«Центр тепер як Чорнобиль — зона відчуження»: ось як виглядає в нинішніх умовах курортний сезон у знаменитій Затоці
Зовсім не схожа на те затишне курортне містечко, яке пам'ятається багатьом, хто раніше їздив сюди на відпочинок.
Пляж. Затока, Україна, серпень 2024 року. Фото: Алесь Мінов, «Дзеркало»
Затока — один із найпопулярнішіших українських курортів. У 2022 році містечко опинилось у центрі ворожих атак. Обстріли, морські міни, загроза висадки десанту, перебитий міст, що залишив на відшибі дві третини міста — ще кілька місяців тому навіть місцева влада не сподівалася, що курорт оживе. Але тепер на пляжах Затоки повно відпочивальників, а покинуті більш ніж на два роки готелі поступово знову відчиняють свої двері. «Дзеркало» розповідає, як нині живе Затока.
Сьогоднішня Затока зовсім не схожа на те затишне курортне містечко, яке пам'ятається багатьом, хто раніше їздив сюди на відпочинок. Тепер дістатися сюди простіше власним авто, бо ні електрички, ні автобуси в Затоку більше не ходять. Міст, що розділяє місто, було розбито росіянами ще на початку повномасштабного вторгнення. Відповідно, потрапити до центральної частини Затоки можна лише в об'їзд, а це дорога більш ніж на 100 км, яка, до того ж, проходить через Молдову.
Ще на початку літа керівництво Одеської області заявляло, що відкрити курортний сезон у Затоці нереально через загрозу висадки ворожого десанту. До того ж на узбережжі Одещини, як і раніше, викидає морські міни, що, звісно, не сприяє туристичному ажіотажу. Проте в другій половині літа на пляжах Затоки почали з'являтися люди, після дворічної перерви відчинили двері деякі готелі, а на прибережній вулиці знову з'явилися прилавки з фруктами, магнітами та купальниками.
Дістатися до Затоки також можна електричкою, що йде з Одеси. Нині кінцева зупинка — у сусідньому містечку Кароліно-Бугаз, до Затоки звідти лише кілька кілометрів, тож пішки можна дійти хвилин за 20-25. Курсують лише два поїзди на день: з Одеси — о восьмій ранку, назад — о п'ятій вечора.
Дві години дороги, лише 28 грн за квиток — і ви вже на мальовничих пляжах. За десять хвилин до відправлення вагон повний.
На станції Кароліно-Бугаз натовп із поїзда розсипається врізнобіч: частина йде на південь, де за рядом споруд уже видно море, а частина — у зворотний бік, до траси, що веде до затоки. Там уже стоять місцеві автомобілісти, які пропонують за 50 грн довезти до курорту.
Проте в'їзд у Затоку виглядає постапокаліптично: уздовж траси суцільно закриті турбази, магазини та кафе з трохи вицвілими вивісками. У будівлі автозаправки абсолютно порожні полиці та напис: «Готівка».
Рухаючись трасою вперед, у бік закритого мосту, перед яким розміщується блокпост, можна побачити все більше пошкоджених або зовсім знищених обстрілами будівель. За мостом — дві третини міста та безпосередньо його центр, але потрапити туди зараз неможливо.
Об'їжджати перебитий міст дуже довго й незручно. Дорога через міст займала 30 хвилин, тепер же їхати доводиться тільки через молдавську Паланку — на маршрутці трохи більше ніж 1,5 години, на машині довше через митницю — там може бути і три, і чотири години.
У будівлі місцевого ринку працює лише один прохід. Людей тут дуже мало, здебільшого всі на пляжах та на першій від моря вулиці.
Окрім ринку, в містечку зараз працює лише один продуктовий магазин: майже половина асортименту — алкоголь, решта — базові продукти: хліб, м'ясо, крупи. Продавчиня ледве встигає обслуговувати покупців із черги, яка ніяк не зменшується. На в ході — оголошення про здачу номерів у будівлі позаду.
Перший поверх невеликого готелю працює як склад, а на двох інших розміщені номери. Пропонують безкоштовне паркування, мангал, шампури, гарячу воду, й до моря йти хвилин п'ять.
Що ближче до пляжів, то сильніше відчувається життя: навколо все більше відкритих готелів, а на вулиці нарешті можна зустріти перехожих у плавках та сланцях. У готелях вільних місць немає зовсім. Персонал радить пошукати ще або подивитись оголошення на вулицях — люди здають дачі, але це буде дорожче.
На першій прибережній вулиці справді вирує життя: обабіч розкидані прилавки і з їжею, і з сувенірами, а на більшості готелів великі написи: «Ми працюємо!».
Господиня бази відпочинку Ганна згадує, що торік у Затоці було абсолютно порожньо.
«Ми самі приїжджали, купалися, але туристів не було зовсім, готелі не працювали. А цього року у нас тут спонтанно почалося все. Спершу відкрилася одна база, про неї вийшов репортаж на YouTube, і люди поїхали, спрацювало сарафанне радіо, потім більше й більше», — каже вона.
Ганна зізнається, що для неї початок туристичного сезону у Затоці став абсолютною несподіванкою. Але побачивши попит, жінка буквально за тиждень підготувала базу для роботи й у липні відчинила двері.
«Поки ще багато інших не відкрилося, людей приїжджає все більше, тому в п'ятницю й у вихідні туристи іноді залишаються на вулиці, це прикро. Наразі багато гостей у нас зі сходу країни: Харків, Дніпро. Раніше таких клієнтів не було — вони їздили на Азовське море, а зараз сюди, дуже багато. Ну і з Київщини багато клієнтів, Суми, Кривого Рогу… Іноземців не було і, мабуть, не приїдуть. Зовсім небагато молдован у вихідні було і все», — говорить вона.
Жінка каже, що якщо курорти Азовського моря не почнуть найближчим часом приймати українських туристів, то на Затоку буде надзвичайно великий попит.
«Такі замордовані — працюємо за п'ятьох: покоївку не знайдеш зараз, важко дуже з персоналом поки що, тому все самі. А з іншого боку тут узагалі можна і забути, що таке війна. Навіть перестаєш новини читати. Хоча здебільшого приїжджають військові із сім'ями відпочити. Я думаю, їх відсотків 80. Небагато робимо їм знижки, зовсім небагато, зараз у нас важкий стан, власне, як і весь комерційний бізнес в Україні. По-перше, комерційні тарифи на електрику — дуже багато виходить. А ще перед війною втричі нам підняли податок на землю та нерухомість. У нас зібралися дуже великі суми боргів, навіть за цей сезон не зможемо їх закрити. Тому немає можливості зробити знижки, бо немає часу навіть заробити те, що ми маємо державі віддати», — бідкається Ганна.
На ситуацію з безпекою Ганна не скаржиться та сподівається, що найближчим часом причин не буде.
«Тут у нас такий п'ятачок, на якому більш-менш тихо було. А ось далі біля мосту зовсім погано: бази повністю зруйновані російськими ракетами. Кілька разів на те саме місце влучало. Мій друг мав базу, її знищило повністю. Держава поки що нічого не компенсувало. Там, біля мосту, тепер страшно перебувати», — описує вона.
Анатолій, який торгує фруктами й овочами, зізнається, що найходовішим товаром є кавуни.
«Добре, що люди поїхали до нас, бо зовсім сумно було. Шкода, що більшість міста недоступна: міст перекритий, я місцевий — і то не можу потрапити. Центр Затоки зараз як Чорнобиль — зона відчуження», — скаржиться чоловік.
Пляж — повна протилежність вулицям у центрі містечка: сотні людей під парасольками, на лежаках чи на власних рушниках просто на піску. Ближче до води — більше дітей, які голосно кричать, стрибаючи у море. Між усім цим бігають жінки з важкими сумками та звичним для чорноморських пляжів вигуком: «Пахлава, гаряча кукурудза!» Креветки коштують 100 грн за 100 г, медова пахлава — 80, стільки ж — солодкі трубочки, кукурудза — 70 грн.
Але відчуття масштабу все ж таки оманливе. Якщо згадати, як виглядали такі місця у мирні часи, зрозуміло: людей не так багато. За кілька сотень метрів убік натовп стає рідшим.
У центрі пляжу здаються в оренду шезлонги — 100 грн за лежак від 8.00 до 20.00.
«Людей зараз уже багато, ми відкрилися у червні, але лише після 20 липня народ пішов. У червні я мав 15 шезлонгів, а тепер — 200. І на даний момент лише три вільні. Минулого року нікого не було. 2022-го — те ж саме. Я тут щоліта працюю. Як іти пляжем на захід, то він до вузького місця доходить, там блокпост. Але там небезпечно, 2022 року обстріл був майже щодня. Об'їзд лише через кордон», — розповідає місцевий хлопець Дмитро.
У людей дуже позитивний настрій — нарешті дісталися відпочинку. Багато хто вперше за останній час: два роки сиділи в чотирьох стінах. Люди розповідають одне одному про цю можливість, рекомендують знайомим — от і зростає попит.
«Тут за три кілометри живуть родичі, у них і зупинилися. А взагалі це мій пляж, моє море, я тут щоліта з 12 років. А зараз мені 52. Я за здоровий спосіб життя, то моя тема. Я щойно приїхала на море. Була тут торік — узагалі людей не було, пустий пляж. А зараз приємно вражена, що так багато людей. І море чисте. Таке чисте, що я вражена. П'ять років море очищалося, тепер вода прозора, ви тільки уявіть, яка вона зараз корисна. Я відразу й пішла — це здоров'я, це наша енергетика. Що більше людина боїться, то менше отримує, а вільна людина з розумними думками отримує більше», — говорить тернополянка Наталі, яка веде блог в Instagram.
«Страху в мене зовсім немає. Я просто дружина військового, і син у мене теж у ЗСУ, я це сприймаю як даність, ми звикли. До ковіду тут було дуже багато людей, ніде було голці впасти. Така завантаженість готелів була, що потрібно було заздалегідь бронювати місця. Наразі маленькі бази відкриваються, а великі готелі закриті, не працюють», — веде далі блогерка.
Із заходу над пляжем нависають громіздкі будинки зачинених готелів, а пляж упирається в оборонні споруди, за якими тягнеться абсолютно безлюдний, занедбаний краєвид.
Більше новин читайте на GreenPost.
