Рівень мікропластику в організмі можна суттєво знизити: ось що радить хімік

Бутильована вода здається чистішою і кориснішою за ту, що з-під крана. Але така вода має одну проблему: разом із рідиною у ваш організм можуть потрапляти частинки, не видимі неозброєним оком. Ось що розповів про мікропластик і те, воду з якої тари безпечніше пити, науковець-хімік Сергій Бесараб.

Що таке взагалі мікропластик і чому про нього всі говорять?

Поняття «мікропластик» досить міцно увійшло наш побут. Але з академічного погляду це полімери розміром від 2 до 5 мм. Не помітити їх у чашці буде досить складно. У людський організм проникають частинки розміром від 1 до 1000 нанометрів, і їх правильніше називати «нанопластик». Уявити розмір цієї частинки допоможе порівняння: ширина волосся становить приблизно 80 тисяч нанометрів.

У повсякденності нанопластик зазвичай називають мікропластиком.

Наскільки мікропластик небезпечний для людини? Точної інформації нема, сфера не вивчена належним чином. Токсикологія наночастинок щодо живих організмів відома нам вкрай фрагментарно. Немає наукового консенсусу щодо того, як наночастки взаємодіють із організмом, як вони діють. З того, що ми вже знаємо, вони здатні проникати в кровотік і гасати по всьому організму. Тобто зараз ми розглядаємо мікропластик радше не як хімічну сполуку, а як фізичний об'єкт. Річ у тім, що найпоширеніші пластики — наприклад, поліпропілен і поліетилен — досить інертні та хімічно дуже слабко взаємодіятимуть із нашим організмом. Але як фізичні об'єкти, враховуючи розмір, можуть вбудовуватися в клітинну стінку, проникати в кровотік. Логічно, що організм захоплює ці інертні частки та будує з їх допомогою клітинні структури: частинки мікропластику були виявлені у венах людей, у статевих органах, у мозку, навіть у плаценті.

Така особливість мікропластику на додаток до відсутності детальних і докладних досліджень викликає у людей побоювання. Звідси питання: як бути з бутильованою водою і чи безпечна вона?

Мікропластик вважається основним забруднювачем, який можна знайти там. Проводились дослідження, згідно з якими у 93 % зразків популярної бутильованої води виявили частки полімерів. Ці цифри можуть звучати лякаюче. Але й тут треба зробити застереження. Сам собою цей факт нічого не означає, адже ми все ще не знаємо точно, як мікропластик впливає на організм.

Насправді це абсолютно хаотична суміш полімерних частинок різних розмірів. Незрозуміло, як оцінювати її концентрацію, з чим вона корелює, яку можна вважати безпечною. Немає перевірених досліджень, які б казали: така кількість мікропластику у воді призводить до таких наслідків і ось такого зниження рівня життя конкретної людини. Поки що ми маємо домисли, засновані на дослідженнях на лабораторних тваринах. Потрібно, щоб минуло приблизно 50 років, аби накопичився значний експериментальний базис, на основі якого можна було б зробити висновок.

Чи є небезпека у пластикових пляшках?

Що стосується типів полімерів, які можуть бути у вашій воді, то на першому місці за кількістю буде поліестер, на другому поліпропілен і на третьому поліетилен. У воду речовини потрапляють за рахунок деструкції — простіше кажучи, під впливом ультрафіолету чи механічних пошкоджень полімери руйнуються, і невидимі оку частки опиняються в рідині.

Будь-яка пластикова пляшка завжди певною мірою генеруватиме певну кількість мікропластику. І мікрочастинки знаходяться там (у воді) у вигляді завису чи суспензії. Причому вторинна переробка пластику зменшує довжину макромолекули. І хоча, з одного боку, в такому матеріалі збільшується кількість добавок, яка дозволяло б ці молекули якось фіксувати, з іншого — такі пластики все ж таки стають більш схильними до деструкції. І після двох-трьох циклів переробки викид мікропластику з переробленого полімеру стає лавиноподібним. Тут усе залежить від виробника тари, який має контролювати процес і не пускати такий матеріал для виробництва пляшок. До речі, на пляшках для води я не бачив згадок, що вони виготовлені з переробленого пластику.

У цій ситуації можна покладатися на бренд — що він відоміший, то менша ймовірність, що для води використовуватимуть найдешевшу тару. До того ж, такі виробники часто пропонують альтернативу: воду в скляній пляшці.

Є ще одна проблема: часто люди купують воду, випивають її та використовують пластикову пляшку повторно. Але здоровий глузд і мінімальний бекграунд із галузі хімії полімерів показує, що пластикова пляшка, яка довго експлуатується, стоїть на сонці, зазнає механічних пошкоджень, набагато сильніше схильна до деструкції полімерів.

Як вибрати багаторазову пляшку для води

Найдоступніший варіант у такій ситуації — змінити пластикову пляшку на тару багаторазового використання та наливати туди воду самостійно.

Як спортивний і велотурист уже років п'ять-сім періодично переглядаю ринок багаторазових пляшок: що на ньому з'являється, що зникає. Очевидний тренд на уникнення пластику та перехід до нержавійки — нержавіючої сталі. Там уже свої нюанси починаються: чи подвійна сталь, які різновиди. Але загалом тенденція очевидна, відмова від пластику на користь нержавіючої сталі чи щонайменше комбінації пластику та сталі. Професійні туристи також обирають титан, але це досить дорогий матеріал.

Якщо ви не терпите металу, але хочете пити воду з мінімальною кількістю полімерів, варто звернути увагу на пляшки з тритану. Це той самий ПЕТ (поліетилентерефталат, прозорий, легкий, твердий і міцний полімер, який використовують для виготовлення упаковки для напоїв, харчових продуктів, ліків), але з трохи зміненим складом, що робить його більш зносостійким. Щоправда, йдеться про якісний посуд, а не замовлений на сумнівних маркетплейсах. З такими пляшками, купленими незрозуміло де, можна отримати не лише мікропластик, а й свинець чи сурму. Тому тут треба дуже уважно підходити до вибору та дивитися саме на репутацію брендів. Треба розуміти, що це все — вкладення у власне здоров'я.

Безпечне, але не дуже зручне скло — пляшки з нього важкі, і їх легко розбити. Інший альтернативний варіант — силікон. Він теж є полімером, але, на відміну від пластику, менш інертний і не виділяє у воду мікропластик. Сам матеріал добре підходить для використання у побуті й у медицині. Але слід враховувати, що пляшки з нього легко пробити.

Більше новин читайте на GreenPost.