У фільмі про безпритульних “Неізольовані” постає вибір: “шмат хліба або медична маска” (відео)

Сьогодні “актуально” порівнювати яким було життя громадян ДО пандемії й після. Проте, ніхто не звернув увагу на тих, хто опинився у найбільшій небезпеці під час атаки COVID-19 - безпритульних. Як виглядає життя, коли перед тобою постає вибір “шмат хліба чи медична маска?”.

Молодь з громадської організації “Життя буремне” допомагають безпритульним з 2017 року, а також є засновниками відомої instagram-сторінки про безпритульних suka_zhizn. В пік пандемії активісти зняли фільм, щоб кожен поглянув на життя очима того, хто щоденно потребує допомоги та знаходиться на межі. Екранізація буденності вулиці, яка шокує та звертає увагу на проблеми безпритульних. Саму реалізацію фільму профінансували Міжнародний Фонд «Відродження» та Європейський Союз в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога».

Стрічка показує одразу декілька історій, які безжально ілюструють реалії сьогодення у боротьбі з пандемією:

Історії Степана та Олексія, які втратили роботу та опинилися на вулиці.

Степан: “Я грошей не просив. Я просив роботу...”. Закладає телефон у ломбард і їде до іншого міста. А Олексій думає купити йому маску чи хліб: “Тридцять гривень. За що? Можна було купити поїсти: хлібину, чаю якого-небудь... Бувало таке, що лягав голодним спати. Нудить, слабкість у тілі”.

Історія Сергія, який займається “прийомкою” та бачить кожен день тих, хто на межі голоду.

Розповідь літньої жінки — Діни, якій 63 роки й вона змушена шукати їжу на смітниках, адже “ніхто не хоче йти на той світ. Всі хочуть жити...”

Творці фільму, учасники ГО “Життя буремне” - молоді режисери, продюсери, рекламники. Що їх змусило під час карантину знімати фільм про безпритульних?

Розповідає режисер фільму “Неізольовані”:

“Зйомки цього фільму продовжили те, що ми почали. У березні ми зібрали 2450 продуктових наборів для безпритульних під час карантину і видавали їх на вулицях Києва. До нас на роздачі приходили сотні безпритульних. Кожен з них розповідав свою історію життя і ми вирішили, що повинні показати ці історії людям...”

Продюсер фільму Олена:

“Пересічні люди під час оголошення карантину, думали: "а як мені буде на віддаленому режимі роботи, де замовляти їжу і т.д.". Мене і колег турбувало дещо інше. Як будуть виживати безпритульні, які по суті залишилися сам на сам в порожньому місті. Ми з командою зрозуміли, що хочемо висвітлити саме цю тему, адже вміємо створювати аудіовізуальний контент. Виникло бажання витягнути на поверхню те, що покрито стигмою у суспільстві.”

Не дивлячись на напружений сюжет і жах реальності, це фільм як діяти та допомагати, а не мовчати чи боятися.

Варто також додати, що в фільмі згадують про волонтера Олексія Кучапіна – засновника «Дому милосердя», який 22 липня загинув за дивних обставин.

Поліція Києва повідомила, що його тіло знайшли в орендованій квартирі у спальному районі столиці. За кілька днів до цього про зникнення чоловіка поліцію повідомила його дружина. За попередніми даними правоохоронців, чоловік помер не внаслідок насильницьких дій. Однак цим даним довіряють не всі. Ті, хто називають себе друзями Олексія, розділилися на два табори: одні на версію слідства покладаються, інші вважають її не правдоподібною.