Спадщина під загрозою: як стихія та байдужість нищать козацьку історію Одещини (ФОТО)

Станом на травень 2026 року ситуація зі збереженням козацьких некрополів на півдні України залишається критичною. Попри те, що ці об'єкти є прямим свідченням заселення краю запорожцями задовго до імперських міфів, більшість із них досі не мають офіційного охоронного статусу, пише "Одеське життя".

Куяльницький некрополь: «Кам’яна квітка» Шкодової гори

Найвідомішим та найбільш збереженим є Куяльницький козацький цвинтарь Сотниківської Січі. Це унікальний об'єкт площею 16 гектарів, який дивом вцілів завдяки специфіці радянської забудови (сусідство з нафтопереробним заводом).

Чому він унікальний:

• Різноманіття форм: Дослідники зафіксували тут 32 види надгробків — від мальтійських та грецьких хрестів до круглих та шестиконечних форм.
• Найстаріша пам’ятка: Хрест над могилою немовляти Іоана датований 1791 роком.
• Мовне питання: Усі написи на хрестах виконані українською мовою (з елементами староцерковної), що вщент розбиває міф про виключно «російськомовну» історію Одеси.
• Прізвища: Тут спочивають нащадки козацьких старшин та гетьманів, чиї прізвища походять від назв запорозьких куренів.

Географія втрат: від Сасика до Сичавки

Якщо Куяльницький некрополь має статус пам’ятки, то інші об’єкти буквально йдуть під воду або в землю.

• Озеро Сасик: Через ерозію берегів та підмивання ґрунтів старовинні поховання руйнуються прямо на очах. Козацькі хрести падають у воду, і держава поки не має дієвого механізму їхнього перенесення чи консервації.
• Сичавка: Тут спостерігається символічна та болюча тяглість поколінь. Козацькі хрести XVIII століття опинилися в одному ряду з могилами сучасних героїв, які загинули, захищаючи південь України у 2022–2026 роках.
• Нерубайське та Усатове: Некрополі тут зберігаються переважно зусиллями місцевих громад та активістів, але без системної реставрації камінь продовжує розсипатися.

Чому охорона — лише на папері?

Станом на сьогодні лише два некрополі в області офіційно занесені до реєстру пам’яток культурної спадщини. Відсутність статусу означає:

• Неможливість виділення бюджетних коштів на реставрацію.
• Відсутність відповідальності за вандалізм або забудову території.
• Ігнорування об'єктів у туристичних маршрутах державного рівня.
•  
• Роботи істориків Михайла Болтенка, Романа Шувалова та Ігоря Сапожникова створили потужну наукову базу для захисту цих місць, проте політична воля для масового внесення некрополів до реєстрів з'явилася лише нещодавно.

Збереження цих кладовищ — це не лише питання поваги до померлих, а стратегічне завдання національної безпеки. Кожен кам'яний хрест у Буджацькому степу — це юридичний документ, що підтверджує: українці були тут господарями задовго до появи Катерини II чи «Новоросії».

Більше новин читайте на GreenPost.