Чи «світять» нам контрибуції та репарації: пояснює юрист

В Україні успішно діють псевдоюридичні течії, що вводять в оману звичайних людей, які не мають юридичної кваліфікації. На основі схожості звучання вони спотворюють трактування юридичних термінів та процедур, впроваджуючи людям спотворену правову реальність. Наприклад, що Україна нібито не держава, а приватна американська корпорація, або що «живі люди» нібито мають якийсь особливий юридичний статус, порівняно з «громадянами». Про це розповів відомий юрист Олександр Гуміров, спеціаліст із міжнародного права.

Він констатує, що деякі поступати псевдоюристики підхоплюють нібито адекватні адвокати — «чи таким чином привертають до себе увагу, чи, як насправді виходить, недостатньо компетентні юридично».

«Наразі прорашистські псевдоюристики розповсюджують фейк про те, що нібито в Україні неправильно оголошено війну, що в майбутньому позначиться як на самій Україні, так і на наших військових та на правах людей. Вони стверджують, що Зеленський «схімічив» і юридично офіційно Україна не воює з РФ», — говорить Олександр Гуміров.

Насамперед юрист наголошує, що міжнародні відносини регулюються не якимсь «міжнародним законодавством» (немає такого поняття), а міжнародним правом.

«Воно формується не якимись декретами та наказами, а домовленостями та усталеними традиціями ділового обороту. Якщо в законодавстві основним актом є закон, то міжнародному праві — договір. Договір поширює свою дію і є обов’язковим для тих держав, які його підписали. Саме в такому порядку відбувається формування «міжнародних правил» — тобто за формулою «що визнано всіма країнами, те є нормальним», — пояснює Олександр Гуміров.

Законодавство держави не може суперечити міжнародному праву, говорить юрист. Якщо є така суперечність, застосовується міжнародний договір, а чи не законодавство країни. Якщо законодавством не врегульовано питання, воно регулюється міжнародним правом. Якщо питання нічим не врегульоване, воно регулюється традиціями ділового обороту.

Також правозахисник пояснює, як міжнародне право, зокрема договори у рамках ООН, регулюють військові відносини. Він тлумачить різницю між «схожими на звучання, але абсолютно різними за змістом» поняттями — «оголошення війни» та «воєнний стан». Оголошення війни — це міжнародно-правова процедура, у якій одна країна (ініціатор війни) повідомляє іншу країну (щодо якої ініціюють війну) про припинення стану миру між ними. Найбільш відомий спосіб оголошення війни — ультиматум. Країна, яка оголосила війну, має повідомити про це світове співтовариство в особі ООН. Відповідно до Гаазької конвенції про початок військових дій, прийнятої в 1907 році, початок бойових дій між країнами не повинен починатися без попереднього та недвозначного попередження у вигляді мотивованого оголошення війни або у формі ультиматуму з умовним оголошенням війни. Україна та РФ є учасниками цієї конвенції.

Тим часом військове становище — це правовий режим усередині країни, щодо якої оголошено війну або щодо якої відбувається інтервенція (озброєна агресія). В Україні цей правовий режим регулюється відповідним законом. Країна, яка зазнає військової агресії, повідомляє міжнародне співтовариство в особі ООН про введення воєнного стану.

Виходячи з викладеного вище, Україна не повинна нікому оголошувати війну — війну мала оголосити РФ, але не зробила цього, чим порушила свої міжнародні зобов'язання, пояснює Олександр Гуміров.

«Україні не було пред’явлено ультиматуму чи будь-яких інших юридично оформлених вимог. РФ не висувала жодних вимог — вона віроломно і боягузливо під покровом ночі напала. Тому РФ — агресор», — говорить правозахисник.

Він наголошує, що в Україні у повній відповідності до Конституції та міжнародного права введено військовий стан. Однак у документах, якими запроваджено воєнний стан, є огріхи.

«Наприклад, заборона виїзду з країни чоловікам не передбачена жодними законами та Конституцією. Якби я виїжджав із країни і мене не випустили, я зажадав би письмової відмови й оскаржив її. Та й сенсу в цій забороні я не бачу — якщо хтось хоче втекти, хай біжить. Але це не означає, що сам документ є нелегітимним. Тому що, по-перше, щодо заборони виїзду це моя суб'єктивна думка. А по-друге, його досі ніхто не заперечив, а отже, всі визнають», — констатує Олександр Гуміров.

Він закликає всіх зберігати тверезість розуму та не піддаватися на псевдоюристику.

«Довіряйте інформації лише з достовірних джерел. Хоча ні — не довіряйте навіть їй, обов'язково проскануйте її на рівні критичного мислення», — радить юрист.

Також ми писали, як змінюються трудові відносини в умовах воєнного стану: ВР прийняла новий закон.