«Здається, у Росії просто скінчилися танки»: чому в РФ скасували танковий біатлон
А також як на ньому шахраювала Москва і чи допомогли «біатлони» російським танкістам краще воювати.
Яскраво забарвлені танки країн-учасниць першого «біатлону», 2013 рік. Фото: Vitaly V. Kuzmin, vitalykuzmin.net, CC BY-SA 4.0, commons.wikimedia.org
2023 року Росія вперше відмовилася від проведення Армійських міжнародних ігор — військово-спортивних змагань, найвідомішою дисципліною яких є так званий танковий біатлон. Тепер заходи відбуватимуться раз на два роки, наступного — 2024-го. «Дзеркало» розповідає про танковий біатлон, його вплив на пропаганду та військову майстерність, шахрайство Білорусі та Росії та про те, чому змагання скасували.
Що таке танковий біатлон і як він з'явився
Танковий біатлон — це військовий «вид спорту», дещо подібний до звичайного біатлону, тільки замість людей змагаються танки. На підмосковному полігоні Алабіно (спеціально побудованому для цього) машини проїжджають заздалегідь визначеним маршрутом із перешкодами, а на вогневих рубежах вражають цілі. Танк використовує все своє озброєння — гармату, звичайний і великокаліберний кулемети, начебто стріляє по піхоті, інших танках і вертольотах. За промахи — додаткові кола (знов-таки як у звичайному біатлоні), за похибки під час проходження траси — штрафний час.
При цьому все відбувається при великій кількості глядачів (уже на перший захід привозили групи підтримки), широко висвітлюється у ЗМІ, а танки спеціально фарбують у яскраві кольори: «біатлон» створювали радше як шоу, ніж як захід, що має стосунок до бойової підготовки.
При цьому організатор перших змагань із танкового біатлону начальник Головного управління бойової підготовки Збройних сил Росії Іван Бувальцев в інтерв'ю РБК розповідав, що ідея реалізується «для підвищення майстерності військових», а серед глядачів не буде обивателів — лише військові аташе, колишні танкісти та ветерани Другої світової.
Винайшов новий «вид спорту», за словами Бувальцева, міністр оборони Росії Сергій Шойгу — на той момент він щойно обійняв посаду голови оборонного відомства (восени 2012 року). З самого початку організатори хотіли бачити на змаганнях танкістів із країн НАТО — було заявлено про те, що у танковому біатлоні погодилися змагатися екіпажі з Італії, Німеччини та США зі своєю технікою.
Масштаб чемпіонату з танкового біатлону — 2013 був порівняно скромним: в основному змагання пройшли як російські, лише на фінальному етапі підключилися Білорусь, Вірменія та Казахстан. Росія посіла перше місце (як, утім, і в усі інші роки), Білорусь стала третьою, поступившись Казахстану, але обігнавши Вірменію. Виступали всі команди на радянських танках 80-х Т-72Б (за словами організатора, це робилося для справедливості — мовляв, не у всіх стоять на озброєнні сучасніші машини).
Другий чемпіонат із танкового біатлону мав пройти вже як повноцінні міжнародні змагання — на початку року російські ЗМІ писали, що згоду брати участь висловили 19 країн, включаючи Ізраїль і кілька держав НАТО.
Однак наприкінці зими 2014 року геополітична ситуація круто змінилася: Росія анексувала Крим, розпочалася війна на південному сході України. Відносини між Заходом і Москвою різко погіршилися, і участь держав НАТО в російському шоу стала неможливою.
«Всі військові та цивільні програми між Росією та НАТО згорнуті, жодних спільних заходів не проводиться. Росія порушила основи міжнародної безпеки, захопила територію іншої держави. Тому я не думаю, що хоча б одна країна [блоку] у цьому братиме участь, хоча, звичайно, НАТО — це не Варшавський договір, прямої заборони на двосторонні відносини з Росією у країн-учасниць немає», — розповідав у травні 2014-го директор інформаційного бюро НАТО у Москві Роберт Пшель.
Деякі російські експерти думали, що відмова країн Північноатлантичного договору позбавляє будь-які подібні змагання сенсу.
Проте влітку 2014 року пройшов другий чемпіонат із танкового біатлону, у ньому взяло участь уже 12 держав: Ангола, Вірменія, Білорусь, Венесуела, Індія, Казахстан, Киргизстан, Китай, Кувейт, Монголія, Росія та Сербія.
Найзначнішими в геополітичному й економічному плані з тих, хто прибув на змагання, були Індія та Китай. Похвальні статті про танкові змагання стали з'являтися в непрофільних ЗМІ — наприклад, захід хвалив спортивний ресурс «Чемпіонат», який запевняв, що аналогічні змагання проводилися ще під час холодної війни в країнах НАТО.
Мабуть, у розрахунку на протистояння з машинами Заходу Росія навіть розробила спеціально до чемпіонату-2014 новий модернізований танк Т-72Б3 з набагато потужнішим, ніж раніше, двигуном (1130 кінських сил проти 840 у попередніх моделей). Гідних суперників машині не знайшлося, і росіяни знову виграли. А модернізація виявилася вельми недосконалою: так, захист башти був слабким, і в реальному бою знищити російську новинку не було б для західних танків проблемою.
З 2015 року танковий біатлон став частиною Армійських міжнародних ігор, у яких брали участь різні військові, від льотчиків і снайперів до артилеристів і кінологів. Географія учасників розширювалася — знову ж таки за рахунок переважно азійських, африканських і латиноамериканських країн.
Іноді склад країн, котрі беруть участь у «біатлонах», поповнювався державами, які мають серйозні протиріччя із Заходом (Іран), і самопроголошеними сателітами Росії (Абхазія і Південна Осетія).
Найчастіше серед команд виявлялися представники дуже ворожих одна одному держав: вірмени й азербайджанці, танкісти Індії та Пакистану. Жодної європейської країни після Сербії не додалося, а самі серби не брали участь після 2021 року. Ще раніше — 2019-го — перестали приїжджати на захід індійці.
Про танковий біатлон почали писати на Заході як про змагання, що мали насамперед політичний і пропагандистський, а не спортивний чи військовий зміст.
«Кремль хоче, щоб росіяни бачили у своїх збройних силах водночас і обнадійливий гарант російської безпеки, суверенітету та статусу, а також свідчення того, що країна встала з колін. Танковий біатлон з усією його запорошеною і приголомшливою театральністю є чудовим символом цього: військова міць використовується не для війни, а для того, щоб довести, що Путін справді знову зробив Росію великою», — писав британський політолог Марк Галеотті, який бачив у «біатлонах» інструмент російської «м'якої сили».
Він звертав увагу, що починалося як змагання військових є «безсоромним святом військового життя, цінностей і техніки», пропагандою мілітаристського способу життя. Галеотті вважає, що захід покликаний полегшувати російській армії вербування людей на контракт.
Як Росія та Білорусь шахраювали на «танковому біатлоні»
Танкісти з Білорусі привозять на «біатлон» свої танки Т-72Б3 — крім них, на власних машинах виступають лише росіяни та китайці (раніше були індійці). Інші країни беруть участь у змаганнях на танках, які на місці їм виділяє Росія, — перші версії тих же Т-72Б3 з менш потужним двигуном.
Білоруські і російські військові використовують відносно сучасну версію з великими можливостями (посилений захист, форсований до 1130 к.с. двигун). Проте, схоже, її намагаються закамуфлювати під такі ж танки, як і в суперників (наприклад, на всіх «біатлонних» танках Білорусі й РФ погіршено захист башти та зроблено деякі інші спрощення, тоді як на інших білоруських бойових машинах ніяких погіршень немає). Робиться це, мабуть, для того, щоб нерівні умови для тих, хто змагається, не так явно впадали в очі.
Чи є у Європі аналогічні змагання?
Деякі ми вважається, що так (європейський захід навіть називають біатлоном), але це, швидше, не так. Ще в роки холодної війни танкісти НАТО зі США, Канади та європейських країн брали участь у змаганнях «Трофей канадської армії». Військові змагалися на тій же техніці, що й служили, і в тих дисциплінах, які стануть у пригоді в бою, — стрільба в атаці, обороні, взаємодія танків між собою, навіть евакуація підбитих машин. Учасники не влаштовували шоу, і «Трофей канадської армії» не міг похвалитися видовищними моментами.
Натомість за заходами уважно стежили військові, і за результатами виступу команди на змаганнях могли ухвалюватися важливі рішення. Так, коли британці у 1987 році програли всім на своїх «Челленджерах-1», скандал змусив інженерів і військових терміново розробляти та ставити на озброєння «Челленджер-2» (які зараз поставляються в Україну).
На турнірах із танкового біатлону нічого подібного не відбувалося ніколи, це виключно показові виступи.
Після падіння Берлінської стіни та закінчення холодної війни американські та канадські війська здебільшого відпливли за океан, і спільні тренування надовго припинилися (США та Канада разом із ще кількома державами проводили після цього менш масштабний «Кубок Саллівана»).
Зі зростанням міжнародної напруженості американські та європейські танкісти почали знову тренуватися разом із 2016 року — їхні змагання тепер називалися «Танковий виклик: вільна Європа». У них брала участь і Україна, яка посіла 2017 року п'яте місце. З 2019 року змагання не проводилось. Російські офіцери називали «Вільну Європу» змаганнями на рівень нижче, ніж чемпіонати з танкового біатлону, і вказували на її «антиросійський підтекст» (нібито танкісти стріляють виключно по радянській техніці, яка використовується і в РФ). Відео із змагань цього не підтверджують.
Чи допомогли «біатлони» російським танкістам краще воювати? Чому їх скасували?
Практично однозначна відповідь — ні.
Здобувши всі можливі перемоги на вигаданих Шойгу змаганнях, після початку реальної війни Росія показала себе мало здатною до танкових битв. Якщо Азербайджан (який не піднімався у загальному заліку вище четвертого місця) виграв зокрема завдяки танковим військам Другу карабахську війну, втративши, за даними розслідувачів, усього 62 танки (вчетверо менше, ніж у противників), то Росія втратила вже майже 2000 танків, із них близько третини — покинутими чи захопленими. Схоже, ефектні стрибки та їзда на високій швидкості не дуже допомагають у реальній війні.
Серед загиблих танкістів Росії — Сергій Бронніков та Олексій Бакульов, обидва чемпіони світу з танкового біатлону. Також загинув Бато Басанов, який входив до команди запасних під час одного із чемпіонатів. Швидше за все, саме величезні втрати танків змусили Росію скасувати цього року спортивні заходи — для проведення турніру Москві знадобилося б щонайменше 54 танки (без урахування запасних), що на тлі зняття зі зберігання машин часів Другої світової виглядало б як серйозне марнотратство. Сам собою початок війни Кремль не зупинив, минулого літа заходи пройшли своєю чергою, хоча Україна вже почала контрнаступ під Херсоном.
