Наркоманія помолодшала на 10 років. Є випадки, коли люди самотужки позбувалися залежності – нарколог Дмитро Храмов

Полтавщина однією з перших у 2006 році приєдналася до програми замісної терапії, котра дозволила спочатку прибрати більшість наркоманів із вулиці, а потім ресоціалізувати їх, давши другий шанс на гідне життя.

Про те, чому одного лише метадону для цього недостатньо, а також про «омолодження» пацієнтів та способи лікування залежності від наркотиків нового покоління GreenPost розповів Дмитро Храмов, психолог відділення ЗПТ з денним стаціонаром КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР».

– Чому замісна терапія далеко не всім допомагає здолати залежність від наркотиків ? 

– Зрозуміло, що однією причин того, чому у них не виходить, є психологічні проблеми. 

У досить великого відсотка тих, хто намагався вийти в стабільну ремісію без замісної терапії, причиною невдачі стали супутні захворювання психіки. Вони ускладнюють можливість комфортно існування в цьому світі без вживання наркотиків. У таких випадках  психолог виконує багатопрофільні завдання – це діагностика, консультативна робота з підготовки їх до самостійного прийому, визначення разом із пацієнтом його актуальних потреб (є міжнародні інструменти –  індекс важкості залежності, визначення зацікавленості самого пацієнта у вирішенні проблем  у своєму житті, визначення психологічних бар'єрів). Наприклад, часто для пацієнта центром уваги є розв'язання фінансових проблем чи проблем із документами. Для нас важливо, щоб вирішуючи ці проблеми, він зберігав прихильність до замісної терапії, яка дає можливість зберігати здоров'я, зокрема психологічне. Ось для чого в принципі потрібен психолог.

– Чи є люди, здатні позбутися наркозалежності без психолога, а лише за допомогою замісної терапії?

– У цьому світі можливо все. Ще Юнг писав про випадки, коли людина в один момент стає іншою – правда, сивіє, і не всі люди при цьому виживають. Тому, звичайно, є випадки, коли люди без психологів змінюють своє життя. Який відсоток – це складно говорити. На жаль, більшість наркозалежних потребують професійної допомоги та досить тривалого соціально-психологічного супроводу.

– Чи бачите ви зміни у віковій і статевій структурі своїх пацієнтів?

– За 14 років замісної терапії група відносно помолодшала. Середній вік знизився з 35 до 25 років. Поясню, чому. Перша хвиля наших пацієнтів мала такі більш жорсткі умови відбору: не менше трьох лікувань залежностей (як правило, це були люди ще хвилі опійної залежності 90-их). Тому і вік їхній був вищим.

Окрім того, це пов'язано зі збільшенням кількості місць. Ми починали з 25 пацієнтів, а зараз їх у 18 разів більше. За ці роки також змінилися толерантність, інформованість споживачів ін'єкційних наркотиків про замісну терапію. Змінилося ставлення до цього  самих наркозалежних. Вони швидше приходять, не чекаючи більш важких наслідків.

Звісно, середній вік тих, хто проходить замісну терапію і середній вік загалом наркоманів дуже відрізняється. Наприклад, існує група вікових опіоїдних наркоманів, яким за 50. Це ті старі мамонти, які періодично ще лягають на детокс і намагаються кидати або перебувають у спонтанних ремісіях у місцях позбавлення волі…

На початку запуску нашої програми до нас звертались і 19-20-річні, але вони не відповідали нашим тодішнім критеріям. Ми могли їх приймати лише за наявності супутніх захворювань, які ускладнювали лікування – ВІЛ чи гепатиту. 

Але як старший психолог, спостерігаючи класичне лікування залежності (у нашому наркодиспансері проводиться – і детокс, і інформаційно-мотиваційні програми) можу сказати, що ми досить диференційовано підходимо до пацієнтів, які лягають на госпіталізацію. Я бачу, як у людей з'являється амбівалентність (стан роздвоєності - ред.) та що робити при черговій госпіталізації – йти на повний детокс і на чергову пробу без наркотиків чи все-таки стабілізувати своє соціальне становище, здоров'я, вирішити юридичні проблеми і побути на замісній терапії. Зараз, слава Богу, можливість вибору вже з’явилася.

– Чи можете ви погодитися з тезою, що залежність від сучасних наркотиків, так званих дизайнерських, фактично невиліковна?

– Спосіб допомогти таким людям є. Хоча  якщо взагалі йдеться про психоактивні речовини, то панацеї не було, немає і навряд чи буде. Весь час будуть виникати нові види таких речовин. Але принципи лікування, терапії, реабілітації, зміни особистості однакові. Це зміна життєвих цінностей. Фармакологічний детокс – це питання тижня-двох, щонайбільше місяць при будь-яких видах наркотиків. Навіть при найбільш ускладненій абстиненції метадонової залежності потрібно максимум 30 днів. А якщо ми говоримо про солі, спайси тощо – сам детокс проводиться нескладно, але при цьому потрібно допомогти людині змінити свої життєві цінності. Інакше ефект буде нетривалий.