Білорусь збирається організувати виробництво дронів, якими РФ обстрілює Україну: де і як це можливо зробити
У разі початку випуску дронів на території Білорусі завод з їх виготовлення негайно стає законною військовою ціллю.
Дрони Shahed-136. Фото: gagadget.com
Білорусь, можливо, намагається домовитися з Іраном про виробництво дронів-камікадзе Shahed — таких, як і ті, якими Росія майже щодня атакує українські міста. Такий висновок зробили аналітики американського Інституту з вивчення війни (ISW) після початку візиту до Ірану глави білоруського Міноборони. «Дзеркало» розбиралося, що відбувається і чи зможе Білорусь справді налагодити випуск «Шахедів» на своїй території, а якщо зможе, то де і як.
Що відбувається
Наприкінці липня міністр оборони Білорусі Віктор Хренін розпочав офіційний візит до Ісламської Республіки Іран — 31 липня він зустрівся зі своїм іранським колегою бригадним генералом Мохаммедом Реза Аштіані, а 1 серпня провів зустріч із начальником Генштабу країни Мохаммадом Багері. Подробиці зустрічей не розголошувалися, однак зазначається, що обговорювалася взаємодія у військовій сфері, її «поглиблення та інтенсифікація». В результаті оборонні відомства Білорусі й Ірану підписали Меморандум про взаєморозуміння та План двостороннього військового співробітництва на поточний рік.
Аналітики Інституту з вивчення війни зазначили, що міністр оборони Аштіані відповідає в країні за переговори про військові закупівлі та продаж озброєння. А тому, пишуть автори, зустріч Хреніна та Аштіані була наслідком прагнення Білорусі укласти угоду про виробництво іранських безпілотників Shahed.
Що відомо про завод, де, можливо, збиратимуть «Шахеди»?
Імовірно, виробництво дронів-камікадзе буде локалізовано у Білорусі на Гомельському радіозаводі. Про це аналітики Інституту вивчення війни пишуть, посилаючись на опубліковану в травні 2023 року інформацію від українського «Центру національного опору», створеного співробітниками Сил спецоперацій України. За їхньою версією, у Гомелі вже побувала робоча група іранських інженерів — причому візит нібито організували спільно КДБ Білорусі та ФСБ Росії.
«Під час відрядження обговорювалася можливість налагодження виробництва дронів-камікадзе», - повідомляє джерело. Незадовго до цього повідомлення у квітні 2023 року відбулася попередня зустріч міністрів оборони Білорусі та Ірану в Нью-Делі. Пізніше з цього питання висловився речник Повітряних сил України Юрій Гнат. За його словами, великої складності випуск іранських безпілотників не становить.
Ще раніше, у січні 2023 року, про використання потужностей Гомельського радіозаводу для збирання «Шахедів» в ефірі українського телеканалу говорив білоруський громадський діяч, засновник «Білого легіону» Сергій Бульба (Числов). За його словами, дрони привозили на підприємство, доукомплектовували, перефарбовували та відправляли до Росії. Про те, що дрони доукомплектовувалися на заводі, згадує і «Центр національного спротиву», посилаючись на «підпілля». Підтвердження цих відомостей не було.
Гомельський радіозавод є досить типовим прикладом підприємства радянського оборонно-промислового комплексу, який дуже посередньо вписався в ринок. Завод був створений у 1960-х, випускав компоненти радіолокаційних систем та іншу військову продукцію. На підприємстві працювало до 10 тисяч людей.
За пострадянських часів масштаби діяльності Гомельського радіозаводу різко скоротилися. Військових замовлень від величезної армії СРСР вже не було, 2009 року підприємство стало акціонерним товариством і зараз займається виробництвом та обробкою різних металевих виробів. Прибули це, зважаючи на все, майже не приносить — станом на 2021 рік виручка підприємства становила всього 5 млн білоруських рублів (майже 2 млн доларів), а середня зарплата — 551 рубль (218 доларів). Працювало на заводі лише 164 особи. За 2022 чистий збиток склав 900 тисяч рублів (356 736 доларів), половина з цієї суми - борги за електроенергію.
Нещодавно, 20 грудня 2022 року підприємство приєднали до «Гомсільмашу». Навряд чи це нововведення саме по собі може серйозно змінити ситуацію — і «Гомсільмаш», і Гомельський радіозавод переживають не найкращі часи і на 2021 рік були серед лідерів у регіоні за кількістю звільнених працівників (причому радіозавод втратив більше третини співробітників за рік).
Імовірною причиною приєднання, пише «Діловий Гомель», була неможливість збанкрутувати підприємство — воно значиться у списку військових (вірніше, «що забезпечують функціонування стратегічно значущих галузей економіки й (або) інші важливі державні потреби»), а банкрутувати їх не можна. Цей самий чинник, швидше за все, призвів ще й до того, що у травні 2023 року Гомельський радіозавод потрапив під санкції України.
При цьому «Гомсільмаш», схоже, нарощує обсяги виробництва на російські замовлення. — збирається імпортозаміщувати «комплекти складних деталей», які раніше завозилися до Росії інших країн. Не виключено, що Гомельський радіозавод у рамках цієї стратегії перейде на виробництво якоїсь дуже потрібної для Росії продукції — наприклад, іранських дронів-камікадзе.
Виробляти іранські дрони у Білорусі взагалі можливо?
Схоже, що так.
Безперечно, раніше до виробництва безпілотників-камікадзе Гомельський радіозавод жодного стосунку не мав і не міг мати. Залишається оцінити, наскільки складним у принципі є налагодження випуску таких виробів у Білорусі. При цьому нещодавно було буквально поставлено «натурний експеримент» створення заводу з виробництва «Шахедів» з нуля — його організують у російському Татарстані, на території вільної економічної зони «Алабуга» під містом Єлабуга (це одна й та сама назва, в першому випадку написана татарською, у другому - російською).
Вперше про те, що іранці та росіяни домовилися про спільне виробництво дронів, написало американське видання The Washington Post восени 2022 року. А в лютому 2023-го ще одне видання зі США The Wall Street Jourmal розповіло, що виробництво розташовуватиметься в Татарстані, його обсяги журналісти оцінювали в 6 тисяч «Шахедів» щорічно. Єлабугу, писав автор, на той момент уже відвідала іранська делегація високого рангу. Її очолювали бригадний генерал, голова дослідницької організації аерокосмічних сил Корпусу вартових ісламської революції Абдолла Мехрабі та виконавчий директор іранської компанії Quds Aviation Industry (її видання назвало ключовим оборонним виробником країни, що грає центральну роль у випуску безпілотників) Хасем Дамавандян.
Залишки безпілотника «Шахед» на місці будівлі, зруйнованої російською атакою дронів, у Києві, 14 грудня 2022 року. Росіяни «перейменували» їх на «Герань-2». Фото: Reuters
У червні про завод у Татарстані розповів координатор Ради з національної безпеки США при Білому домі Джон Кірбі. За його словами, обладнання постачається з Ірану, а підприємство буде запущено до кінця 2023 року. Натомість, за словами Кірбі, Росія пропонує Ірану «безпрецедентну співпрацю в галузі оборони, включаючи ракети, електроніку та ППО».
Сама «Алабуга» активно рекламує свою «програму працевлаштування молодих спеціалістів», причому не лише в РФ. Пропозиції про рекламу від її імені надходили зокрема «Дзеркалу».
А на початку липня вийшло спільне розслідування від журналістів російського видання «Протокол» та YouTube-каналу «Розворот» про будівництво цього підприємства. У матеріалі є важлива інформація та цифри:
- Російська сторона купує в Ірану не «Шахеди», а право організації виробництва «під ключ» фактично франшизу.
- Спочатку планується викруткове складання з готових комплектуючих — воно вже практично налагоджено, потім кількість імпортних елементів знижуватиметься, а виробництво автоматизуватиметься. Частина електроніки закуповуватиметься на китайському маркетплейсі AliExpress, а бойова частина дронів (найскладніша у виготовленні) поставлятиметься з Ірану ще два-три роки.
- Ймовірно, загальна вартість контракту становить приблизно 115-130 млрд рублів (приблизно 1,3 млрд доларів).
- Іранська сторона постачає комплектуючі, перелік обладнання, конструкторську документацію для налагодження виробництва. Під російські потреби всі процеси адаптуються фахівцями двох країн.
- До збирання дронів залучають 15-16-річних студентів.
- Щонайменше 200 російських фахівців - від менеджерів до студентів-збиральників - пройдуть навчання в Ірані, перша освітня поїздка відбулася у березні 2023 року.
Якщо в Білорусі дійсно організовуватимуть виробництво іранських безпілотників, немає підстав вважати, що воно робитиметься за лекалами, що сильно відрізняються. Щоправда, вище згадувалося, що Росія за право виготовляти «Шахеди» ділиться передовими технологіями — такої можливості у Білорусі немає. З іншого боку, навряд чи білоруське виробництво оцінюється іранською стороною як окреме від російського.
Щодо складності виготовлення «Шахедів», то вона не дуже висока. Фактично її можна розділити на п'ять частин: виробництво металевих виробів, виробництво деталей фюзеляжу з композитів (наприклад, карбону), виробництво або збирання електроніки та виготовлення двигуна та вибухівки.
Якщо говорити про викруткову збірку з готових комплектуючих, то питання лише у фінансуванні та навчанні персоналу. Чи знайдуться у Білорусі на це гроші, можна опустити — продукція майже напевно йтиме до Росії, логічно чекати і фінансування з РФ. З навчанням складніше - як можна побачити на прикладі підприємства у Татарстані, сотні фахівців усіх рівнів довелося відправляти до Ірану. Однак якщо вдасться набрати достатньо людей, згодних збирати дрони для РФ, відправити їх вчитися технічно жодної проблеми немає.
А чи можуть у Білорусі виготовляти такі дрони з нуля? Виробництво металевих виробів і фюзеляжу з композитів навряд чи може стати проблемою: той самий карбон у Білорусі роблять. Питання з вибухівкою вирішуватимуться, очевидно, через Росію — якщо навіть Москва не може швидко налагодити випуск бойових частин, то Білорусі, яка не має особливих досягнень у цій сфері, навряд чи це вдасться. А електроніка, яку росіяни збираються закуповувати на AliExpress, може поставлятися звідти — вільний доступ до китайського маркетплейсу є й Мінська.
Останнім компонентом є двигун — і випускати їх суто теоретично Білорусь може. Наскільки відомо, у «Шахедах» використовується двотактна китайська силова установка MD 550 невеликої потужності. По суті це двигун від мопеда (через характерний звук іранські дрони давним-давно називають саме «мопедами»).
У минулому в Білорусі виробляли легкі одноциліндрові двигуни для мотоциклів і мопедів Мінського мотовелозаводу, і це не найскладніше технічне завдання. Щоправда, зараз столичне підприємство радше мертве, ніж живе — виробничі потужності займають трохи більше 10 % його території. У будь-якому разі, навіть якщо зараз Білорусь не в змозі виробляти подібні двигуни, їх також легко імпортувати з Китаю.
Що можна сказати у результаті?
Технічних, а швидше за все, і фінансових проблем зі створенням на території Гомельського радіозаводу підприємства з випуску безпілотників-камікадзе немає. Насамперед через виняткову простоту компонентів цієї небезпечної зброї і того факту, що у виробництві зацікавлена Росія.
Однак те, що завод справді будується в Білорусі і видаватиме продукцію, зовсім не факт. Поки що всі дані про підприємство отримані від української сторони, яка не розкриває конкретних джерел, — і жодних засобів об'єктивного контролю (на зразок супутникових чи звичайних знімків) це не підтверджували.
При цьому той же «Центр національного спротиву» вже повідомляв про можливе будівництво такого ж заводу в Барановичах і про присутність іранських інструкторів із запуску «Шахедів» у Білорусі. Завод так і не з'явився, тоді як моніторингова група «Беларускі Гаюн» писала, що поки що немає підтверджень пусків безпілотників з території нашої країни, додаючи, що місця пусків можуть розташовуватися хіба що на території Чорнобильської зони.
Якщо розглядати російський випадок, то можна відзначити, що хоча завод на території ВЕЗ «Алабуга» поки що займається лише викрутковою збіркою, персонал доводиться вже зараз навчати в Ірані (а частину роботи роблять залучені студенти). Враховуючи, що зараз Гомельський радіозавод перебуває, по суті, у стані банкрута, початок великомасштабного виробництва вимагатиме залучення нових співробітників — невідомо, як це планують приховати.
Також вище ми зазначали, що організація повноцінного (не викруткового) виробництва вимагатиме участі з боку Росії — як у формі попиту на готову продукцію, так і у вигляді інвестицій на стартовому етапі, а також постачання комплектуючих для дронів (як мінімум вибухівки). Навіщо Кремлю створювати щось подібне в іншій країні (нехай і значною мірою залежить від нього), коли в самій РФ майданчиків, подібних до Гомельського радіозаводу, вистачає — зовсім неясно.
Зрештою, останнє. Хоч би як успішно не вдалося налагодити виробництво дронів на гомельському підприємстві, воно все одно залишиться на своєму місці — лише за кілька десятків кілометрів від України й у межах дальності дії навіть звичайних ракет РСЗВ HIMARS.
Українські військові експерти при цьому вже озвучували, що у разі початку випуску дронів на території Білорусі завод з їх виготовлення негайно стає законною військовою ціллю і може зазнати удару.
Враховуючи, що жодних особливо високотехнологічних ліній для виробництва порівняно простих дронів не потрібно, вибір для будівництва заводу для них (якщо він справді запланований до будівництва) території неподалік білорусько-українського кордону виглядає дивним. До отримання повнішої інформації говорити з упевненістю про таке підприємство рано.
Також принагідно нагадаємо, що Китай запровадив обмеження на експорт своїх цивільних дронів, які обидві армії використовують на війні в Україні.
