Екологічний контроль в Україні змінюється: що це означає для бізнесу вже сьогодні

Автор: Віталій Данкевич

У сфері екологічного нагляду в Україні формується нова логіка роботи держави з бізнесом. Якщо раніше контроль часто сприймався як каральний інструмент, то зараз курс офіційно зміщується в бік ризик-орієнтованої, цифрової та превентивної моделі. Цей вектор закріплений одразу на кількох рівнях: у Стратегії реформування державного екологічного контролю до 2029 року, у практичних результатах роботи Пунктів екологічного контролю (ПЕК) ПКМУ№ 1212 від 25.09.2025, а також і в новому Законі про основні засади державного нагляду (контролю), який Верховна Рада ухвалила 8 квітня 2026 року, але цей закон стосується всіх галузей нагляду, адже екологічний контроль повинен бути виділений окремо.

Від перевірки “після порушення” — до контролю “до ризику”

25 червня 2025 року Кабінет Міністрів схвалив Стратегію реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів до 2029 року й одночасно затвердив операційний план її реалізації на 2025–2027 роки. У самій Стратегії прямо вказано, що чинна система характеризувалася низькою ефективністю, прогалинами в регулюванні, недостатньою кількістю та підготовкою інспекторів, а також дублюванням функцій різними органами, що створювало надмірний тиск на бізнес і недовіру до контролюючих органів.

По суті, держава офіційно визнала те, що бізнес давно відчував на практиці: стара модель контролю була фрагментованою, суперечливою і часто не давала ні реального захисту довкілля, ні передбачуваних правил для підприємств. Тепер акцент робиться на іншому: менше хаотичних перевірок, більше системності, цифровізації та фокусу на ризиках. Це означає, що увага контролюючих органів дедалі більше концентруватиметься не на формальному “відпрацюванні плану”, а на тих видах діяльності, які реально можуть створювати значний екологічний вплив.

ПЕК: як виглядає нова модель у реальності

Якщо Стратегія — це рамка, то Пункти екологічного контролю вже стали її практичним тестом. За офіційними даними Держекоінспекції, з жовтня 2025 року по березень 2026 року інспектори ПЕК провели 1071 патрулювання, 253 рейди та 77 оперативних реагувань, здійснили 2160 роз’яснювальних бесід і 636 превентивних заходів. За цей період було зафіксовано 1159 порушень, складено 714 адмінпротоколів, передано 46 матеріалів до правоохоронних органів і відкрито 17 кримінальних проваджень.

Важливо не лише те, скільки порушень виявлено, а як саме працює ця модель. ПЕК використовують мобільні лабораторії, квадрокоптери, сучасну комп’ютерну техніку та цифрову фіксацію. Проєкт уже прямо названо переходом від застарілої “каральної” моделі до сучасної превентивної системи, а уряд окремим рішенням продовжив експеримент і задекларував намір масштабувати його на всі регіони України. Наразі ПЕК працюють у трьох округах, які охоплюють шість областей, і забезпечуються 33 інспекторами.

Але важливо розуміти:

ПЕК — це експериментальна модель, а не фінальна система екологічного контролю.

Сьогодні вона демонструє напрям руху, але не замінює повноцінну законодавчу базу.

Ще у 2021 році Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроєкт

 «Про державний екологічний контроль», який має стати основою нової системи.

Необхідність його прийняття безпосередньо пов’язана з тим, що чинна модель екологічного контролю є недостатньо ефективною.

Як зазначається в пояснювальній записці до законопроєкту, сьогоднішня система:

• не дозволяє оперативно реагувати на порушення
• обмежена бюрократичними процедурами, зокрема щодо проведення позапланових перевірок
• не забезпечує інспекцію достатніми інструментами для роботи “в полі”
• ускладнює здійснення контролю в режимі 24/7
• у багатьох випадках не забезпечує належного реагування на порушення

Сфера екології має критичну особливість:

 довкілля не чекає завершення реформ — реагувати потрібно одразу.

Саме швидкості та ефективності сьогодні бракує системі державного контролю.

І саме на це має відповісти новий закон про державний екологічний контроль —

 створити механізм, який дозволяє діяти не “після порушення”, а в момент його виникнення.

Законопроєкт передбачає створення єдиного органу державного екологічного контролю, реформування структури та підходів до здійснення нагляду, а також впровадження чіткої відповідальності не лише посадових осіб, а й суб’єкта господарювання в цілому.

Екологічний контроль в Україні змінюється: що це означає для бізнесу вже сьогодні. Фото ШІ та Наталія Кулібабіна

Для бізнесу це дуже конкретний сигнал: екологічний контроль виходить “у поле”, стає мобільним, оперативним і технологічно оснащеним. Тобто ставка робиться не лише на папери, а й на швидке виявлення фактичних порушень, доказову базу та цифрову фіксацію.

Новий закон про держнагляд: партнерство замість автоматичного штрафу

Окремо варто дивитися на реформу ширше — не тільки в екологічній сфері, а в логіці державного контролю загалом. Законопроєкт №14030 “Про основні засади державного нагляду (контролю)” Верховна Рада прийняла 8 квітня 2026 року, а 13 квітня він був переданий на підпис Президенту.

Його ключова ідея — заміна каральної моделі партнерською. Офіційні матеріали Верховної Ради та уряду описують документ як такий, що має уніфікувати правила перевірок, наблизити їх до європейських стандартів і запровадити аудит як альтернативу санкціям. Ще на етапі першого читання парламент прямо формулював мету законопроєкту так: перевірки мають перестати бути інструментом тиску на бізнес і перетворитися на інструмент допомоги, попередження та розвитку. Уряд також заявив, що закон передбачає превентивну модель нагляду з фокусом на попередження порушень, а не покарання за них.

Серед найважливіших новацій, про які вже публічно повідомлялося щодо законопроєкту:

• аудит діяльності суб’єкта господарювання як окремий функціонал до планової перевірки, щоб виявити та усунути порушення без санкцій;
• обов’язок органів нагляду проводити навчальні заходи для бізнесу щодо управління ризиками;
• механізми оскарження дій посадових осіб і залучення громадськості через громадські ради;
• можливість рідших перевірок для суб’єктів середнього та незначного ступенів ризику за наявності договору страхування відповідальності за можливу шкоду довкіллю, життю, здоров’ю та майну третіх осіб;
• виключення неефективних та надмірно обтяжливих норм контролю.

Що це означає для бізнесу на практиці

Найважливіше тут ось що: нова модель не означає “контролю стане менше”. Вона означає, що контроль стане іншим.

Для підприємств, які мають чіткий облік відходів, зрозумілі процеси зберігання, контракти з ліцензованими операторами, документи по кожному етапу та внутрішню систему ризик-менеджменту, нова система потенційно справді може зменшити адміністративний тиск. Але для тих, хто працює “якось воно буде”, цифровізація й ризик-орієнтований підхід, навпаки, можуть зробити порушення більш видимими і дорожчими. Це випливає з самої логіки реформи: менше формальності — більше уваги до реального впливу на довкілля.

З точки зору УКРЕКОПРОМ, це означає, що в найближчі роки конкурентною перевагою буде не просто “послуга з вивезення”, а керований, підтверджуваний і прозорий процес управління відходами.

Невидима загроза: Куди потрапляють небезпечні відходи | УКРЕКОПРОМ

Наш погляд: виграють ті, хто вже зараз працює прозоро

Ми бачимо щонайменше п’ять практичних висновків для бізнесу.

По-перше, екологічна документація перестає бути формальністю. Якщо держава переходить до цифрових реєстрів, ризик-профілів і більш точного контролю, то будь-які прогалини в документах по відходах, маршрутах, договорах і підтвердженні оброблення рано чи пізно стануть проблемою.

По-друге, внутрішній аудит стає не “додатковою опцією”, а нормальним управлінським інструментом. Ідея аудиту без санкцій прямо закладається в нову модель держнагляду. Для бізнесу це хороший шанс знаходити слабкі місця до приходу інспектора.

По-третє, ринок рухається до доказовості. Фотофіксація, відеофіксація, цифровий облік, маршрути передачі відходів, звіти про оброблення — усе це з “приємного бонусу” перетворюється на очікуваний стандарт.

По-четверте, превенція дешевша за реакцію. ПЕК уже показують, що держава паралельно і виявляє порушення, і проводить тисячі роз’яснювальних бесід та превентивних заходів. Тобто курс очевидний: бізнесу дають шанс підготуватися, але й очікують, що він цим шансом скористається.

По-п’яте, страхування відповідальності може стати не лише захисним, а й операційно вигідним інструментом. Якщо остаточна редакція закону запрацює в заявленій логіці, для частини підприємств це відкриває можливість зменшення частоти перевірок. Натомість це означає, що екострахування та управління ризиками поступово переходять із периферії в центр управлінських рішень.

Що варто зробити бізнесу вже зараз

З нашої точки зору, чекати “коли все остаточно запрацює” — слабка стратегія. Розумніше підготуватися заздалегідь. Мінімальний практичний список дій виглядає так:

1. Провести ревізію всіх потоків відходів на підприємстві: що утворюється, де зберігається, як передається.
2. Перевірити договори з підрядниками та переконатися, що ланцюг оброблення відходів підтверджується документально.
3. Переглянути внутрішні інструкції щодо зберігання, маркування, сортування та передачі небезпечних відходів.
4. Впровадити внутрішній або зовнішній аудит екологічних ризиків до того, як це стане предметом перевірки.
5. Оцінити доцільність страхування відповідальності за шкоду довкіллю як частини системи управління ризиками.
6. Обирати операторів управління відходами, які можуть показати не лише договір, а й реальний процес: прозорість, звітність, контроль і підтвердження оброблення.

Висновок

Зараз в Україні складається нова екологічна архітектура контролю: стратегія до 2029 року задає рамку, ПЕК показують, як ця рамка працює в полі, а закон про основні засади державного нагляду (контролю) формує нову базову філософію взаємодії держави і бізнесу.

Ми очікуємо, що закон «Про державний екологічний контроль» буде прийнятий у повному обсязі найближчим часом, адже без нього неможливо побудувати повноцінну систему.

І головне: довкілля не може чекати завершення реформ

Для бізнесу головний висновок простий: епоха “формального закриття питання” закінчується. Настає час системного управління ризиками, доказовості, цифрового сліду і прозорих партнерств.

Для УКРЕКОПРОМ це не новина, а підтвердження того курсу, який ми вважаємо правильним давно: у сфері управління відходами виграють ті, хто не ховає процес, а вибудовує його так, щоб його можна було перевірити, підтвердити і масштабувати. Більш детано із інформацією можна ознайомитися на сайті ueco.com.ua.