньої клінічної аргументації.

Стосовно шизофренії існує чимало міфів, зокрема про соціальну небезпеку людей із таким діагнозом. Насправді ж відсоток правопорушень, учинених людьми у психотичному стані з хворобливих міркувань, не перевищує «звичайний» відсоток злочинів.

«На мій погляд, ми так влаштовані, що страшимось невідомого. А люди із шизофренією виглядають незрозуміло, і це спричиняє в суспільстві тривогу», — пояснив у коментарі GreenPost голова секції клінічної психології в Асоціації психіатрів Віталій Матусевич.

У шизофренії існують світлі проміжки — ремісії — коли людина може бути достатньо адаптованою. Це залежить від індивідуальних особливостей, бо шизофренія може по-різному перебігати в різних людей.

Лікар говорить: у популяції відсоток людей із шизофренією доволі стійкий (1–3 %), і якщо здається, що шизофренії навколо побільшало, — це враження хибне. Але воно має декілька пояснень.

«Якщо ви бачите людину на вулиці, яка поводиться дивно, це може бути не лише шизофренія. На жаль, люди в цьому світі страждають із різних причин, і відповідно психози теж виникають із різних причин. Буває алкогольний психоз і навіть інфекційний, коли на тлі соматичного захворювання може виникнути тяжкий стан», — пояснює Віталій Матусевич.

Друге можливе пояснення зростання кількості людей, які поводяться неадекватно, — збільшення циркуляції психоактивних речовин, говорить лікар.

«Безумовно, існують і соціально-економічні причини: люди без роботи, не знають, куди себе діти в цьому житті, не мають засобів — вони починають вживати різні психоактивні речовини (той же алкоголь), і це може приводити до психотичних станів. Я розумію, що наша держава не має засобів для того, аби медицина була соціальною і соціально орієнтованою — психіатрія, але мені дуже шкода, що це так, оскільки не в усіх людей є можливість отримати допомогу», — говорить Віталій Матусевич.

Лікар називає ще один чинник: люди із шизофренією раніше перебували у стаціонарах, але оскільки зараз у зв’язку з реформою відбувається скорочення лікарняних ліжок, то їх частіше можна побачити просто на вулиці. Хоча реформа у психіатрії безумовно потрібна, і вона назрівала давно.

«Людині із шизофренією потрібна допомога — насамперед допомога близьких, але я вважаю, що і держави також. На мою думку, в нашій країні недостатня увага приділяється цій проблемі — фокус уваги суспільства скерований на інші захворювання, і я це розумію. Але люди знають слово «шизофренія» і можуть його помилково використовувати», — говорить лікар.

Віталій Матусевич розповідає, що в Україні фактично є лише одна організація, яка допомагає людям із шизофренією. Лікареві би дуже хотілося, щоб мережа таких організацій існувала по всій країні, бо наразі що далі від Києва, то важче отримати допомогу людині із шизофренією.

«У нас вважається, що існує проблема стигматизації (коли через хворобу до людини погано ставляться — в неї низький соціальний статус, немає доступу до всіх ресурсів тощо), але насправді все ще гірше: існує байдужість. Ніби цього взагалі нема. Природно, їхнє становище таке, що вони особливо й не «світяться» в соціумі. Тим більше за шизофренії й так важко комунікувати та соціалізуватися.

Люди із шизофренією потребують індивідуального маршруту. В кожного з них цей маршрут буде свій. Я гадаю, що завдання і фахівців, і суспільства — допомогти визначитися з таким індивідуальним маршрутом, який дасть цій людині змогу максимально — наскільки це можливо — почуватися в безпеці, реалізовуватися та жити так, як інші люди», — говорить Віталій Матусевич.

Нагадаємо, навіть коли пацієнта немає куди виписати, психіатри не мають права його тримати (відео).