Синдром, який заважає як дітям, так і дорослим: лікар-невролог розповідає про СДУГ

Вважають, що синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) — нейропсихологічний розлад, який характеризується поведінковими та когнітивними порушеннями — це виключно дитяча проблема, яка в міру дорослішання вирішується сама собою. Проте, з вивченням цієї патології фахівці дедалі більше схиляються до думки, що СДУГ у дорослих — зовсім не рідкість. За найскромнішими оцінками, одна із трьох дітей (якщо не кожна друга) без адекватної та своєчасної корекції не «переростає» діагноз і зберігає його у дорослому житті.

Чи є відмінності між синдромом дефіциту уваги та гіперактивності у дітей та у дорослих? Коли дорослим ставлять діагноз СДУГ? Які проблеми мають люди з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності у дорослому житті? Чи можна допомогти дорослим із СДУГ і чим? Про це розповідає лікар-невролог Аліса Кудлач.

Симптоми СДУГ у дорослих

Образно кажучи, симптоматика СДУГ базується на трьох ключових моментах: це труднощі з концентрацією уваги, гіперактивність та імпульсивність. У міру дорослішання дитини ці ознаки стають менш яскравими та вираженими і можуть зійти за індивідуальні особливості. Як то кажуть, у кожного свої чудасії.

Проте СДУГ у дітей і дорослих має деякі відмінності. У дітей часто проявляється гіперактивність, імпульсивність і проблеми з концентрацією уваги, які нерідко призводять до труднощів у навчанні та соціальній адаптації. У дорослих СДУГ може проявлятися більш приховано. Гіперактивність дорослим властива меншою мірою, але так само актуальні проблеми з концентрацією уваги, виконанням завдань і організацією часу. Крім того, дорослі зі СДУГ можуть мати проблеми з емоційним регулюванням та міжособистісними відносинами.

Якщо розглядати СДУГ із позиції міжнародної класифікації хвороб, куди синдром включений як психіатрична патологія, то для первинної діагностики необхідно збіг не менше 2 ознак із перерахованих:

• постійна рухова активність;
• порушення уваги;
• емоційна лабільність;
• нездатність остаточно виконати завдання;
• запальність;
• незносність стресу;
• імпульсивність.

Дорослі зі СДУГ, як правило, вкрай нетерплячі, неорганізовані, забудькуваті, розсіяні, але поруч із тим дратівливі та схильні до прояву невмотивованої агресії («спалахують, як сірник»). Їм важко довго залишатися на одному місці, а також підтримувати бесіду — вони постійно втрачають нитку розмови.

За такого набору «симптомів» немає нічого дивного, що дорослим із СДУГ доводиться дуже важко.

Важко бути дорослим

Більш ніж половина дітей із діагностованим СДУГ у дорослому віці мають різні проблеми з поведінкою: вони схильні до різного роду залежностей, включаючи алкоголізм і наркоманію. У деяких випадках СДВГ у дорослих «обтяжується» серйознішими психічними розладами, що деформують особистість.

Але навіть без таких крайнощів життя дорослого з СДУГ не назвеш гладким. Як правило, через характерні синдроми когнітивних і поведінкових порушень:

• їм важко опанувати професію;
• вони схильні до агресивного водіння на дорогах;
• не здатні підтримувати тривалі сімейні та сексуальні відносини через непередбачуваність поведінки й емоційну нестабільність;
• відрізняються необов'язковістю і безвідповідальність, тому часто залишаються без роботи чи не досягають високих кар'єрних цілей.

Однак, якщо людина з СДУГ отримує підтримку та лікування, завдяки яким може розвивати навички управління своїм станом, то вона може успішно справлятися з особистими відносинами, підтримувати соціальну активність, реалізувати себе у професійному плані.

Лікування СДУГ

Строго кажучи, СДУГ — не хвороба, яку потрібно лікувати, а порушення, розлад, який можна коригувати. Тому основний наголос як у дитячій практиці, так і в дорослій робиться на психосоціальну корекцію. Але, безумовно, в деяких випадках потрібна і медикаментозна терапія як підтримуюча.

Психосоціальна підтримка включає різні заходи, наприклад психотерапію, когнітивно-поведінкову терапію, групові сеанси. Вони покликані допомогти людині з СДУГ краще долати поведінкові проблеми. Медикаментозна терапія, як правило, включає лікарські засоби спрямованої дії, наприклад, для покращення концентрації, уваги та контролю імпульсів. Також можуть використовуватися нестимулюючі препарати, наприклад, антидепресанти, які допомагають покращити сон, контролювати емоції та стрес. У будь-якому випадку лікування СДУГ передбачає виключно індивідуальний підхід та обґрунтування тих чи інших заходів допомоги, виходячи із запитів і потреб людини у кожному конкретному випадку.

І, безумовно, дуже багато для допомоги дорослому із СДВГ може зробити його близьке оточення.

Як допомогти людині зі СДУГ

Ось кілька речей, які можна зробити, щоб допомогти дорослому із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності:

• допоможіть упорядкувати повсякденне життя близької людини, надайте йому структурованості і чіткості: як інструменти використовуйте розклад справ, нагадування, календарі та планери, додатки для керування часом тощо;
• практикуйте спільну медитацію чи запишіться разом на йогу, тим самим допомагаючи вчитися керувати емоціями та стресом;
• допоможіть організувати його робочий простір і/або дім, аби знизити візуальну й одночасну сенсорну стимуляцію;
• запропонуйте разом зайнятися спортом: це чудовий спосіб скинути зайву енергію та позбутися стресу. Тільки враховуйте, що людям із СДУГ не підходять активності, в яких за визначенням закладено компонент змагання. Тобто відмовтеся від єдиноборств на користь, наприклад, плавання у басейні чи спортивного орієнтування;
• дуже важливо спілкуватися з близькою людиною з розумінням, терпінням і підтримкою, щоб допомогти їй подолати проблеми, які вона може відчувати.

Також ми розповідали про синдром хронічної втоми і підвищену стомлюваність: лікарі пояснюють, чому «просто відпочити» не допоможе.