Чому ми не можемо адаптуватися до війни, причому це гарна новина
Для кожної людини у конкретних обставинах буде свій набір рішень, але він існує.
Від початку великої війни більшість із нас має знижену працездатність, тривогу, депресію, проблеми зі здоров'ям. Кандидат біологічних наук Петро Чорноморець розповідає, що часто чує: «Чому ж ми не адаптуємося? Організм же має якось призвичаюватися до обставин!»
Науковець пояснює, що словом «адаптація» називають декілька абсолютно різних процесів.
По-перше, адаптація — це не завжди щось хороше: наприклад, адаптація до ліків вимагає збільшення дозування та підвищує ризик побічних ефектів, а адаптація до алкоголю, нікотину чи кави є причиною залежності.
По-друге, не всяка адаптація відбувається «сама собою». Для людини головний інструмент адаптивності — це раціональне мислення, рішення та дії.
«Коли ми сподіваємося, що організм сам до чогось призвичаїться, ми говоримо про фізіологічну адаптацію. Вона відбувається за певними алгоритмами, які з'явилися в результаті еволюції та закодовані генетично. Фізіологічна адаптація до стресу — це звикання організму до гормонів стресу та тривалого емоційного збудження. Під час такого звикання накопичуються стресові зміни низки систем і знижується чутливість до гормонів стресу й/або емоцій та/або певних зовнішніх подразників.
Той самий, якого ми не хочемо. Який забирає наші сили та призводить до хвороб», — наголошує Петро Чорноморець.
Науковець підкреслює, що організм не здатний у «хороший спосіб» адаптуватися до стресового стану. А «хороша» адаптація до стресу цілком лежить у площині дій. Тому Чорноморець радить:
1) Прибрати причину стресу. У випадку з війною це неможливо зробити швидко, та всі ми працюємо в цьому напрямку. А поки причина діє, можна
2) Зменшити вплив причини на психіку та тіло. Наприклад, організувавши собі та близьким достатній рівень безпеки. Мати план на випадок, якщо ця безпека буде знову порушена.
Також інформаційна гігієна: більшості з нас не потрібні 99 % усіх новин та обговорень. Ми шукаємо інформацію заради відчуття контролю, але наразі це вже залежність, яка створює стрес, а не прибирає його.
Оскільки новини все одно є, та і рівень безпеки у багатьох недостатній, то
3) Прибрати дрібні стресори. Особливо це важливо для військових і тих, хто живе неподалік фронту. Ми схильні фокусуватися на основній проблемі та ігнорувати «дрібниці, які не на часі». Але якщо основну проблему неможливо вирішити за кілька днів або тижнів, саме робота з дрібницями дає основну дельту в рівні стресу.
Важливо зробити максимум для своєї якості життя. Тепло, смачно, красиво, з гарним сном, із хорошими людьми та відчуттям важливості своєї справи.
4) Турбота про себе і якість життя запускає компенсаторні антистресові механізми. Їх багато, і для кожної людини у конкретних обставинах буде свій набір рішень. Іноді це про те, щоб зробити собі врешті сухо, тепло, запашний чай і лежати без діла так довго, як тільки можна. А іноді це про те, щоб дати собі регулярне та достатнє фізичне навантаження.
Організм і психіка не можуть самі адаптуватися до цього у хороший спосіб. Але попіклуватися про себе цілком можливо, і це питання свідомих рішень і дій», — нагадує науковець.
