Чому шкідлива їжа така смачна? Лікар пояснює, в чому справа

Солодощі, картопля фрі, смажені курячі ніжки в хрумкій паніровці, найніжніші пончики, які випромінюють аромат і насолоду найсвіжішої здоби і протікають вершковим маслом… Мало хто скаже, що байдужий до того, що називають шкідливою їжею. Чому ж для більшості жирне, солоне, солодке таке привабливе й апетитне? Чому наші смакові рецептори «сходять з розуму» від шкідливого фастфуду? Ось що про це розповідає лікар найвищої категорії, к.м.н. Ірина Колесникова.

Відомий американський журналіст, лауреат Пулітцерівської премії Майкл Мосс у своїй книзі «Сіль, цукор, жир: як нас зачепили харчові гіганти» розповідає, чому шкідлива їжа така смачна і хто в цьому винен. На думку письменника, вся річ у розробленій ним теорії точки блаженства.

Ще на шкільних уроках біології нам розповідали про так звану карту язика — мовляв, різні ділянки мови відповідальні за розпізнавання п'яти основних уподобань: гіркого, солоного, солодкого, гострого, кислого. Та насправді це давно застаріла теорія.

Численними дослідженнями доведено, що вся порожнина мови буквально «дуріє» від цукру. У кожному з 10 тисяч смакових сосочків, які розташовані на поверхні язика, є спеціальні рецептори, сприйнятливі до солодкого смаку. І всі вони так чи інакше пов'язані із відділами головного мозку, які відповідають за задоволення.

Ба більше, науковці досі роблять відкриття про розташування смакових рецепторів, сприйнятливих до солодкого смаку, по всій довжині стравоходу, аж до шлунка та підшлункової залози.

Солодкий смак показує нашому мозку, що їжа сповнена енергії, він розпалює апетит.

Людство ж розвивалось у середовищі, де солодкої їжі не було вдосталь. Тому коли людина бачить солодке, має його у своєму доступі, у неї виникає своєрідне емоційне збудження, яке посилюється при вживанні солодкого.

Причому щоб отримати задоволення, навіть не потрібно їсти чистий цукор. Підійде будь-який рафінований крохмаль, який наш організм перетворює на цукор просто у роті за допомогою ферменту амілази. Що швидше організм перетворює крохмаль на цукор, то швидше мозок отримує нагороду. Продукти високого ступеня очищення (швидкі вуглеводи) приносять миттєве задоволення, тому ми їх так любимо.

Оптимальне співвідношення цукру, у якому чуттєве задоволення сягає максимуму, — і є точка блаженства. Помітно, що після досягнення піку задоволення воно починає знижуватися. Тобто формула «більше цукру — більше задоволення» не працює.

А ось у жиру такої граничної точки немає. І це одна з відповідей на не менш популярне питання: чому від фастфуду так швидко набирають вагу. Додавання цукру до жирних продуктів грає проти споживача. Такі продукти наш організм не сприймає жирними.

Для більшості обивателів вони просто солодкі. Жир у таких продуктах начебто захований. У цьому смакова привабливість їжі посилюється. Те, що насправді є практично солодким жиром, не відштовхує. Радше навпаки.

У багатьох чипсах, печивах, тістечках та інших солодко-жирних продуктах харчування на жир припадає половина, а то й більшість калорій.

При цьому далеко не всі чипси та печиво споживач назве жирними. Тому, щоб не потрапити в пастку, так важливо читати етикетки й уважно ставитись до складу продукту.

Є ще один дуже важливий нюанс: форма вирішує все. Візьмімо, наприклад, рідкий цукор. У пляшці об'ємом 1,5 л газованої коли міститься 44 чайні ложки цукру. А випивається вона так само легко, як маленька баночка. Денна норма споживання цукру на людину — 5 чайних ложок. А тут 44 на 1,5 л напою!

Норма перевищена майже в 10 разів одним лише напоєм. Але ж цукор входить до складу практично всіх продуктів із денного раціону людини: хліба, макаронів, того ж кетчупу тощо. А якщо ще додати протягом дня якихось шкідливостей: чипсів, ковбас чи сосисок у тісті, піци тощо, то можна лише здогадуватися, у скільки разів буде перевищено денний калораж порівняно з реальними потребами в енергії.

Говард Московіц, американський психофізик, першим зрозумів, як легко і просто підчепити людину на гачок, буквально закохуючи її в продукт і змушуючи купувати потрібний товар знову і знову.

Цукор, жир і трішки солі — те саме комбо, яке викликає просто надзвичайне задоволення для нервової системи людини, для нашого мозку, насичуючи його яскравими емоціями.

Завдяки Говарду Московицю харчові технологи отримали своє розпорядження «золоту жилу». Через гримучу суміш жиру, цукру та солі вгору пішли продажі всіляких готових соусів, заморожених напівфабрикатів, продуктів з обробленого м'яса, страв швидкого приготування, сухих закусок тощо. І це те, за що споживач готовий платити гроші.

Більше новин читайте на GreenPost.