Безкоштовна медична допомога: експерт пояснює, чи можлива охорона здоров'я без правового нігілізму

Ніхто не буде сперечатися, що насправді право на охорону здоров'я, передбачене 49 статтею Конституції України, є лише на папері. Про це GreenPost заявив медичний експерт Дмитро Підтуркін, засновник Української медичної експертної спільноти.

«Насправді права на безкоштовну медичну допомогу немає і, напевно, це одне з найпорушуваніших із конституційно закріплених прав наших громадян», — вважає експерт.

Пропоновані кроки щодо створення механізму забезпечення цього права Дмитро Підтуркін кваліфікує як «лютий треш».

Внесення у статтю норм про надання медичної допомоги безкоштовно в межах коштів, визначених бюджетом (державним/місцевим).

«Це абсолютно порожня норма, оскільки вона дублює статтю 95 Конституції України. Адже і зараз у 49 статті сказано: «Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та лікувально-профілактичних програм», а у 95-й статті це доповнюється: «Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України». Ці дві норми загалом і дають те, що пропонується», — говорить Дмитро Підтуркін.

Експерт додає, що подібне пряме формулювання призводить до обмеження прав і соціальних гарантій людей, що прямо суперечить ст. 22 Конституції:  «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод». Окрім того, на неприпустимість підходу формування рівня соціальних гарантій залежно від виділених у бюджеті коштів (і саме щодо медичного обслуговування населення) вказав Конституційний суд у своєму рішенні від 25.11.1998 р. (справа № 1-29/98), наголошує Дмитро Підтуркін.

Визначення терміну «медична допомога» (означити конкретні види допомоги, вимоги до їх виконання і т. д.)

«Цей підхід намагалися реалізувати з кінця 90-х, але нічого не вийшло і не вийде», — переконаний експерт.

Він пояснює, що причина цього є комплексною. По-перше, у Конституції не можна записати «конкретні види медичної допомоги» — «це абсурд». По-друге, не можна чітко й однозначно розділити, де медична допомога, а де медична послуга.

«Намагалися сказати, що все, що рятує життя — медична допомога, а що покращує якість життя — медпослуга. Але одна й та сама медична маніпуляція залежно від діагнозу та стану для одного пацієнта рятуватиме життя, а іншому лише покращуватиме його якість», — говорить Дмитро Підтуркін.

Він наголошує, що ніде у світі немає прикладу такого поділу — ні в конституціях інших країн, ні в документах ВООЗ.

Усунути суперечності з нормами інших нормативно-правових актів (Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» тощо).

«Тут навіть коментувати не хочеться. Потрібно не Конституцію підганяти під закони, а робити закони, які відповідають Конституції. Нині в охороні здоров'я суцільний правовий нігілізм. Лише Закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» порушує дев'ять статей Конституції України», — констатує Дмитро Підтуркін.

Що ж робити? Експерт вважає, що вихід із ситуації є, причому дуже простий.

«У нас нормальна 49-та стаття та нормальні соціальні гарантії. Просто необхідно створити систему фінансування охорони здоров'я, яка з одного боку відповідатиме Конституції, а з іншого — забезпечить ефективність функціонування системи медобслуговування та акумуляцію необхідних фінансових ресурсів. І така система є — це обов'язкове медичне страхування. Саме так працює фінансування охорони здоров'я у всіх пострадянських країнах, які уникали бюджетного утримання медичної мережі. І саме система ЗМС, якщо платником страхових платежів буде не приватна особа, а роботодавець, повністю відповідає 49-й статті Конституції за рішенням Конституційного Суду від 29.05.2002 р. (справа № 1-13/2002)», — розповідає Дмитро Підтуркін.

У зазначеному рішенні йдеться про те, що запровадження державного   медичного  страхування не суперечитиме конституційному припису «у  державних  і  комунальних закладах  охорони  здоров'я медична допомога надається безоплатно» лише в тому разі,  коли платниками обов'язкових страхових платежів (внесків)  будуть  організації,  установи, підприємства, інші суб'єкти господарювання, які займаються підприємницькою діяльністю, державні фонди тощо.

Також ми розповідали, що медичне сортування в Україні було та є винятково за одним принципом: бабло та доступ до влади — експерт.

Тим часом МОЗ прагне вакцинувати не тих, хто має підвищений ризик зараження або поширення COVID-19, а підконтрольних — юрист.