Партнерські пологи під час карантину – можна чи ні?

Ярослав Юрчишин, заступник Голови партії «Голос», у своєму життєписі в соцмережі Фейсбук поспішив повідомити радісну новину: МОЗ скасував свій наказ про тимчасову заборону партнерських пологів.

«Тому минулого місяця ми звернулися до Міністерства охорони здоров’я із депутатським зверненням щодо припинення обмеження прав жінок на партнерську підтримку під час пологів, з дотриманням карантинних обмежень, – написав Ярослав Юрчишин. – За результатами розгляду звернення МОЗ повідомило, що наказ №698, яким встановлювались обмеження у закладах охорони здоров’я на час карантину, скасовано.

Це означає, що держава більше не вбачає необхідності в надмірних обмеженнях в медзакладах і немає підстав обмежувати права жінок, які мають право отримувати підтримку свого партнера у один із найважливіших моментів свого життя.

Водночас, у місцевої влади відповідно до законодавства зберігаються повноваження щодо управління медзакладами на своїх територіях. Але, сподіваюся, вони не зловживатимуть цією потребою. Будемо це контролювати.

Жінки мають право на підтримку під час пологів, і це право повинно бути дотриманим».

Здавалось би, тут і казочці кінець. Щасливий. Аж ні…

Чому «в дійсності все не так, як насправді»?

«Допис Ярослава Юрчишина не відповідає дійсності», – пояснила GreenPost Анна Петровська, голова ГО «Природні Права Україна».

Річ у тім, що насправді ні МОЗ, ні Кабмін ніколи не забороняли партнерські пологи – ні в тому наказі, про який говорить Юрчишин, ні в новому, який скасував дію старого, ні в жодній постанові Кабміну про карантин.

«Заборону партнерських пологів незаконно ввели на всій території України, за декількома дуже рідкісними винятками, рішеннями місцевих органів влади – міських та обласних департаментів охорони здоров’я, – говорить Анна Петровська. – І скасовувати ці заборони ніхто не збирається. Дозволені партнерські пологи тільки в Луцькому перинатальному центрі, всіх приватних пологових будинках (3 в Києві, 1 у Дніпрі) і ще в кількох пологових будинках Києва – №5, №7. №3 обіцяв дозволити з 1 червня, але щось мовчать».

Активістка розповідає про те, ще в Рівному дозволили партнера за умови, що він має негативний тест на COVID-19. «Спочатку вимагали ПЛР, а зараз уже й на ІФА згодні, це хоча б на порядок дешевше», – говорить Анна Петровська. Проте наголошує: така вимога зробити тест за власний рахунок незаконна. Хоча все одно це прорив порівняно з іншими пологовими будинками, де і чути не хочуть ні про які тести.

«І є ще дуже абсурдні випадки з цією забороною, – розповідає Анна Петровська. – У Кривому Розі міський департамент охорони здоров’я не забороняв партнерські пологи, натомість заборонили керівники пологових і кажуть, що вони не підкоряються департаменту. У Вінниці така сама феєрія – департамент теж не забороняв, заборонили пологові. Але жодного наказу про це немає. Тобто фактично заборона існує лише на словах, але всі мовчки підкоряються».

Чому заборона партнерських пологів – це однозначно погано

«Я сам тричі був на пологах. І не уявляю, як можна по-іншому, – написав Ярослав Юрчишин. – Партнера породіллі не можна вважати просто відвідувачем, бо дослідженнями доведено, що його присутність в пологовій залі не лише покращує психологічний стан жінки, а й суттєво впливає на результати пологів: знижує кількість медичних втручань, випадків кесаревого розтину, інструментальних пологів тощо».

Справді, згідно з дослідженнями, відсутність партнера збільшує на 25% кількість жінок, яким буде зроблено кесарів розтин; на 10% – тих, які отримають інструментальні вагінальні пологи; на 7% більше жінок потребуватимуть аналгезії; на 31% менше жінок будуть задоволені своїми пологами; на 38% збільшиться кількість немовлят, які матимуть низьку оцінку за шкалою Апгар на п’ятій хвилині. Що ж ми робимо, забороняючи партнерські пологи? Задля уникнення гіпотетичного ризику зараження медичного персоналу (при тому, що і самі породіллі так само гіпотетично можуть бути зараженими) ми наражаємо і жінок, і їхніх дітей на реальну незворотну шкоду їхньому здоров’ю, як фізичному, так і психологічному.

«Суха статистика неочевидна, тож спробуймо перевести її в реальних людей, – пропонує  Анна Петровська. – За 2019 рік в Україні народилось 286 777 дітей, це 23 898 дітей на місяць. Кожного року народжуваність в Україні зменшується, тож припустимо, що у 2020 народиться 22 000 дітей на місяць. Відкинемо ще 2000 – для пологових, де партнерські пологи дозволені. Маємо 20 000 жінок щомісяця, які незаконно позбавлені партнерської підтримки. За 3 місяці карантину – це вже 60 000 жінок. І тепер порахуємо: з цих жінок 15 000 зроблять кесарів розтин, якого не було б із партнерською підтримкою. 6000 отримають інструментальні пологи, на 18 600 менше жінок будуть задоволені пологами, а 22 800 немовлят матимуть низьку оцінку за Апгар на п’ятій хвилині.

Це багато чи мало? Чого вартуватиме для всіх цих жінок та дітей, для їхніх родин та для держави в цілому така шкода?

Тоді як той гіпотетичний ризик зараження зводиться практично до 0 шляхом використання засобів індивідуального захисту та частим миттям рук. І ми бачимо, що в Україні є такі керівники пологових будинків, котрі прекрасно і успішно саме так і роблять, тому що вони розуміють життєві потреби жінок під час пологів і цю величезну шкоду від заборони партнерських пологів».

Можна подивитись також на досвід інших країн. Заборонили партнерські пологи досить показово виключно в країнах із радянським минулим – Литві, Латвії, Болгарії, Словенії, Хорватії, Чехії. А через деякий час зусиллями небайдужих громадян і депутатів у Чехії заборону було скасовано.

"В жодній іншій країні не забороняли партнерські пологи, а навіть якщо і намагалися, то дуже швидко таку заборону скасовували, як, наприклад, зробив губернатор штату Нью-Йорк у США – скасував заборону партнерських пологів через 3 дні після її запровадження, – говорить Анна Петровська. – І потім навіть у розпал епідемії, у дійсно складній епідеміологічній обстановці, коли на 8,5 млн населення виявляли щодня понад 10 000 нових випадків, партнерські пологи були дозволені! В Україні ж ми маємо абсурдну ситуацію, коли карантинні заходи все пом’якшують, відкривають парки, запускають громадський транспорт, відкривають садочки, дозволяють роботу перукарень та салонів краси і т. ін., ті ж самі лікарі користуються цим усім – і не бояться заразитись і стати джерелом зараження в пологових будинках. А проте партнерські пологи так і лишаються забороненими без жодних законних підстав через страх зараження. То де ж логіка?"

Що ж робити?

Поки що карантин продовжено до кінця липня, і невідомо, скільки ще він протриває. Це означає, що партнерські пологи в Україні заборонені хтозна наскільки.

Звичайно, різні поодинокі активісти та громадські організації намагаються вирішити питання дозволу на партнерські пологи, але слід розуміти, що це все вимагає часу – бюрократична машина дуже неповоротка. Що ж робити, якщо довелось опинитися в такій ситуації?

Анна Петровська радить жінкам подавати до суду на місцеві органи влади, вимагаючи скасування незаконних заборон партнерських пологів. Але вона свідома, що це вартує грошей і часу, та ще й невідомо, яке рішення винесуть судді... Також варто створювати петиції до міських та обласних рад з вимогою повернути партнерські пологи, як це вже зробили мешканці Дніпра, Вінниці, Тернополя та Львова. Потрібно і залучати журналістів, створювати громадський тиск всіма можливими засобами.