Як облаштовувати життя по-своєму, коли здається, що доля грається нами, мов кошеня клубком ниток: поради психологів

Із 24 лютого в нашому житті зрада і перемога чергуться зі страшною швидкістю. Здається, ще ніколи обставини не змінювалися так швидко й ще ніколи ми не були такими безпорадними перед новими й новими поворотами сюжету.

«Іноді здається, що доля грається нами, мов кошеня клубком ниток. І неясно, як зберігати глузд, коли майбутнє туманне, коли здається, що всесвіт ненавидить тебе і відбирає останні точки опори», — говорить соціолог, медіатор Тетяна Саніна.

Проте вона наголошує, що й за таких обставин залишається адже, як говорив автор книги «Психолог у концтаборі» Віктор Франкл, «у вас можуть забрати все, крім свободи діяти так, як ви хочете».

Ось що радить Тетяна Саніна.

У часи непевності й хаосу важливо мати свободу облаштовувати життя по-своєму, попри обставини. Мати контрольовану мету, котра додає ваги існуванню і допомагає проживати кризу, не втрачаючи глузду. Це не має бути щось складне, але й не надто просте, щоби додавало азарту. Щось, що зараз вам до снаги. Можливо, дописати розпочате до війни оповідання, навчитися працювати без переривання на соцмережі протягом години, опанувати нову мову програмування, регулярно проходити 10 тисяч кроків чи відмовитись від цукру.

[Виділіть час для себе, поміркуйте, посмакуйте, чого б цікавого, приємного і доступного ви хотіли досягти цими тижнями. Запишіть декілька варіантів, оберіть із них один]

Поставити досяжну та цікаву мету й поступово просуватись до її втілення — це вже півсправи. Але важливо також оцінити, що відбувається довкола. Чи виють сирени, чи стріляють, чи є вам на що жити, як ви далеко від дому, чи є поруч хтось, хто підтримає, коли вам складно.

[Складіть список нових обставин: які з них відволікають вас, а які, навпаки, дозволяють побачити в собі щось нове, відкривають перспективи, яких не було до цього. Чи є серед тих обставин такі, що допомагають у досягненні поставленої цілі?]

Але яка користь із наснажуючих обставин і прекрасної мети, якщо ви не в змозі рухатись? Що ви зараз відчуваєте: розгубленість, втому, розчарування, страх за своє життя, лють на ворога за скоєне, апатію чи роздратування, що не дозволяє зосередитись… А що ще? Може, за першими яскравими почуттями ховаються менш відчутні? Полегшення від того, що Маріуполь стався не з вами, зловтіха через те, що машину вашого хамовитого сусіда розтрощило під час обстрілу, радість, що вчасно купили мішок гречки… Прийміть усе, що знайдеться. Воно з вами, тому що воно з вами. Цього достатньо.

[Випишіть неприємні почуття і спробуйте в парі до кожного прописати, що потрібно додати у ваше життя, щоби вони зникли. Більше сну, щоби втома пішла. Тиша, щоби прибрати тривогу. Підтримка близьких, щоби знизити страх за майбутнє. Що із написаного ви можете контролювати, а що ні? Чи є якийсь зв’язок цих почуттів із метою, яку ви обрали, й обставинами, які наснажують?]

На виході ви маєте:

мету, яка додає відчуття контролю у житті

+

обставини, які заважають, й такі, що сприяють

+

ваші власні почуття, які відволікають, і дієві способи їх утихомирити.

«Отже, є план — концентрувати увагу довкола мети, сумирно приймати обставини, на які не можете вплинути і які віддаляють від мети, й активно використовувати ті, що сприяють, заважаючи на власні почуття та коригуючи їх доступними вам способами. Хвалячи себе за досягнення і приймаючи поразки, щоби зробити ще крок, і ще крок, і ще... Знаючи, що «і це мине», а коли мине — матимемо більше свободи вирішувати свою долю», — говорить Тетяна Саніна.

Також ми розповідали, як готувати при перебоях зі світлом і газом.