Вітер змін: як морські вітропарки формують енергетичне майбутнє Європи, замінюючи російський газ

Морська вітроенергетика стрімко змінює європейський енергетичний ландшафт. У межах співпраці з Європейською Комісією глава WindEurope Джайлс Діксон в інтерв’ю для Ocean на території данського вітропарку Kriegers Flak розповів, як вітропарки допомагають Європі досягти енергетичної незалежності (зокрема від РФ), знизити рахунки за електроенергію та підтримати економіку. Про це пише Euronews.

Енергія, яка працює на Європу

Морські вітропарки, як-от Kriegers Flak у Балтійському морі, не лише генерують чисту енергію, а й слугують енергетичним мостом між країнами, наприклад, Данією та Німеччиною, стабілізуючи ціни та підвищуючи надійність постачання. Сьогодні вітропарки в морях ЄС виробляють 20.6 гігават електроенергії, але плани амбітні: до 2050 року потужність має зрости до 360 гігават.

«Вітер дешевший за викопне паливо. Що більше ми будуємо морських і наземних вітропарків, тим нижчими будуть рахунки для споживачів», — підкреслює Джайлс Діксон. Це підтверджують і промислові гіганти, які вже звертаються до WindEurope з проханням будувати більше вітропарків, аби перейти на дешевшу й екологічну енергію. Такий підхід не лише економить кошти, а й скорочує викиди, зміцнюючи енергобезпеку.

Виробництво турбін у Європі, наприклад у Данії, підтримує місцеву економіку та створює робочі місця. За прогнозами, до 2030 року вітроенергетика забезпечить роботою понад 900 тисяч людей і принесе економіці ЄС понад 100 млрд євро.

Виклики та рішення

Однак розвиток галузі не обходиться без труднощів. Установка турбін у морі — дорога задача, яка потребує спеціальних суден, як-от Wind Osprey компанії Cadeler. Один день роботи такого судна коштує сотні тисяч євро. Обслуговування турбін, що зазнають впливу солоної води та штормів, становить до третини витрат. Доступ до них ускладнений — потрібні катери чи вертольоти, і лише за сприятливої погоди.

Щоби знизити витрати, галузь звертається до інновацій. У Латвії компанія Aerones розробляє роботів, які швидко перевіряють і ремонтують лопаті турбін завдовжки понад 120 м. Ці пристрої вміють шліфувати, наносити захисні покриття та виявляти пошкодження, зменшуючи простої. У майбутньому за кожною турбіною може бути закріплений автономний робот-ремонтник із алгоритмами штучного інтелекту.

Порти також адаптуються до нових вимог. Наприклад, порт Есб’єрг у Данії, через який проходить 80 % європейських морських вітроустановок, розширюється для роботи з турбінами нового покоління. А шведська компанія Vattenfall із цього порту дистанційно керує 1200 турбінами в чотирьох країнах, використовуючи цифрові рішення й автоматизацію.

Незалежність від імпорту: новий пріоритет

Попри прогрес, Європа все ще залежить від імпорту компонентів, зокрема рідкоземельних металів для магнітів у турбінах, які постачає Китай.

«Ми не хочемо замінити залежність від російського газу на нову — від китайського обладнання», — зазначає Діксон. ЄС активно шукає альтернативні країни-постачальники, щоб диверсифікувати ланцюги поставок протягом наступних 5–10 років.

Морська вітроенергетика стає основою стратегії енергетичної незалежності Європи, скорочуючи залежність від викопного палива та ненадійних постачальників. Завдяки інноваціям, політичній підтримці та міжнародній співпраці, продемонстрованій на конференції WindEurope у Копенгагені, сила вітру перетворюється на потужний двигун змін для континенту.

Більше новин читайте на GreenPost.