Зупинити садиста: науковець розповідає, як реагувати на тих, хто підтримує ракетні удари

Диктор, що з посмішкою смакує страждання українців від відключеної електрики, люди, що біснуються з макетами ракет і повторюють як мантру «на Вашингтон», шоу з постійними сценаріями заподіяння насильства, дорослі чоловіки, що з насолодою розповідають по телевізору, як вони хочуть топити та палити дітей, а також освічені інтелектуали, що дивляться на це з думкою «що тут такого» — що у них спільного? Це садисти — а те, що вони роблять, називається садистичною фантазією, садистичним сценарієм, який формується задовго до акту насильства. Про це розповідає кандидат медичних наук, автор і ведучий навчальних семінарів із ресурсів здоров’я Андрій Біловешкін. 

Нав'язливі повторювані фантазії приносять суб'єктам задоволення — вони адиктивно прокручують сцени насильства, смакуючи їх знову і знову. Таке патологічне фантазування поєднує і надцінні утворення, і компенсаторні, реваншистські фантазії. Ключова риса садизму та садистичних фантазій — це задоволення від жорстокості. За відсутності стримування поріг винагороди зростає — і садисту потрібно постійно збільшувати рівень жорстокості фантазій, аби підтримати потрібний рівень збудження. Сканування мозку садистів показало, що сцени агресії (наприклад, коли хтось розбиває скло) збуджують їх значно більше за сексуальні сцени.

Коли садист втілює свої фантазії у реальність? Відразу, щойно у нього з'являється можливість і немає стримувального покарання. Дослідження показують, що садисти готові витрачати час і гроші, займатися нудною роботою тільки для того, щоб мати змогу знущатися не лише з випадкової людини, а й із партнера, який допомагає. Порочне коло садизму має адиктивний механізм: розпалювання збудження у фантазіях, вчинення акту насильства, потім падіння настрою після спроби знову його підняти новим насильством. Причому агресія може бути будь-якою — від вербальної до фізичної.

Тому важливо вміти розпізнавати садистів і розуміти, чим відрізняється взаємодія із садистом від взаємодії із психічно здоровими людьми. Розпізнати садиста ви можете, відстежуючи його реакцію (вербальну та невербальну) на насильство — він смакує біль інших людей, а не співчуває їм. Побутові садисти мають моральну деформацію — вони реагують порожнім «і що тут такого» на новини чи повідомлення про акти насильства. Таким чином, просто спостерігаючи за людиною, ви розпізнаєте садиста.

Пам'ятайте: садист застосовує насильство без провокації. Ба більше, садисти отримують більше задоволення, атакуючи абсолютно невинних жертв. Безкарність тільки провокує садиста — за відсутності реакції садист лише посилює агресію. Також для протидії садизму важливо розпізнати його садистичний сценарій і зруйнувати його, не реагувати, як він очікує — це зламає йому кайф. Садист повністю осудний і прекрасно усвідомлює, що робить, тому не потрібно списувати на його неусвідомленість. І найголовніше — неможливо раціонально домовиться з садистом, тому що його імпульси є повністю ірраціональними. Тому зупинити садиста, зламати його фантазії, може тільки його тваринний страх і жах перед вами, неминучість суворого покарання.

Більше новин читайте на GreenPost.