Всесвітній день дитячих кісток і суглобів — що потрібно робити, аби діти були здоровими

Щорічно 19 жовтня відзначається Всесвітній день кісток і суглобів. Порушення опорно-рухового апарату — це будь-який тип захворювання, яке вражає суглоби, зв’язки, нерви, м’язи та кістки. Захворювання опорно-рухового апарату у дітей і підлітків стають все більш поширеними.

Деякі приклади такого типу хвороб:

• ревматоїдний артрит;
• перелом кістки;
• тендиніт;
• дисплазія тазостегнового суглоба;
• м’язова дистрофія;
• остеопороз.

Всі ці порушення впливають на функції та рухливість. Деякі з найбільш поширених причин порушень опорно-рухового апарату в дітей спричиняють автомобільні аварії, нещасні випадки на дитячих майданчиках і спортивні травми.

Багато випадків викликані ожирінням, що розвинулося в дитинстві. Іншими факторами, що сприяють порушенням опорно-рухового апарату, є погана постава та дефіцит вітаміну D.

Освіторія зібрала рекомендації фахівців  щодо фізичної активності дітей і поради лікаря-педіатра, як не «просидіти» зиму та локдаун.

Міжнародні експерти та лікарі згодні в одному: діти мають якомога частіше рухатися та перебувати на свіжому повітрі. Ось які рекомендації дає Всесвітня організація охорони здоров’я:

Діти віком 3–4 роки:

• Щонайменше дві години фізичної активності на день різної інтенсивності, з них щонайменше година — дуже енергійних рухливих вправ чи ігор.
• Не допускати, щоб дитина сиділа за столом або на одному місці понад годину.
• Обмежити сидіння перед екраном — до години на день.

Діти та підлітки віком 5–17 років:

• Щонайменше година на день фізичних вправ помірної та високої інтенсивності.
• Щонайменше тричі на тиждень — тренування з аеробними навантаженнями (коли кисень грає найбільшу роль для роботи м’язів — біг, аеробіка, лижі, ковзани, велосипед) і вправами, що зміцнюють м’язи та кістки.
• Обмежувати час, коли дитина сидить, особливо, якщо це час для відпочинку.

Марина Маменко, доктор медичних наук, голова правління Української Академії Педіатричних Спеціальностей розповіла, чим шкідливий сидячий спосіб життя для дітей і підлітків.

«Сидячий спосіб життя шкідливий дітям через ризик ожиріння. Коли людина набирає вагу після 40 років, то це зазвичай процес фізіологічний і відбувається поступово, тож організм встигає адаптуватися. Ожиріння в дитячому віці має гірші перспективи. Коли діти швидко набирають масу тіла, зростають ризики для серцево-судинної системи, може навіть розвинутися жировий гепатоз — ураження печінки під час ожиріння. Зайва вага у підлітків часто призводить до психологічних травм», — зазначила вона.

Другий важливий момент — діти ростуть: кожен новий сантиметр зросту дитини потребує формування кісток.

«У нашому організмі навіть є запрограмовані механізми: кальцій із кісток вимивається для того, щоб вони стали трохи м’якшими, підросли та знову наповнились ним. Тобто в дітей відбувається перебудова скелета та серцево-судинної системи. Іноді в дітей навіть бувають запаморочення, бо судини не встигають рости так швидко, як скелет. Так от, саме рух і фізична активність регулюють процеси росту та метаболізму. Завдяки фізичним навантаженням усі системи організму дитини стають міцнішими», — додає вона.

Які правила балансу сидячого часу та фізичної активності для школярів?

1. Рухливі перерви

Структура шкільного дня задумана так, щоб забезпечити цей баланс: періоди сидіння змінюються перервами, на яких можна та треба рухатися, бігати, стрибати. Така динамічна зміна активності від сидіння до рухливості найбільш фізіологічна для дитини. Раджу зберігати цю структуру дня і під час карантину, коли діти навчаються вдома дистанційно: після Zoom-уроку обов’язково має бути 15 хвилин активного руху. Тут важливо, щоб до рухливих перерв дітей спонукали і вчителі, і батьки.

2. Година фізичної активності після уроків

Після закінчення уроків діти обов’язково повинні мати додатково годину часу фізичної активності. Але варто враховувати особливості темпераменту дитини: є діти, які не можуть всидіти на місці і під час уроків — постійно стрибають і рухаються, а є такі, які не люблять рух, тому їх потрібно стимулювати.

3. Прогулянка на свіжому повітрі щодня

Перебування на свіжому повітрі — обов’язкове, незалежно від локдауну. Слід пам’ятати, що COVID-19 — не повітряна інфекція, вона передається лише від людини до людини. Тому гуляти, дотримуючись соціальної дистанції, можна та треба. Родинам варто продумати безпечний маршрут прогулянок для себе та дітей: запровадити звичку не користуватися ліфтом, а ходити пішки — це корисна додаткова фізична активність; обирати місця без скупчення людей; обов’язково придумати цікаву фізичну активність. Карантин дає нам час і можливість переглянути родинні традиції та запровадити нові здорові звички: спільні пробіжки, катання на велосипеді, спортивні майданчики просто неба.

«Для зимового періоду раджу батькам подбати про зручний одяг для занять спортом надворі. Знаю, що багато тренерів і спортивних секцій знаходять можливість проводити тренування просто неба. Якщо дитина до карантину ходила на якусь секцію, варто звернутися до тренера і спробувати разом знайти більш безпечний формат тренувань. Є досвід північних країн, де заняття спортом на вулиці відбуваються за будь-якої погоди, люди просто звикли так жити: перерви у школах діти проводять надворі, фізичні активності — теж просто неба. Нам треба переймати цей досвід, а не сидіти у квартирах декілька місяців на рік. Раджу не сприймати карантин як короткий період, який треба «пересидіти», а знаходити креативні та безпечні варіанти активних фізичних вправ», — наголосила фахівець.