Застосування хімічної зброї: лікар розповідає про те, як можна захиститися

Лікар-кардіолог Дар’я Степчина розповіла про те, як у разі потреби захиститися від хімічної зброї.

«В інституті сиділа і не розуміла «на що воно мені все це?» Згодилось…» — говорить Дар’я Степчина.

Краще попередити і бути готовими до всього, вважає лікар. Тим більше що способи захиститися від хімічної зброї є.

Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР) — токсичні хімічні сполуки, що володіють певними фізичними і хімічними властивостями, що уможливлюють їхнє бойове застосування з метою ураження людей, тварин і зараження місцевості на тривалий період.

У бойовому стані вони вражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани. Крім того, людина може одержати ураження в результаті вживання заражених продуктів харчування і води, а також при впливі ОР на слизуваті оболонки очей і носоглотки.

Бойовий стан ОР — такий стан речовини, у якому він застосовується для досягнення максимального ефекту в поразці людей. Види бойового стану ОР: пара, аерозоль, краплі.

ОР у стані пари чи тонкодисперсного аерозолю заражають повітря й вражають людей через органи дихання (інгаляційне ураження).

За тактичним призначенням і за характером вражаючої дії ОР поділяються на групи: смертельні або летальні (для смертельного ураження чи виводу з ладу людей на тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу або інкапаситанти (діють на нервову систему і викликають психічні розлади), подразнюючі і навчальні або ірританти.

Залежно від тривалості збереження вражаючої здатності ОР підрозділяються на дві групи:

1) стійкі, які зберігають свою вражаючу дію від декількох годин і доби до декількох тижнів;

2) нестійкі, вражаюча дія яких зберігається кілька десятків хвилин після їхнього застосування.

Також важлива здатність отруйних речовин вступати з речовинами з довкілля. Серед іншого, такими реакціями є:

- гідроліз у воді,

- окислення киснем з повітря,

- фотохімічні реакції під дією сонячного випромінювання,

- термохімічний розклад,

- інші реакції зі сполуками з довкілля (покриття, рослини, різні поверхні).

Важливість знання хімічних властивостей речовини полягає у тому, що це дає можливість пошуку антидотів. Знаючі властивості і механізм дії, лікарі зможуть використати антидот.

За фізіологічною дією на організм ОР підрозділяються на:

• нервово-паралітичної дії,
• шкірнонаривної,
• загальноотруйної,
• задушливої,
• психохімічної і подразнюючої дії.

Задушливої дії: фосген, дифосген, хлор. Пошкоджують дихальні шляхи, підвищуючи проникність клітинних мембран, внаслідок чого альвеоли заповнюються плазмою крові, що веде до появи набряку легень. Ознаки отруєння проявляються через кілька годин прихованого періоду і супроводжуються кашлем, задишкою, посинінням губ і обличчя, гіпоксією та можливою смертю за кілька днів. У випадку вдихання речовин високої концентрації набряки не спостерігаються, уражений швидко помирає від задишки і паралічу дихального центру.

Антидот/захист: на жаль, специфічних антидотів не існує, лише захист, протигаз. Але якщо і його немає, придасться зволожена тканина на обличчя, захисні або будь-які окуляри.

Шкірно-наривної дії: іприт, люїзит, метилдихлороарсин, фосгеноксим. Імовірний механізм дії речовин полягає у реакції зі структурними білками клітин (їхньому ацилюванні, алкілюванні). Викривлення структур мембранних білків змінює проникність мембран і сприяє переміщенню цитоплазми до верхніх шарів шкіри, де утворюються пухирці. Поява ознак ураження з’являється після нетривалого прихованого періоду, ними є почервоніння шкіри і свербіж (у малих дозах ці ознаки з часом проходять). Внаслідок сильнішої дії отрут з’являються пухирці із прозорою або жовтуватою рідиною, що можуть об’єднуватися. На місці видалених пухирців з’являються виразки, що загоюються за 1-2 місяці й можуть залишати рубці.

Також речовини резорбуються крізь шкіру у кров і проявляють загальноотруйні властивості, взаємодіючи з деякими ферментами, котрі внаслідок цього втрачають каталітичні властивості. Великі концентрації речовин спричинюють кровотечі в організмі, що можуть бути смертельними.

Антидот/захист: про специфічні антидоти невідомо, але допоможе зміна одягу, змивання речовин звичайною водою, захист очей. Можливе використання «штучної сльози» або просто NaCl 0.9 %.

Загальноотруйної дії: арсин, синильна кислота, хлороціан. Речовини не мають конкретного механізму дії. Їхня токсична дія полягає в інгібуванні певних ферментів та впливі на обмін речовин.

За винятком тетраетилсвинцю, загальноотруйні речовини здебільшого впливають на кров і порушують процеси передачі кисню. Симптомами отруєння є задишка, судоми, параліч. Загальним наслідком дії отрут є смерть від зупинки дихання. Речовини можуть не чинити впливу на тканини та органі, крізь які вони сорбуються, хоча для хлороціану характерне подразнення слизових оболонок і шкіри.

Антидот/захист: інгаляції амілнітритом, промивання шлунка через зонд розчином перманганату калію, ефедрин, кордіамін; в/в тіосульфат натрію (50 мл 30 % розчину), метиленовий синій (50 мл 1 % розчину), глюкоза (40 мл 40 % розчину), оксигенотеоапія (О2).

Нервово-паралітичної дії: амітон, зарин, зоман. Хімічно зв’язують фермент ацетилхолінестеразу, внаслідок чого той втрачає біокаталітичні властивості. Через нефункціонування ацетилхолінестерази присутній нейромедіатор ацетилхолін критично підвищує збудження рухових м’язів, що призводить до появи судом, котрі прогресують у параліч. Симптомами отруєння (як через вдихання, так і через шкіру) є міоз (звуження зіниць), підвищені пітливість і слиновиділення, болі в грудях, загальна слабкість. При отруєннях малого і середнього ступенів уражений втрачає працездатність на 1-2 тижні, у більших масштабах настає смерть.

Антидот/захист: атропін, діазепам; для знезараження предметів, приміщень та одягу придатними є водні розчини лугів, аміаку, пероксиду водню, а також розчин гідроксиламіну у слабко-лужному середовищі.

Подразнювальної дії (ірританти) + Сльозогінні речовини (лакриматори).

Кашельні: адамсит, дифенілхлороарсин.

Cльозогінні: хлороацетофенон, хлоропікрин.

Комплексні: дибензоксазепін, 2-хлоробензальмалононітрил.

Подразнюють слизові оболонки, інколи і шкіру. До перших ознак присутності ірритантів в атмосфері належить свербіж шкіри, особливо вологої. Подразнення шкіри не вимагає лікування. При контакті зі слизовою оболонкою очей вони спричинюють посилену сльозотечу.

Кашельні речовини (стерніти) впливають на нервові закінчення слизових оболонок дихальних шляхів, подразнюють стінки носоглотки. Ураження супроводжується нестримним чханням, кашлем, болями в грудях. Також можлива поява нудоти, головного та зубного болю. Вдихання великих кількостей стерніту або його тривала дія може призвести до появи набряку легень, судом, паралічу, втрати свідомості.

Смертельна дія не характерна для ірритантів, вона наступає лише після потрапляння до організму надто великих доз.

Антидот/захист: протигаз, не використовувати воду щодо сльозогінних — вода активує речовини і викликає ще більше подразнення.

Психохімічної дії (інкапаситанти): хінуклідил-3-бензилат, ЛСД, фенциклідин. Порушують передачу нервових збуджень у гангліях та синапсах ЦНС людини, спричинюючи тимчасову недієздатність: порушення координації рухів, просторової орієнтації, появу видінь та галюцинацій, створення стану млявості, апатії. Інколи може з’являтися глухота, сліпота. Усі симптоми є тимчасовими і тривають від кількох годин до кількох днів.

«Не знаю, що розпиляли над РФ, але то науці невідомо», — жартує Дар’я Степчина.

Вона наголошує, що тактика застосування хімічної зброї може бути будь-яка: від залякування до знищення. Небезпека може бути закинута з бомбою, розпилятиме літаками чи ворожими солдатами.

«Головна задача населення: не панікувати! Бути максимально уважними! Ваше завдання — вижити і залишитись Людиною!» — підкреслює лікар.

Також ми розповідали, що робити, коли чуєте поблизу літак, і що робити, якщо потрапили під обстріли: декілька порад, які допоможуть зберегти життя.