Тісні соціальні зв'язки позитивно впливають на фігуру, а самотність негативно — ось у чому справа

Самотність негативно впливає на фігуру, розповідає фітнес-тренер Віктор Мандзяк.

Він пояснює, що оскільки людина в дикому середовищі не могла вижити сама, то наші палеолітичні предки жили групами по 150-200 особин, аби полювати, доглядати за дітьми й оборонятися від хижаків та інших племен. Отже, наші гени сформовані у взаємодії з іншими людьми, ми потребуємо теплих і близьких відносин на біологічному рівні.

«Самотня людина страждає. Позбавити людину спілкування — те саме, що не давати їй їжу. Їжа, інші люди — одні з основних наших потреб. І брак тісних взаємозв'язків — це не тільки самотність, ризик депресії та тривожності, це ще й ризик набути широку талію», — говорить фітнес-тренер.

Він розповідає про цьогорічний експеримент, проведений Zhang із колегами. Результати показали, що самотні люди схильні до імпульсивної поведінки (наприклад, їсти не у відповідь на фізіологічний голод, а в результаті харчових тригерів: вигляд, запах їжі), і що в них підвищена тяга до солодощів.

«Нічого сенсаційного: людина калорійною їжею компенсує нестачу спілкування. 

Він розповідає, що тісні соціальні зв'язки впливають позитивно на масу тіла ще й іншим шляхом.

«Жителі сусідніх сіл ворогують, але вони одне ціле проти "міських", западенці недолюблюють східняків, а східняки западенців, але східняки і западенці єдині в ненависті до східного сусіда. Це все гормон окситоцин. Під дією цієї речовини, яку продукує наш мозок, ми несвідомо ділимо людей на своїх і чужих. І він виділяється, коли ми взаємодіємо зі своїми, друзями, батьками чи навіть собакою. Це гормон близькості, який не обов'язково потребує фізичного контакту — достатньо бути серед своїх, дивитись їм в очі, сміятися разом, як-то каже молодь, бути на одному вайбі», — говорить експерт.

Фітнес-тренер нагадує, що окситоцин також є гормоном ситості. Правда, він живе декілька хвилин, тому треба взаємодіяти з іншими багато. Окрім того, не варто покладати надто багато надій на один гормон, ще й далеко не основний у регуляції харчової поведінки.

Якщо ти вважаєш, шо люди — наволоч, тварі і ублюдки, то й мусиш тоді визнати, що й сам такий. Ми всі плюс-мінус однакові. Люди не погані, не хороші, люди — то просто люди. Вони не хочуть страждати, прагнуть радіти — от і все, до чого вони прагнуть. І ти такий, і я. Знайди тих, з якими тобі добре, які тебе розуміють і приймають таким як ти є. І сам дозволяй іншим бути собою, слухай їх, чуй їх, розумій і підтримуй. Будь щирим, люди не люблять фальш. З людьми не просто, та без них ніяк... та й талію ж хочеться вузьку, і тут люди будуть нам корисні... а ми їм», — наголошує Віктор Мандзяк.

Більше новин читайте на GreenPost.