День піти з роботи раніше: як це зробити законно

Традиційно 3 червня відзначається День піти з роботи раніше (Свято прогульника). Хоча насправді така потреба може виникнути у будь-який робочий день. Як же це можна зробити, не порушуючи закону?

Так було не завжди

Колись робочий день тривав 12–16 годин. Восьмигодинний робочий день уперше запровадив на своєму підприємстві англійський соціаліст Роберт Оуен у 1817 р. Він же є автором знаменитого гасла «Вісім годин на працю, вісім годин на сон, вісім годин на відпочинок», під яким у ХІХ столітті проходили мітинги на різних континентах.

Мало хто знає, що першою та єдиною державою, яка ввела восьмигодинний робочий день у XIX столітті повсюдно, була Нова Зеландія. Але в ХХ столітті ця практика стала загальносвітовою, і в наш час дедалі поширенішою є тенденція до скорочення робочого дня (за винятком Китаю, де досі звичайна так звана система 9–9–6, тобто робота з 9 ранку до 9 вечора 6 днів на тиждень). У Швеції та Фінляндії поступово переходять до шестигодинного робочого дня за чотириденного робочого тижня. Згідно з даними Організації економічної співпраці та розвитку, що більше часу витрачається на роботу, то нижча продуктивність праці і ВВП на кожну годину роботи.

А що в Україні?

Чинний Кодекс законів про працю України дозволяє або п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями, або шестиденний робочий тиждень з одним вихідним. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати семи годин за тижневої норми 40 годин, шести годин за тижневої норми 36 годин і чотирьох годин за тижневої норми 24 години.

Чи може працівник піти додому раніше, якщо вже виконав поставлене завдання?

Управління Держпраці у Хмельницькій області роз’яснило, що виконання норми праці за коротший час або її перевиконання має компенсуватися працівнику у вигляді підвищеної оплати праці, але не дає йому права залишати робоче місце до закінчення робочого часу.

Час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіками змінності відповідно до законодавства.

«Згідно зі ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової та технологічної дисципліни тощо. Залишення робочого місця до закінчення робочого часу, незалежно від факту дострокового виконання планового завдання, є порушенням трудової дисципліни, яке може тягнути за собою дисциплінарну відповідальність», — йдеться у повідомленні.

Водночас виконання норми праці за коротший час або її перевиконання має компенсуватися працівнику у вигляді підвищеної оплати праці.

Як піти з роботи так, щоб потім на неї можна було повернутися

Дистанційна робота, індивідуальний графік, оплата від виробітку дають змогу людині самій розпоряджатися своїм часом так, щоб «вистачило на все». Але така можливість є далеко не в усіх. А ось потреба потрапити на прийом до лікаря, відвідати держустанову тощо рано чи пізно виникає і в тих, хто працює з 9 до 18.

Що ж робити, якщо потрібно відлучитися в робочий час (потрапити на прийом до лікаря, відвідати держустанову тощо)? Стаття 66 КЗпП закріплює за працівниками право на перерву для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Конкретний час має бути встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники можуть розпоряджатися перервою на власний розсуд і залишати місце роботи, не повідомляючи про це роботодавця.

Якщо перерви для вирішення невідкладних особистих справ не вистачає, працівник змушений відпрошуватися. Ця процедура не регламентована ні КЗпП, ні іншими нормативно-правовими актами, йдеться про своєрідну «джентльменську угоду». Адже самовільно залишити робоче місце працівник не може — його відсутність на роботі понад три години безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин може кваліфікуватись як прогул (п. 24 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових суперечок» від 06.11.1992 р. № 9).

Щоб підстрахуватися, роботодавець може попросити працівника написати заяву (найкраще з документами — доказами поважної причини). Для працівника погоджена заява є гарантією того, що його не звільнять за прогул, для роботодавця — законним підтвердженням того, що працівник не перебував на робочому місці (якщо із працівником у цей час станеться нещасний випадок, то заява буде підставою для визнання його не пов’язаним із виробництвом).

Якщо роботодавець готовий відпустити працівника й оплатити всі години роботи за графіком, а не тільки фактично відпрацьовані, то в Табелі обліку використання робочого часу відсутність працівника не відобразиться, тож на оплату праці не вплине.

Якщо ж керівник згоден відпустити працівника, але з умовою оплати лише фактично відпрацьованого часу, то на підставі заяви працівника видається наказ керівника про увільнення працівника на декілька годин (з точним зазначенням періоду часу відсутності на робочому місці).

Нагадаємо, задовгий робочий день призводить до передчасної смерті — ВООЗ.