Ризик ураження раком серед споживачів хлорованої води на 93 % вищий: який оптимальний склад питної води

До складу якісної питної води крім двох атомів водню та одного атома кисню повинні входити кальцій, натрій, магній, калій, гідрокарбонати, фтор. Про оптимальний склад питної води розповідає Телеграм-канал Doctor A.

На думку ВООЗ, хлорована вода не є стандартом якості, оскільки хлор може вступати до різних хімічних сполук. Крім цього, наявність у воді хлоридів природного походження більше 350 мг/л надає їй солонуватого присмаку та призводить до порушення травної системи у людей. Вживання хлорованої питної води вдвічі збільшує ризик захворювання на рак жовчного міхура. Серед населення, що споживає хлоровану питну воду, було виявлено випадки раку стравоходу, прямої кишки, молочної залози, гортані, захворювання печінки. Ризик ураження раком серед споживачів хлорованої води на 93 % вищий, ніж у тих, хто споживає нехлоровану воду.

Тим часом з приводу фтору суперечок у світових організацій не виникає — питання лише в його концентрації. Вживання води з низьким умістом фтору призводить до карієсу, а з високим — до флюорозу. Надлишкові кількості фтору знижують обмін фосфору та кальцію в кістковій тканині, порушують вуглеводний, білковий та інші обмінні процеси, а також пригнічують тканинне дихання. До того ж фтор є нейротропною отрутою (відбувається зниження рухливості нервових процесів). Нормою для фтору є коридор від 0,7 до 1,5 мг/л. Важливо й те, що сумарна кількість корисних мінералів у якісній воді має перевищувати 1 г/л.

Вміст марганцю в природних водах не перевищує десятих часток міліграма на 1 л (гігієнічний норматив марганцю в питній воді, встановлений за органолептичним показником, не повинен перевищувати 0,1 мг/л). А ось надлишок марганцю небезпечний: його накопичення в організмі може призвести до хвороби Паркінсона. Також встановлено достовірну залежність між підвищенням допустимого рівня марганцю та збільшенням числа хвороб кістково-м'язової та сечостатевої систем, ускладнень вагітності та пологів. Підвищені концентрації марганцю сприяють розвитку алергічних реакцій, хвороб шкіри та підшкірної клітковини, збільшують ризик розвитку хвороб крові. Окрім того, марганець посилює протікання фізіологічної жовтяниці, роблячи її більш тривалою та більш вираженою.

У природних водах висока концентрація цинку трапляється рідко. Він може потрапляти в питну воду з оцинкованих труб через підвищений вміст агресивної вуглекислоти. Підвищений вміст цинку призводить до захворювань рухового апарату та розладу діяльності шлунка.

Що стосується заліза, то його високий рівень у питній воді підвищує ризик розвитку дефіциту цинку та важких форм атопічного дерматиту.

При високому вмісті селену в питній воді порушуються формування емалі зубів та кальцієвий обмін, страждають на функції печінки. Верхня допустима межа концентрації селену як у Європейських стандартах питної води, так і у Міжнародних — 0,01 мг/л.

У процесі відмирання організмів та окислення наземних та водних речовин рослинного та тваринного походження та з підземним стоком у водойми надходять значні кількості сульфатів. Наявність у воді сульфатів більше 500 мг/л надає їй солонуватий присмак та призводить до порушення роботи травної системи у людей. Якщо сульфати потрапляють в організм людини, то гальмують на шлункову секрецію. Високий вміст сульфатів у питній воді визначає підвищений рівень захворюваності на жовчо- та сечокам'яну хворобу, захворюваність на серцево-судинну систему.

Також ми розповідали, що робити, якщо почалися перебої з водою: радить інфекціоніст.