Вкусив хом'як до крові: що робити і чи здавати аналізи на сказ

Перша думка: здорова тварина не стане кусати людину, отже, це сказ. Якщо в такій ситуації ви звикли запитувати поради в тематичних групах у соціальних мережах, то і відповіді отримаєте на кшталт «40 уколів у живіт» і «мене хто тільки не кусав — і нічого». Зазвичай істина лежить десь посередині. А як діяти, якщо вкусила маленька, домашня тваринка типу хом'ячка, чи тварина побільше, типу домашнього собаки. З цими питаннями розбирався GreenPost.

А якщо це все ж сказ?

Сказ (відомий також із рабієс) — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. У людей це захворювання має дві форми: активний і паралітичний сказ.

Активний сказ у людей відзначається гіперактивністю, гідрофобією (водобоязню) та інколи аерофобією (боязню протягів або свіжого повітря). Летальний кінець приходить через декілька днів — настає кардіореспіраторна зупинка.

Паралітичний сказ (приблизно 30 % усіх випадків захворювання у людей) триває довше та має легший перебіг: поступово паралізуються м’язи, і повільно розвивається кома.

Проте ймовірність захворіти на сказ доволі низька. За даними ВООЗ, щорічно в світі після нападу скажених тварин гине 50–55 тисяч осіб — навіть із великим округленням це 0,0007 %. Причому 95 % цих випадків припадає на Африку й Азію. Окрім того, у 99 % випадків джерело інфікування — собаки (особливо безпритульні). На другому місці серед свійських тварин — коти, а з дикої фауни — лисиці та вовки. Існує навіть можливість аерогенно-контактного зараження, тобто вірус може пасивно потрапити через кон’юнктиви, слизові ротоглотки, та вона радше теоретична.

За даними ВООЗ, на Індію припадає близько третини випадків смерті від сказу від собак, але захворювання є ендемічним у 120 країнах на всіх континентах (окрім Антарктиди).

Але навіть укус скаженою твариною не гарантує захворювання — його вірогідність залежить від місця і тяжкості укусів: в разі укусів в обличчя та шию сказ розвивається приблизно у 90 % випадків, у зап’ястя — в 63 %, а в стегна та плечі — лише у 23 % випадків. Щоправда, МОЗ вважає, що «навіть якщо укус був не до крові, слина зараженої тварини могла потрапити на подряпини, а це — пряма загроза заразитися». Має значення також кількість і активність вірусу, що потрапив у рану, та вік потерпілого (діти вразливіші за дорослих).

Інкубаційний період сказу зазвичай триває 1–3 місяці, але симптоми можуть проявитися як за тиждень, так і за рік. Сказ — смертельне захворювання, але винятково у випадку, коли не вживати ніяких заходів.

Алгоритм дій у таких випадках простий:

• Негайно та ретельно промити уражене місце великою кількістю води з милом, бажано господарським. Рекомендована тривалість процедури — 15 хв.
• Продезінфікувати рану за допомогою антисептика на основі спирту чи йоду (перекис водню не підійде, хоча він дуже популярний у людей, які потрапляли в таку ситуацію).
• Звернутися до найближчого медзакладу. (Якщо не було можливості зробити перші два кроки, слід починати відразу з цього, але якомога швидше — забруднена рана точно до добра не доведе.) «Якщо немає впевненості в тому, що тварина була здоровою, вам обов’язково мають зробити щеплення вакциною, які є в усіх областях України», — запевняють на сайті МОЗ.

Раніше — і то дуже давно — вакцину вводили під шкіру передньої черевної стінки, і повний курс складався з 40 таких ін'єкцій. Тепер же досить шести візитів до травмпункту, та й сучасний імунопрепарат (антирабічна вакцина) вводиться внутрішньом'язово — у плече.

Найкраще почати курс не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Але якщо ви звернетеся до лікаря навіть через декілька місяців після контакту «із хворою або ж підозрілою на сказ твариною», вам буде призначено антирабічну вакцину.

Проте якщо є ризик короткого інкубаційного періоду (наприклад, небезпечна локалізація укусів), за який не встигне виробитися поствакцинальний імунітет, то, крім вакцини, застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Та це має сенс лише в разі, якщо з моменту контакту із твариною минуло менше трьох діб.

Якщо вас укусив домашній улюбленець

Здавалось би, ця ситуація взагалі не має викликати паніки: якщо йдеться про традиційних песиків-котиків, які контактують із зовнішнім світом (нехай і під вашим контролем), то зазвичай тварина вакцинована проти сказу, а якщо говорити про хом’ячка чи ігуану, то їм просто нема де підчепити сказ — адже вони фактично дотримуються самоізоляції високого рівня. Але тут є свої підводні камені. Наприклад, укус ігуани отруйний — таким чином може передаватися багато інфекційних хвороб, аж до сальмонельозу. Та й шви після такого часто-густо доводиться накладати. Щоправда, здорова ігуана нападатиме на людину лише у період розмноження або для самооборони, тому достатньо врахувати ці обставини, щоб не спровокувати її.

Отже, якщо вас покусав ваш улюбленець, не треба відразу вимагати антирабічної вакцини — адже можна взяти аналізи у тварини, з’ясувавши, що з нею.

Утім, сказ у тварин і не «самозароджується», і не перебігає безсимптомно, тому його можна діагностувати.

• у тварини наявні сліди від укусів;
• вона гризе місце укусу;
• стає ласкавою, примхливою й настороженою водночас;
• має слабкий апетит;
• їсть неїстівне;
• блює;
• у неї тече слина.

Потім починається збуджена стадія (2–3 дні). Їй притаманні:

• збудження;
• агресія;
• водобоязнь;
• намагання втекти;
• піна з рота;
• конвульсії;
• блювота;
• косоокість;
• параліч.

Далі настає паралітична стадія (2–4 дні):

• виснаження;
• повний параліч;
• смерть.

Якщо ж ваш домашній улюбленець не проявляв таких симптомів, підстав боятися сказу нема. А в разі смерті тварини після укусу можна зробити розтин для того, щоб прийняти рішення про доцільність вакцинації проти сказу.

Якщо вас укусив чужий домашній улюбленець

Так само, як і з вашою твариною, факт укусу не свідчить про наявність сказу. Наприклад, мама-сука, чиїх цуценят ви захотіли взяти на ручки, може мати всі підстави кинутися на їхній захист.

Часто лікар, до якого звертається вкушена людина, радить спостерігати за твариною. Якщо цього недостатньо, у неї так само можна взяти кров на аналіз, як і у випадку з власним домашнім улюбленцем.

Якщо вас укусила дика/безпритульна тварина

Тут уже неможливо ні перевірити довідку про вакцинацію, ні поспостерігати за твариною. Але факт нападу на людину свідчить про те, що хвилюватися є про що: адже здорова тварина боїться людей. Тому, найімовірніше, лікар наполягатиме на вакцинації.

До слова, в Києві днями виявили сказ. Відомо, що протягом двох тижнів жінка підгодовувала безпритульну кицьку та її кошеня на території своєї дачної ділянки, де також утримується собака. Згодом кошеня напало на собаку, спробувавши його відігнати, жінка отримала укус.