Світ без свинцю: як захистити дітей від невидимого токсину
Щороку наприкінці жовтня міжнародні організації привертають увагу до отруєнь свинцем.

Щороку наприкінці жовтня відбувається Міжнародний тиждень профілактики отруєнь свинцем (International Lead Poisoning Prevention Week — ILPPW), який координують Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO), Програма ООН з довкілля (UNEP) та Глобальний альянс для ліквідації свинцю у фарбах (Global Alliance to Eliminate Lead Paint). Мета кампанії — інформувати про токсичний вплив свинцю на здоров’я, насамперед дітей, та прискорити заборону свинцю у фарбах і побутових матеріалах. За позицією ВООЗ, «не існує безпечного рівня впливу свинцю».
Свинцеві сполуки накопичуються в організмі й особливо небезпечні для дитячого мозку. ВООЗ підкреслює, що «свинець спричиняє довготривалі порушення розвитку нервової системи, знижує інтелект та викликає поведінкові розлади у дітей». Найчастіші джерела експозиції — старі свинцеві фарби, пил у будівлях, забруднена питна вода, переробка акумуляторів, іграшки та побутові товари низької якості. Попри відомі ризики, за даними ООН, понад половина країн світу досі не має повної законодавчої заборони на свинець у фарбах.
Україна також залишаєтьcя в зоні ризику. У країні багато старого житлового фонду, а руйнування під час війни збільшили кількість пилу та будматеріалів, що можуть містити токсичні речовини. Українські медичні фахівці наголошують, що раннє виявлення та контроль середовища проживання — критично важливі, особливо для сімей із дітьми, які мешкають у старих будинках або в зонах післяобстрілового відновлення.
Окремим фокусом ILPPW є заборона свинцю у фарбах — адже це основне джерело отруєнь у світі. Глобальна ініціатива UNEP називає цю мету однією з найефективніших профілактичних дій для захисту дітей у ХХІ столітті та підкреслює: «Законодавча заборона свинцю у фарбах — ключ до майбутнього без токсинів».
Міжнародний тиждень профілактики отруєнь свинцем — це не символічна дата, а попередження: токсин, якого не видно, руйнує життя тих, хто не може себе захистити. І відповідальність за це — на урядах, регуляторах, виробниках і суспільстві, яке має вимагати безпечного середовища для дітей.
Більше новин читайте на GreenPost.







