Як влада рятуватиме річки або Чого хоче РНБО
Питання "Звідки візьметься вода" залишається без відповіді
Хоча на Дністрі - паводок через сильні дощі, в цілому річки України сохнуть і спрагнуть. Весняної повені цьогоріч – уперше за 120 років метеоспостережень – не було. Воду Державне агентство водних ресурсів вчасно встигло запасти у водосховищах, але малі річки вже почали цвісти, а розташовані на них великі міста – як от Житомир, який п’є з Тетерева – вже потерпають від нестачі живильної вологи.
Через півроку після того, як інформацію про очікувану посуху поширив спочатку GreenPost , а потім й інші ЗМІ, РНБО зібрало робочу групу, яка заслухала дві доповіді про «стан поверхневих водних об’єктів і прогноз забезпеченості населення та галузей економіки України поверхневими водними ресурсами протягом 2020 року».
Тексти доповідей GreenPost сподівається отримати від авторів або РНБО через інформаційні запити. А ось протокольне рішення ми вже маємо і готові ексклюзивно поділитися цією інформацією та експертними оцінками цього рішення з читачами.
Протокольне рішення складається з пакету рекомендацій Кабінету Міністрів. Тобто там так і записано: «вирішили рекомендувати Кабінету Міністрів України».
За незаконний спуск водосховищ – суворо карати
Перша рекомендація – у місячний строк підготувати та внести на розгляд ВРУ законопроєкт, яким буде запроваджена реальна відповідальність за «порушення встановлених режимів роботи штучних водогосподарських об’єктів та водогосподарських систем».
Іншими словами, за спуск водосховищ без дозволу Держводагентство має право обмежувати водопостачання. Найчастіше це може стосуватися енергетиків. Бо пріоритетом є питне водопостачання. Ну й на полив воду обіцяють давати скільки треба. Але власники гідроелектростанцій не дуже звертають увагу на такі обмеження і відкривають затвори, запускають турбіни. Наприклад, на Росі двічі зафіксували подібні порушення.
«Гадаю, реально цей законопроект буде готувати Держводагентство, потім доопрацюють юристи та фахівці Мінекоенерго, яке і винесе його на Кабмін. Хоча строк доволі жорсткий. Зазвичай на погодження текстів законопроектів з іншими міністерствами – фінансів, економрозвитку, юстиції – іде місяців три», - прокоментував GreenPost наміри РНБО експерт ЕкоПраво-Київ Сергій Бонсак.
Батьківщина президента питиме хорошу воду
Другий підпакет рекомендацій треба виконати за два місяці. Кабмін має підготувати та затвердити:
- концепцію державної екологічної програми матеріально-технічного забезпечення діяльності національної гідрометеорологічної служби;
- концепцію державної науково-технічної програми у сфері змін клімату;
- водну стратегію України на період до 2050 року;
- план заходів щодо реалізації Стратегії зрошення і дренажу в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням КМУ від 14.08.2019 №688;
- план заходів щодо поступового зменшення обсягів скидання надлишків зворотних вод у річку Інгулець та поліпшення якості води у ній і Карачунівському водосховищі на період до 2025 року.
Тепер трохи покопаємося у цих рекомендаціях. Отже.
Щодо матеріального забезпечення Гідромету. Таки да, становище скрутне. Обладнання фізично і морально (технологічно) застаріло. Ми це показали на прикладі державної системи моніторингу повітря («Забруднення повітря в Україні: кому можна вірити? Як працює державна система моніторингу повітря»). А от щодо гідрологічного моніторингу, то тут є зрушення в кращий бік. Вже працюють три сучасні лабораторії – на заході, сході, та в центрі. Буде ще одна. Але вони не в системі Гідромету, а в складі Держводагентства. І хай би там і залишилися. Треба тільки закласти достатньо коштів на витратні матеріали для них, бо це не дешеве задоволення. Тепер усе ж щодо самої концепції. Є чудовий документ, ухвалений ще у вересні 2018, називається постанова КМУ «Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод». Там усе вже розписано детально. Треба тільки виконати. Про кошти там теж є:
- «Фінансування державного моніторингу вод здійснюється за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Фінансування зазначених заходів з державного бюджету здійснюється в межах видатків, передбачених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік».
Але у цьому році, на жаль, коштів не буде. І не тільки на моніторинг, але й на усі природоохоронні заходи. Уряд їх обрізав, а ВРУ це обрізання підтримала. Пішли ці 450 мільйонів на підтримку вугільних шахт. Які у нас, нагадаю, збиткові. Так що буде концепція забезпечення, не буде концепції, гроші навряд чи з’являться.
Про Водну стратегію до 2050 року. Трохи дивно. Бо не далі як першого січня 2020 вступив у дію закон «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».
Що з цим законом не так? Чому так швидко застарів? Протокольне рішення відповіді не містить.
Про Стратегію зрошення та дренажу. Це суто лобістський документ, який працює на агровиробників. Яких цікавить можливість отримати більше води для поливу за меншою ціною. Відповіді на питання «Скільки у нас є води?» та «Скільки її можна забрати на полив?» цей документ не дає. Ще гірше, що він не відповідає на питання «Де узяти воду в умовах посухи»? Тому вимога розробити план дій для реалізації цієї стратегії виглядає як спроба подоїти козу, яку три тижні не поїли і не годували.
І про Інгулець та водосховище на ньому. Водосховище є основним джерелом водопостачання Кривого рогу. Рідного міста президента Володимира Зеленського.Тому, думаю, тут гроші знайдуться.
З іншого боку, Інгулець дійсно страждає від скидів. У нього зливають шахтні води навколишніх гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК), десь так 12 мільйонів кубометрів щороку. Про це треба писати окремо і ретельно. Бо платити за скиди власники ГЗК не хочуть.
У разі чого – прикручувати краник
Третій підпакет – це два доручення. Перше – Держводагентству: коригувати роботу водосховищ якщо з водою буде ще гірше, в у разі чого – прикручувати краник. Таке право надається Держводагентству статтею 45 Водного Кодексу. Пряма згадка про таке право і саме доручення – це плюс, бо посилить позиції водників у тих конфліктах, про які ми вже писали вище. Друге доручення – Держекоінспекції: стежити за дотриманням умов водокористування. Тобто за виконанням тих обмежень, які буде проголошувати Держводагенство (сам Держвод права на перевірки, протоколи і т.д. – не має). Чи ДЕІ з цим справиться після зміни керівництва? Не факт.
Ну а наскільки буде виконане протокольне рішення в цілому – побачимо.
Як ми вже повідомляли, Верховна Рада України ухвалила у першому читанні проєкт Закону «Про внутрішній водний транспорт» (Постанова ВРУ від 24 квітня 2020 року № 567-IX). Здавалося б треба радіти, що питання, досі неврегульовані, будуть унормовані і людям в Україні стане легше господарювати. Але насправді цей документ – троянський кінь, у якому схована смерть українських річок.
