Як пенсіонерку таємно оштрафували за турботу про безпритульних котів і що з того вийшло

Ви можете й не знати, що вас оштрафували за турботу про безпритульних котів. У такій ситуації опинилася вінницька пенсіонерка, 83-річна Алевтина Українська. GreenPost вирішив розібратися.

Дбати про безпритульних котів не можна?

Слід сказати, що питання бездомних тварин в усьому світі доволі дивно врегульоване.

А в нашій країні воно взагалі вирішується на місцевому рівні. І якщо у Києві котів визнано частиною екосистеми міста, то у Вінниці екоактивісти підготували відповідне рішення, але на сесії міської ради вінницькі депутати його не підтримали. Проте міський голова Вінниці Сергій Моргунов дав розпорядження Департаменту комунального господарства та благоустрою співпрацювати з волонтерами, щоби внести відповідні зміни у вже наявні документи для вирішення проблеми з безпритульними котами.

«Чого ми були добилися: у нас було побудовано муніципальний притулок у місті, – розповідає вінницька екоактивістка Руслана Кравченко. – На його базі у необмеженій кількості проводили безкоштовну стерилізацію котів цілий рік, а також лікували травмованих тварин – наприклад, коли машина збивала безпритульного собаку чи кота, то виїжджав автомобіль із ветеринаром, тварину забирали і лікували. Зараз прийшов новий директор цього муніципального притулку, і все це зруйнували».

Окрім того, вінницька міськрада свого часу затвердила «Програму регулювання чисельності тварин гуманними методами в м. Вінниці на 2016-2020 рр.». Тому жеки й ОСББ не мають чинити перешкод тим, хто опікується безпритульними тваринами – наприклад, коли вони ставлять якісь укриття для собак чи годують.

Як-то кажуть, нічого не віщувало біди.

Казус Алевтини Української

У дворі будинку, в якому мешкає Алевтина Анатоліївна Українська, є безпритульні коти. Вона дбала про них: годувала, лікувала, стерилізувала. За це ЖЕК склав на бабусю протокол.

«Просто їх дратує, що Алевтина Анатоліївна годує котів, – упевнена Руслана Кравченко. – Тому вони написали, що вона утримує котів у підвальному приміщенні. Але це просто неможливо: підвальне приміщення повністю закрите для потрапляння тварин, там вікна всі забиті наглухо».

Із протоколом пенсіонерку навіть не ознайомили, тому про його існування вона дізналася лише з листа від адмінкомісії. Щоправда, на той момент засідання адмінкомісії уже відбулось: пенсіонерка хворіла і не ходила на пошту, не знаючи, що там на неї чекає лист.

Стаття 22 положення про адміністративні комісії забороняє розгляд  справи без присутності  особи,  яка притягається   до   адміністративної   відповідальності: «Під  час відсутності  цієї  особи  справу  може  бути  розглянуто  лише   у випадках,  коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду  справи і  якщо  від  неї  не  надійшло  клопотання  про відкладення розгляду справи».

Однак Алевтині Українській чомусь присудили штраф, так би мовити, заочно.

Опротестувати рішення адмінкомісії можна чи скаргою у виконком (тобто фактично в той самий орган), чи адміністративним позовом до суду. Зоозахисники вирішили піти другим шляхом і допомогли Алевтині Анатоліївні скласти позовну заяву.

Доведи, що ти не власник

Судове засідання тривало більше чотирьох годин. Перед суддею стояло завдання розібратися, чи можна вважати Алевтину Українську власником або утримувачем тварин.

«Суддя впевнена, якщо ти тварину навіть просто годуєш, то ти вже її фактично утримуєш, але це ж просто абсурд! – говорить Руслана Кравченко. – Якщо людина, наприклад, годує голубів (навіть щодня), то вона не може бути їхнім власником чи утримувачем! Так само з котами: сьогодні прийшло 5, завтра 10, у них немає кличок, що значить "ви їх утримуєте", якщо я їх погодувала?»

Друга сторона – адмінкомісія – проігнорувала процес: ні пакет документів до суду не надіслала, ні її представник на засідання не з'явився. Але навіть таке «одностороннє» засідання вийшло дуже драматичним – позивачка, за словами свідків, ледь не померла на цьому процесі.

«Вона дуже хвилювалася, ми давали їй валідол», – розповідає Руслана Кравченко.

Крім того, Алевтина Анатоліївна має великі проблеми зі слухом, а її слуховий апарат поламався – у лікарні мали видати новий, але не змогли через карантин. Тому позивачка майже не могла чути, що говорить суддя. Та й юридичну термінологію бабуся не зовсім розуміє. Судді в прямому сенсі слова потрібно було докричатися до позивачки.

«Суддя так кричала, що сказала, що не зможе так голосно зачитувати рішення, бо захрипла», – говорить Руслана Кравченко, котра виступила свідком на процесі.

У результаті вийшло, що Алевтина Українська за допомогою зоозахисників виграла позов.  Вона за рішенням адмінкомісії мала заплатити штраф у розмірі 340 грн, натомість тепер самій адмінкомісії за рішенням суду доведеться заплатити 420 грн держмита. І якщо адмінкомісія вирішить подавати апеляцію, то сума грошових втрат може зрости. А шанси засудити пенсіонерку, котра дбає про безпритульних котів, – навпаки, зменшаться.

Вінниця створює собі репутацію міста, де судова влада реально може захистити права тварин. Тому вінницькі екоактивісти будуть заново піднімати питання безпритульних тварин. І кейс Алевтини Української – ще один крок до вирішення цього питання.