Покрова Пресвятої Богородиці: що святкують українці 14 жовтня — традиції, історія, сучасність

Сьогодні, 14 жовтня, християни святкують свято Покрови Пресвятої Богородиці.

Покрова Пресвятої Богоро́диці — християнське і народне свято, яке відзначається Східними церквами 1 жовтня за григоріанським і новоюліанським календарями, а 1 (14) жовтня частиною православних церков за юліанським календарем.

З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. Традиційно вважається, що на Покрову у 1942 році було утворено Українську повстанську армію, тому 1 (14) жовтня святкується як день УПА, проте деякі історики схильні вважати, що дата утворення є суперечливою.

З 2014 року указом Президента України Петра Порошенка на свято Покрови призначено День захисника України, а президентом Володимиром Зеленським - День захисників та захисниць України.

14 жовтня: церковна легенда

За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я — Царгород (Константинополь - ред.), намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповідями, явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей.

Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Хоча свято було впроваджене ще з часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з 12 століття.

14 жовтня: народні звичаї та обряди

З Покрови починалися вечорниці, котрі тривали до Великодня, і весілля, які тривали до пилипівських заговин (27.11). Це була пора наймасовіших шлюбів. Тому й казали: "Прийшла Пречиста (з цього часу можна було засилати сватів) — несе старостів нечиста, а як прийде Покрова — зареве дівка як корова".

На Покрову в південних губерніях України закінчувався термін найманих робітників ("строкачів" - ред.) і зголошувався новий («зимовий»). котрий тривав до весняного Миколи.

Ввечері, напередодні Покрови, господарі тричі кидали через хату шмат кізяка, "щоб оселя була не курна", а вдосвіта спалювали його в печі, "аби взимку сухою була хата": якщо житло сиріло, то на Покрову вирізали чотири деревини, клали їх на горищі по всіх кутках травою вниз, "щоб сухо в хаті було". У Карпатах на Покрову поверталися з полонин пастуші отари.

Також згідно з переказами та легендами, саме на Покрову запорізькі козаки вирушали на зимівлю по своїх хуторах та зимівниках. На Січі залишалася тільки стала залога із січовиків, які нічого, крім власної зброї, не мали, та інших козаків, що за різними причинами залишалися у своїх куренях. А оскільки в ті часи основним календарем були церковні празники (свята) — то і маємо козацьке свято на Покрову.

Народні прикмети та повір'я на Покрову:

• На Покрову до обіду - осінь, після обіду - зима;
• Покрова накриває траву листом, землю - снігом, воду - кригою, а дівку - шлюбним вінцем;
• Не покрив дівку Покров, не покриє і Різдво;
• Коли на Покрову вітер з усіх боків, зима буде мінливою;
• На Покров треба протопити хату дрівцями з яблуні - всю зиму тепло буде;
• Дівчата вірили, що якщо вночі спекти хліб і поставити його на вікно, то можна приманити нареченого;
• Свято зустрічали в гарному настрої. Вважалося, що сумувати не можна, треба веселитися, ходити в гості й самим вдома чекати гостей.