Коли я починала свій свідомий шлях до споживання та поводження з відходами, то зіткнулась із проблемою – відсутністю україномовного контенту на цю тематику. Звісно власний приклад є важливим і я можу багато чого розповісти про проблеми сміття, споживання і сталого розвитку самотужки, але цього насправді замало. Маленькі діти, принаймні мої, люблять читати і дивитися мультики, це є невід’ємною частиною їх інформаційного простору і іноді ставати важливими аргументами у дискусіях в повсякденному житті поза домом – адже наші дитячі садочки (не залежно від форми власності) та школи не є зазвичай екологічно-дружніми, а головне в їх навчальних планах і повсякденній рутині майже повністю відсутні екологічна, свідома складові.
Поява на українському книжковому обрії видань з тієї тематики стало справжньою розрадою. Хочу розповім про ті, з яких все починалось. Наразі вибір став більший і видавництва зрозуміли що видання такого штибу можуть бути прибутковими.
Все починалось із Екоказки про Арчі від Катерини Єгорушкіної.
Прекрасна книжка для наймолодших та для початківців у читанні про сміття. По-перше книга написана простою зрозумілою мовою і нескладна для читання як з батьками, так і самостійно.
Прекрасні ілюстрації і симпатичний песик просто змушують замислитися про недбайливе ставлення до довкілля і почати щось змінювати. Ідея про сортування сміття подається невимушено і є настільки природньої що у малюка не виникає питання чому треба це робити. Але тут виникає інша проблема – необхідність пояснювати чому так багато людей цього не роблять і де контейнери для роздільного збору сміття перед нашим будинком.
Приємною несподіванкою було запозичення частини тексту казки до підручника з української мови для НУШ, дитина була горда що вже читала казку і мала нагоду розповісти однокласникам про важливість сортування сміття.
Наприкінці книги розміщені запитання для обговорення т завдання. Якщо при першому прочитання книжки можна цей момент опустити, але потім це дає прекрасний привід повернутися до питання роздільного збору сміття чи його зменшення при покупці. Можна ще раз прочитати книгу разом чи дитина сама до ній повернеться і тоді на питання такі доведеться відповісти., а завдання виконати. По-перше, це стимулює всіх домочадців дотримуватись правил сортування, а по-друге, усуне у майбутньому таку розповсюджену зараз проблему – люди просто не розуміють нащо споліскувати та стискати пляшки перед тим, як покласти для спеціального контейнера. Поки я не почала спостерігати за контейнером встановленим поблизу дома, то не розуміла наскільки це важливе питання.
Отже, разом з Арчі можна зробити перший крок до свідомого споживання та сортування.
Другим кроком до розуміння що ж таке сміття і чому це становить проблему, адже з під дому його регулярно вивозять стала Книжка про сміття від Галини Ткачук.
Ця книжка трохи іншого штибу ніж попередня, вона розрахована на читання разом з дітьми (хиба що вони вже старші 10 років). Я б віднесла її за жанром до наукпопу. І мені, як науковіці і викладачці за багаторічним стажем неймовірно імпонує її стиль.
Почну з того, що книжка вчить починати із визначень і це важливо. Ми не говоримо огульно про якісь явища чи процеси, на самому початку визначаємось про що йтимемо мова і це дозволяє нам всім (читачам та авторці) обговорювати проблеми в одній площині. Це до того ж вчить дитину звертати увагу на визначення і дає розуміння їх важливості (зокрема вчить розрізняти сміття і відходи).
Завдяки книжці ви ознайомитесь із нормативними актами, які діють в цій сфері, але у зрозумілий для дитини спосіб. Тут є можливість висловлювати свої думки з приводу основних проблем та почитати думки інших з цього питання.
Тут можна знайти конкретні поради щодо можливостей змінити ситуацію тут і зараз на своєму місці з поясненнями засобів та мети. Пам’ятаємо, що зміни вимагають зусиль і певної самодисципліни, а дисципліна, це не сліпе підкорення, а розуміння що і для чого ти робиш.
В книзі також є корисні джерела та посилання, по яким можна знайти інформацію самому чи разом з дітьми – прекрасний спосіб ненав’язливо навчити працювати з інформацією і джерелами у часи, коли ми намагаємось протистояти не лише побутовому але й інформаційному сміттю.
А ще, приємний бонус – дотепні порівнянні для унаочнення, адже 52 000 000 м2 відходів то велика але незрозуміла величина, а от 1 666 666 «сміттєвих слонів» - набагато зрозуміліше.
От так від казки та науки можна переходити до практики, і тут нам допомогла екокнига Зберегти місто від видавництва Ранок для супергероїв (хлопчика чи дівчинки, і це теж приємний бонус) які прагнуть щось змінити в своєму місті.
Це – дороговказ для тих, хто хоче почати втілювати набуті знання у життя. Книга містить інформацію про те чим ми потребуємо для звичного життя у місті які зручностями та ресурсами користуємось, які ризики виникають при цьому та які проблеми створює, а, головне, що ж КОЖЕН може зробити тут і зараз.
В книжці подано інформацію не тільки про те, що треба робити, але і чого не можна робити (наприклад, які відходи не можна викидати до смітника), запропоновано інструкції з того як зрозуміти куди та нащо ми витрачаємо ресурси (вода, електрика) та як можна робити це ощадливо.
Приємним доповненням є папір з вторсировини, на якому надруковано щоденник, а ще можливість малювати, розфарбовувати та записувати власні думки безпосередньо у щоденник, або вирізати те, що вважаєш найнеобхіднішим (наприклад, позначки на упаковці). Хоча книга розрахована на від 8+, вважаю що можна починати читати та реалізовувати її разом і раніше.
Сподіваюсь наші улюблені книжки стануть у нагоді і Вам. Діємо разом, бо наші діти того варті.
