Вага кредитної картки: людина з'їдає 5 г мікропластику на тиждень — дослідження

Пластик, який колись вважався дивом сучасності, сьогодні викликає тривогу через його невидиму присутність у нашому житті — у їжі, воді, повітрі. Огляд, опублікований у журналі Exposure and Health, досліджує, як мікро- та нанопластик (МНП), крихітні частинки розміром від 0,1 до 5000 мікрометрів та менші за 0,1 мікрометра відповідно, можуть впливати на здоров’я людини. Науковці з Австрії, Німеччини та Великої Британії зібрали дані, які вказують: ці частинки, проникаючи в організм через шлунково-кишковий тракт, можуть порушувати мікробіом кишківника, провокувати запалення і навіть сприяти розвитку раку. Але чи дійсно ми стоїмо перед новою загрозою, чи це лише черговий привід для занепокоєння?

Звідки береться пластик у нашому тілі

Ще у 1950-х пластик захопив світ своєю практичністю, але ніхто не передбачав, що він стане глобальним забруднювачем. Сьогодні ми щотижня ненавмисно з’їдаємо близько 5 г мікропластику — це вага кредитної картки! Він потрапляє до нас із морепродуктів, солі, питної води (особливо з пластикових пляшок), фруктів, овочів і навіть повітря — наприклад, через волокна синтетичного одягу, які вивільняються під час прання. Лише одна машинна прання може викинути понад 700 тисяч мікрочастинок у стічні води, звідки вони подорожують до океанів і повертаються на наші тарілки через рибу чи молюсків.

Дослідження показують: людина щороку ковтає від 40 до 90 тисяч частинок із водою та до 68 тисяч із повітря під час вечері. У дитячих пляшечках ситуація ще гірша — від 14 тисяч до 4,5 млн частинок на день, особливо коли гаряча вода підсилює виділення пластику. А ще є добавки — фталати, бісфенол А (BPA), важкі метали, які чіпляються до МНП у довкіллі й разом із ними проникають у наші тканини.

Як пластик впливає на нас

Шлунково-кишковий тракт — головний «вхід» для МНП. Там вони взаємодіють із мікробіомом, змінюючи його склад: у мишей, наприклад, різноманітність бактерій зменшувалася, з’являлися патогени, а корисні мікроорганізми зникали. Це нагадує зміни, характерні для діабету чи ожиріння. Добавки, як-от BPA чи фталати, підсилюють дисбаланс, впливаючи на гормональну систему й обмін речовин. У кишківнику МНП можуть накопичуватися, проникаючи через слизову оболонку, особливо в людей із запальними захворюваннями, де бар’єр слабший.

Але чи викликають вони рак? Доказів поки мало, але є тривожні сигнали. Наночастинки (<100 нм) здатні перетинати клітинні мембрани, накопичуватися в органах і викликати окислювальний стрес, пошкодження ДНК чи запалення — усе це «підписано» під механізмами раку, описаними Ханаханом і Вайнбергом. У клітинах раку кишківника МНП підвищували рівень реактивних форм кисню та впливали на транспортні системи клітин, діючи як «троянський кінь» для токсинів. BPA, наприклад, може порушувати функцію естрогенних рецепторів, що в кишківнику пов’язане з прогресуванням пухлин.

Чому це складно дослідити

Виявити МНП у тілі — справжній виклик. Для мікропластику використовують інфрачервону спектроскопію чи мікроскопію Рамана, але наночастинки (<0,3 мкм) «ховаються» через межі роздільної здатності. Нові методи, як-от поєднання атомно-силової мікроскопії з ІЧ-спектроскопією, обіцяють прорив, але поки що далекі від масового застосування. Відстежити рух частинок у реальному часі ще складніше — позитронно-емісійна томографія чи флуоресцентні мітки потребують спеціальної підготовки пластику, що може змінити його властивості.

Що далі?

Пластик — невід’ємна частина життя: від медицини до енергоефективності. Але його темна сторона — МНП — вимагає відповідей. Чи накопичуються вони в тканинах? Чи провокують рак? Чи можна їх вивести? Науковці пропонують переосмислити «культуру споживацтва», шукати біорозкладні альтернативи та розробляти точні методи діагностики. За Цілями сталого розвитку ООН, ключові питання: скільки МНП ми вживаємо, як вони змінюють наше тіло і чи можна обернути їхній «троянський» ефект на користь — наприклад, для доставки ліків проти раку?

Більше новин читайте на GreenPost.