- Головна
- Новини
- Енерго
- Викопне паливо
- «Банкрутство політичних принципів Європи»: чи повернеться російський газ до Німеччини через «Північний потік — 2»?
«Банкрутство політичних принципів Європи»: чи повернеться російський газ до Німеччини через «Північний потік — 2»?
Європа шукає баланс між енергетичною безпекою та моральними зобов’язаннями.

У 2025 році Європа опинилася на роздоріжжі: енергетична криза, що триває, і геополітичні ігри знову виводять на перший план питання про відновлення поставок російського газу через газопровід «Північний потік — 2». Після телефонного дзвінка між президентами США й РФ Дональдом Трампом і Володимиром Путіним у Німеччині пожвавилися дискусії про можливе повернення до співпраці з Росією в енергетичній сфері. Чи стане це кроком до економічної вигоди, чи черговим ударом по європейських цінностях?
Що відбувається навколо «Північного потоку — 2»?
За інформацією німецького видання BILD, у політичних колах Німеччини активно обговорюють ідею передачі газопроводу «Північний потік — 2» під контроль США, що могло б відкрити шлях для відновлення транзиту російського газу до Європи після завершення війни в Україні. Ця пропозиція з’явилася на тлі чуток про таємні переговори, які, за даними BILD, вів спеціальний посланник Трампа Річард Гренелл у Швейцарії. Хоча офіційно Вашингтон заперечує свою участь у таких домовленостях, джерела видання стверджують, що робота над угодою вже триває.
Водночас, як зазначає Deutsche Welle, уряд Німеччини займає обережну позицію. Міністр економіки та енергетики ФРН Роберт Габек чітко заявив: «Переговори про відновлення поставок російського газу трубопроводом Nord Stream були б абсолютно хибним напрямком». Він наголосив, що уроки 2022 року, коли Німеччина опинилася в енергетичній залежності від Росії, не можна забувати. Габек підкреслив, що пріоритетом залишається диверсифікація джерел енергії та відмова від російських енергоносіїв.
Погляди німецьких політиків: між прагматизмом і принципами
Думки в Німеччині розділилися. Частина політиків бачить у відновленні поставок російського газу економічну вигоду. Наприклад, депутат Бундестагу від ХДС Томас Барейс у соціальних мережах висловив думку, що «після укладення угоди газ може знову піти по “Північному потоку”». Схожої позиції дотримується віце-президент ХДС у землі Північний Рейн-Вестфалія Ян Хайніш, який в інтерв’ю Politico заявив, що після підписання мирного договору між Росією й Україною варто розглядати можливість закупівлі російського газу. Експерт із питань Східної Європи Ян Берендс у розмові з BILD додав, що в німецькій економіці та навіть серед демократичних партій є ті, хто ностальгує за часами правління Ангели Меркель, коли дешевий російський газ був основою процвітання німецької промисловості.
Проте є й ті, хто категорично проти такого сценарію. Депутатка від Вільної демократичної партії (СвДП) Марі-Агнес Штрак-Циммерман у коментарі WELT зазначила: «Із надійного джерела я знаю, що ХДС уже звертається до Росії, щоби знову постійно закуповувати російський газ, тим самим підриваючи незалежність від Росії, яка так важлива для ФРН». Експерт ХДС із зовнішньої політики Родеріх Кізеветтер у розмові з BILD був ще різкішим: «Усі, хто хоче скасувати санкції, відкрити “Північний потік” і повернути дешевий російський газ, не думають про злочини Росії, а лише сприяють зміцненню зв’язків із Москвою».
Економічні та політичні ризики
Експерти попереджають, що повернення до російського газу може мати серйозні наслідки. Професор Інституту німецької економіки Симон Герардс назвав ідею відмови від санкцій «банкрутством політичних принципів Європи». Він вважає, що це стало б «подарунком для Росії», економіка якої зазнає значних труднощів через санкції та зростаючу залежність від Китаю. За його словами, нова залежність від російських енергоносіїв може виявитися ще глибшою, ніж до 2022 року, коли Німеччина платила за газ у 4–5 разів більше, ніж американські промисловці, як зазначав глава МЗС РФ Сергій Лавров.
DW додає, що економічна доцільність відновлення «Північного потоку» сумнівна. Навіть якщо уявити, що відносини між Москвою, Берліном і Брюсселем раптово покращаться, попит на російський газ у Європі буде значно нижчим, ніж до 2022 року. До того ж, «Північний потік — 2» перебуває під санкціями, а його оператор, Nord Stream 2 AG, бореться з банкрутством. Швейцарський суд нещодавно продовжив мораторій на банкрутство компанії до 9 травня 2025 року, але, за оцінками експертів, газопровід, імовірно, так і не запрацює, а його активи можуть бути продані за безцінь.
Геополітичний контекст: гра США та Росії
Цікаво, що ідея передачі «Північного потоку — 2» під контроль США може бути частиною ширшої геополітичної гри. Як зазначає DW, з кінця 2024 року в США та Росії точаться розмови про можливе відновлення співпраці в нафтогазовій сфері. Для Росії це шанс повернутися на європейський ринок, який вона значною мірою втратила після 2022 року, коли поставки газу скоротилися до історичного мінімуму (менше 80 млн кубометрів на добу). Для США це можливість посилити свій вплив на європейську енергетику, одночасно послабивши економічний тиск на Росію, що може бути частиною стратегії Трампа для деескалації глобальних конфліктів.
Проте критики, зокрема німецькі політики, вбачають у цьому загрозу. Відмова від санкцій і повернення до російського газу може підірвати єдність Європи, яка після 2022 року зробила значні кроки до диверсифікації енергопостачання. За даними BBC, бюджетні витрати ЄС на боротьбу з енергокризою уже перевищили 350 млрд євро, а введення податку на надприбутки енергетичних компаній дозволило зібрати 140 млрд євро для субсидування вразливих верств населення та бізнесу. Повернення до російського газу може звести ці зусилля нанівець.
Що далі?
Ситуація навколо «Північного потоку» — це не лише питання економіки, а й боротьби цінностей. З одного боку, Німеччина та Європа загалом потребують стабільних і доступних джерел енергії, особливо в умовах, коли ціни на газ залишаються нестабільними, а промисловість потерпає від високих витрат. З іншого боку, повернення до співпраці з Росією означатиме поступки режиму, який продовжує агресивну політику, зокрема в Україні. Як зазначає Родеріх Кізеветтер, це може зміцнити позиції Москви, а не послабити її, як того прагнули санкції.
Крім того, варто враховувати технічний стан газопроводу. Після диверсії 2022 року, коли «Північний потік — 1» і «Північний потік — 2» були підірвані, лише одна нитка другого газопроводу залишилася неушкодженою. Проте, як повідомляла німецька газета Tagesspiegel, якщо не усунути пошкодження швидко, солона вода може назавжди вивести труби з ладу. Це додає ще один рівень складності до ідеї відновлення поставок.
Висновок
Дискусія про повернення російського газу через «Північний потік» оголює глибокі протиріччя в європейській політиці. Німеччина стоїть перед вибором: економічна вигода чи політичні принципи? Поки уряд ФРН займає обережну позицію, частина політиків і бізнесу схиляються до прагматичного рішення, яке, однак, може дорого коштувати в довгостроковій перспективі. Як зазначає Симон Герардс, це було б «банкрутством політичних принципів Європи» — фраза, що влучно описує дилему, перед якою опинився континент. Усе залежатиме від того, чи зможе Європа знайти баланс між енергетичною безпекою та моральними зобов’язаннями, чи все ж піддасться спокусі повернутися до «дешевого» російського газу, ігноруючи уроки 2022 року.
Більше новин читайте на GreenPost.







