Міндовкілля розробляє правила поводження з азбестовмісними матеріалами у відходах руйнації

Наразі Міністерство спільно з міжнародними та національними експертами напрацьовує правила управління азбестовмісними відходами та відходами, забрудненими азбестом. Розробляється карта розміщення таких відходів, напрацьовуються плани поводження з ними, правила верифікації, транспортування та захоронення, а також механізми контролю та моніторингу з боку органів влади.

Про це розповіла директорка Департаменту цифрової трансформації, електронних публічних послуг та управління відходами Міндовкілля Євгенія Попович, передає Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Відходи руйнації є величезним екологічним лихом для довкілля. У загальній масі опиняється багато небезпечних речовин. Величезна кількість азбестовмісних матеріалів – один з найбільших викликів, з яким зараз стикається Україна. Адже азбест – дуже канцерогенний матеріал. Небезпечним є, насамперед, пил, який утворюється при пошкодженні азбесту. Навіть дуже маленькі його частинки, що потрапляють в організм, можуть спричинити онкологію та захворювання дихальної системи.

 “Понад 70% дахів житлових і громадських будівель в Україні досі покриті хвилястими азбестоцементними плитами, які на 10-15% складаються з хризотилового азбесту. Крім того, азбестовмісні матеріали широко використовувалися для протипожежного захисту, теплоізоляції, а також звукоізоляції в будівельному секторі та промисловості. І такі відходи потребують особливих підходів як при демонтажі, так і при захороненні, аби мінімізувати їхній вплив на здоров’я людей та довкілля”, - зазначила Євгенія Попович.

За її словами, безпечним вважається, якщо вміст азбестового волокна не перевищує 0,1 г на тонну матеріалу. Якщо цей показник вищий – матеріал забруднений. Тобто важливо на перших етапах ліквідації розпізнати та відділити азбестовмісні матеріали, інакше забрудненою буде уся маса відходів.

Коли йдеться про плановий демонтаж чи знесення існуючої будівлі, то, наприклад, у ЄС існують правила, згідно з якими, спочатку визначається, чи є там азбестовмісні матеріали і вироби, скільки їх, а потім їх піддають особливій процедурі демонтажу, транспортування та видалення. Згідно із європейськими практиками, для них має існувати окрема процедура захоронення, в ідеалі – окремі полігони, або спеціально відведені ділянки на полігонах, а самі азбестовмісні відходи мають транспортуватися лише у запакованому вигляді.

Більше новин читайте на GreenPost.