Що не так з ідеєю Трампа і Путіна щодо «Північного потоку»?

Навколо газопроводу «Північний потік – 2» розгортаються неоднозначні події. Світ перебуває в стані невизначеності, де межа між гарними та поганими новинами дедалі більше розмивається, а геостратегічні координати стрімко змінюються. Про це розповідає Дірк Еммеріх, кореспондент німецьких телеканалів n-tv та RTL, який багато років працював у Москві, Вашингтоні, а також висвітлював конфлікти в Сирії, Лівії, Афганістані й інших країнах.

Відновлення газопроводу як частина мирної угоди

За інформацією, що просочується з-за зачинених дверей, американські та російські представники ведуть переговори про можливе відновлення роботи «Північного потоку – 2» як частини угоди про припинення вогню в Україні. Цю інформацію підтвердив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. У рамках такого плану американські інвестори могли б викупити газопровід і використовувати його для транспортування російського газу, придбаного раніше, до Європи.

Дехто вважає це позитивним сигналом. Наприклад, є думка, що відновлення поставок газу може знизити ціни на енергоносії, що стало б полегшенням для багатьох німців, які зіткнулися з різким зростанням витрат на опалення після початку війни Росії проти України. Високі ціни сприймалися як неминуча плата за конфлікт, але завершення бойових дій могло би принести економічні дивіденди у вигляді доступнішого газу. Та чи дійсно це так просто?

Хоча конкретних результатів переговорів ще немає, сам факт їхнього проведення вказує на швидкі зміни в глобальній політиці. Цікаво, що Дональд Трамп, який у 2019 році запровадив санкції проти Німеччини через «Північний потік – 2», тепер розглядає можливість його експлуатації американськими інвесторами.

Реакція в Німеччині

У Берліні ці ідеї викликають значне занепокоєння та бурхливі дискусії. У консервативному блоці ХДС/ХСС є прихильники відновлення співпраці з Росією в енергетичній сфері після завершення війни. Прем’єр-міністр Саксонії Міхаель Кречмер із ХДС назвав категоричну відмову від пом’якшення санкцій проти Росії «застарілою» позицією. Водночас інші представники партії, як-от експерт із питань оборони Родеріх Кізеветтер, рішуче виступають проти таких планів і закликають виключити з коаліційної угоди будь-які поступки на користь Росії. Лідери ХДС Фрідріх Мерц і соціал-демократ Ларс Клінгбайль, які можуть стати ключовими фігурами в новій урядовій коаліції, поки не збираються припиняти цю дискусію.

Партія «Зелені» вже охрестила ідею «новим зв’язком із Москвою», хоча це звучить дещо перебільшено. Представник уряду Олафа Шольца, який пішов у відставку 25 березня 2025 року, заявив, що незалежність від російського газу залишається стратегічним і оборонним пріоритетом Німеччини.

Можливі сценарії та їхні наслідки

Два сценарії можуть поставити під загрозу нинішній курс Німеччини. Перший: якщо Трамп і Путін домовляться про припинення вогню в Україні та включать «Північний потік – 2» до угоди, не консультуючись із Берліном. У такому разі німецький уряд зіткнеться з вибором — підтримати угоду повністю чи висловити застереження, що здається малоймовірним. Другий сценарій: ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD), яка давно підтримує відновлення газопроводу, може внести до бундестагу пропозицію про імпорт російського газу в рамках мирної угоди. Чи виступить проти цього Фрідріх Мерц як потенційний канцлер, і якщо так, то з якими аргументами?

Геополітична гра Трампа та Путіна

Дональд Трамп прагне якнайшвидшого завершення війни в Україні й готовий іти на поступки Володимиру Путіну, зокрема в економічних питаннях, таких як постачання газу до Європи. Путін, у свою чергу, використовує ці наміри для досягнення власних цілей: він неохоче погоджується на припинення вогню, проте постійно висуває нові умови. Геостратегічні амбіції російського президента залишаються незмінними — він бачить себе у наступі та на шляху до перемоги, підштовхуючи Трампа до дій.

Ситуація загострилася 30 березня 2025 року, коли Трамп різко відреагував на пропозицію Путіна про тимчасове управління Україною під егідою ООН і проведення там нових виборів.

«Я був дуже злий і розлючений», — заявив американський президент, погрожуючи новими санкціями. Проте він додав, що планує ще раз поговорити з Путіним телефоном найближчими днями, підкресливши добрі особисті стосунки та здатність швидко заспокоїтися, якщо Росія «вчинить правильно».

Висновок

Ці події залишають більше запитань, ніж відповідей. Чи є відновлення «Північного потоку – 2» гарною новиною для Європи, чи це черговий прояв геополітичної нестабільності? Двозначність ситуації лише посилює відчуття невизначеності, коли важко зрозуміти, які сили насправді керують світом і до чого це призведе. Дискусії навколо газопроводу неминуче триватимуть, а їхній результат залежатиме від рішень, ухвалених як у Вашингтоні та Москві, так і в Берліні.

Більше новин читайте на GreenPost.