У 10 % випадків захворювання спричиняє спадковий фактор, у 60 % — стрес: сьогодні Всесвітній день обізнаності про шизофренію

Шизофренія — чи не найвідоміший психіатричний діагноз. Це один із найсерйозніших розладів психічного здоров'я, який впливає на повсякденне життя людини. Але наскільки добре насправді більшість людей уявляють собі це захворювання, якщо навіть у наш час існують психіатри, які не бачать різниці між шизофренією й аутизмом?

Щороку 24 травня проводиться Всесвітній день обізнаності про шизофренію. Він заснований з метою показати людству, що шизофренія — це розлад, який лікується.

Дуже часто суспільство сприймає людей із порушеннями психіки як небезпечних або розумово відсталих. Проте чимало видатних людей страждали від шизофренії та створювали свої роботи під її впливом: художник Вінсент ван Гог, філософ Фрідріх Ніцше, письменник Микола Гоголь, фізик і математик Ісаак Ньютон і багато інших.

Слід зазначити, що сучасні методики та препарати дають змогу багатьом хворим на шизофренію позбутися симптомів і жити повноцінним життям. Але що раніше виявити це захворювання, то кращі прогнози на лікування. Тому варто звертати увагу на поведінку своїх близьких і звернутися до лікаря в разі потреби.

«Тільки душевнохворі можуть бути незгодні зі світлими перспективами будівництва комунізму»: історія лікування шизофренії

Шизофренія — психічний розлад, що характеризується розпадом процесів мислення й емоційних реакцій (труднощі в управлінні емоціями). Поширеними проявами є галюцинації та маревні ідеї у вигляді стійких хибних переконань. Люди, які мають навіть перші ознаки шизофренії, чують і бачать неіснуючі речі, відчувають труднощі в розпізнаванні реальних і нереальних об'єктів. Лікар Олександра Литкіна розповідає, що описи шизофреноподібних симптомів зустрічаються у частині стародавнього єгипетського папірусу Еберса, у «Книзі Сердець», написаного XVII ст. до н. е. Також симптоми, що нагадують шизофренію, відзначені в арабських медичних і психологічних текстах, що датуються Середніми віками. Наприклад, у Медичному Каноні Авіценна визначає стан, що частково нагадує шизофренію, який він називає «джунун муфрит» («важке божевілля») і відокремлює від інших форм безумства — «джунун» — таких як манія, сказ і маніакально-депресивний психоз.

У 1893 р. шизофренія була виділена як самостійний душевний розлад Емілем Крепеліном. Він уперше провів грань, що розділила психотичні розлади на те, що він тоді назвав «деменцією прекокс» (із латини — «раннім недоумством»), і маніакальну депресію. В 1908 р. швейцарський психіатр Ейген Блейлер ввів термін «шизофренія». Він довів, що хвороба не обов'язково виникає у молоді роки, а може розвинутися й у зрілому віці. Її головна особливість — не недоумство, а «порушення єдності» психіки.

У першій половині ХХ ст. шизофренія вважалася спадковим дефектом. У багатьох країнах хворі стали об'єктом маніпуляцій поборників євгеніки. Сотні тисяч людей, як за власною згодою, так і без неї, були стерилізовані в першу чергу в нацистській Німеччині, США та скандинавських країнах. У 30-х роках лікарі дійшли думки, що шизофренію можна вилікувати, якщо пацієнта як слід «струснути». Хворим почали вводити великі дози інсуліну, які викликали у них тривалу кому. До кінця 1940-х таку шокову терапію використовувала більшість психіатричних лікарень у США. Творці цього методу стверджували, що він успішний більш ніж на 88 %, хоча деякі психіатри вважали, що він лише прискорює стан ремісії (зникнення симптомів) у тих пацієнтів, які й так вже були на шляху до неї.

Інсуліновий шок мав серйозні наслідки: пошкодження головного мозку чи навіть смерть унаслідок незворотних змін через тривалу кому. Однак прихильники такої терапії нерідко вважали успіхом навіть випадки ушкодження мозку, тому що в результаті у пацієнта зникала напруженість і ворожість.

У 1950-ті шокова терапія стала поступово замінюватися на більш щадні методи — передусім із використанням нейролептиків. У 1957 році в журналі Lancet були опубліковані результати великого дослідження, яке доводило марність інсулінового шоку для лікування шизофренії. Однак у США цей метод практикувався до 1970-х років, а в деяких країнах, у тому числі в Китаї і Радянському Союзі, і довше.

В СРСР діагноз «шизофренія» став злочинним інструментом радянського психіатричного насильства проти інакодумців, нагадує «2 + 2».

«Тільки душевнохворі можуть бути незгодні зі світлими перспективами будівництва комунізму», — так казав перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов. І це не звичайний вираз — у ньому закладена основа боротьби СРСР з інакодумцями. З 50-х років в Радянському Союзі активно використовувався садистський метод покарання незгодних з ідеологією режиму людей – каральна медицина.

Московський професор Андрій Сніжневський для всіх інакодумців вигадав унікальний діагноз, якого не існувало в медицині — «млявоплинна шизофренія». Комісії психіатрів ставила його сотням і тисячам дисидентів по всьому СРСР.

«Боротьба за правду, думки про реформи, релігійна галюцинація, наполегливість. Усе це були симптоми «млявоплинної шизофренії». Треба зауважити, що подібні злочини тривають у Росії і зараз. Таке часто використовують», — розповів нідерландський радянознавець і правозахисник Роберт Ворен.

Лікування у радянській психічній лікарні вважалося в рази страшнішим за ув’язнення та концтабори. 

«По-перше, це відсутність терміну, ти ніколи не знаєш, коли вийдеш на волю — усе залежить від рішення КДБ. По-друге, це — знищення дозами нейролептиків, які давали людині, аби зробити з неї мішок сміття. Дехто просто помирав у психлікарні. Також були тортури електрошоковою терапією без анестезії, побиття, насилля. Це просто було пекло на Землі», — згадує Роберт Ворен.

Як зрозуміти, що у людини шизофренія?

Часи змінюються — зараз у медичної спільноти не виникає сумнівів, що попри марення і галюцинації, хворі в більшості своїй безпечні для оточуючих. А при належному лікуванні їх прогноз не безнадійний. Регулярна психотерапія може допомогти таким людям жити більш-менш повноцінним життям і навіть навчитися отримувати задоволення, інформує Ukr.Media.

Всупереч переконанням, ця хвороба діагностується відносно часто: у 6 людей з 1000. Ба більше, симптоми шизофренії наростають поступово, спочатку близькі починають відзначати у хворих дещо ексцентричну поведінку. Тут потрібно звернути увагу на наступні моменти.

Ізоляція від соціуму. Душа компанії перетворюється на соціофоба, відчуває байдужість до улюблених людей і захоплень, перестає ходити на роботу (навчання).

Прояв амбівалентних почуттів. Хворий сам собі суперечить, переживає протилежні емоції (люблю-ненавиджу, радість-смуток, страх-наснага).

Розвивається дивна манера розмови. Людині складно підтримувати задану тему, вона постійно йде від питань.

Труднощі з концентрацією на побутових завданнях. Хворий може забути почистити зуби, не надіти штани, з чистюлі перетворюється на нечепуру, що йому ніколи не було властиво.

Посилюються тривожні думки. З'являється обсесивно-компульсивна поведінка, апатія чи депресія.

Описані симптоми з часом поглиблюються і стають більш помітними, зростає їхня частота й інтенсивність. На жаль, до лікаря таких людей приводять пізніше, коли шизофренія набуває класичної форми.

Характерні ознаки шизофренії:

Нескладне марення (у 90 % хворих). «Сусід намагається мене отруїти радіоактивними хвилями», «мене хочуть викрасти марсіани для досліджень», «я Наполеон (Петро I, Клеопатра), що прийшов в цей світ з особливою місією», «я бачу знаки, чую голоси ангелів, вони намагаються мені щось сказати». Найчастіші фантазії шизофреніків пов'язані з ідеєю переслідування, контролю над розумом, манією величі, якимись особливими здібностями, якими він володіє (левітація, читання думок, спілкування з чортами й ангелами, дар бачення померлих предків).

Галюцинації. Можуть бути зоровими, тактильними, але найчастіше — слухові. Хворий бачить страшних монстрів, жуків, картини гниття власної плоті. Чує голоси, які його переслідують, дають йому дивні накази чи активно його принижують і знецінюють. І що активніше шизофренік відгороджується від соціуму, то більше посилюються галюцинації.

Ексцентрична поведінка. Відмінник стає двієчником, тихоня — істериком, схиблений на чистоті потопає в бруді, екстраверт відмовляється виходити в реальний світ. Людина сама не своя в прямому сенсі слова. Їй складно контролювати свої імпульси, піклуватися про свої потреби, виконувати рутинні справи. Найчастіше шизофреніки розривають усі зв'язки зі світом і перетворюються на затворників.

Фрагментарне мислення. Мова хворого шизофренією нескладна і безглузда. Він не може підтримувати просту розмову, видає нелогічні відповіді, вигадує неіснуючі слова. А також його може перемкнути, тоді він буде повторювати одну і ту ж фразу знову і знову.

Негативні симптоми. При шизофренії знижується сексуальний потяг і яскравість емоційних реакцій. Ба більше, людина занурюється в апатію, не може відчути радість життя, їй складно змусити себе робити звичні дії. Голос втрачає барви, стає млявим, монотонним. Очі здаються байдужими. Хворий уникає прямого контакту, може цілими днями лежати і дивитися в одну точку. Втрачається навіть примітивна мотивація — поїсти, помитися, розчесатися.

Причини розвитку шизофренії можуть бути різними. У 10 % випадків позначається спадковий фактор — коли у родині у людини були хворі близькі (мама, тато, брат, бабуся). У 30 % випадків винні важкі пологи, особливо якщо під час вагітності мати пила і приймала наркотики, боліла вірусними інфекціями, зазнавала фізичного насильства, або дитина отримала родову травму в результаті гіпоксії. Все це збільшує шанс пошкодження фронтальної кори головного мозку дитини, яка відповідає за планування, прийняття рішень, логіку. А ось у 60 % випадків шизофренію провокують стресові фактори — втрата батьків у ранньому віці, фізичні знущання, емоційне і сексуальне насильство в дитинстві, занедбаність, безробіття, бідність, алкоголізм, травмуючі переживання, з якими людина не впоралася.

Різновиди шизофренії:

Параноїдна форма. Розвивається в досить пізньому віці (після 18 років), часто в результаті сильного стресу (смерть близьких, втрата роботи, розрив відносин, сексуальне насильство, серйозне навчальне навантаження, пологи). У хворого починаються слухові галюцинації та марення (переслідування, особливі місії, ревнощі). Однак він не випадає з соціуму, може продовжувати працювати, забезпечувати свої побутові потреби, бути у відносинах. Близьким складно зрозуміти, що відбувається з людиною, оскільки вона приховує свої симптоми, стає надто підозрілою й обережною.

Гебефренна форма, або свого роду класична шизофренія. Проявляється в емоційній нестабільності хворого. Він стрибає з крайності в крайність, видає неадекватні переживання, поводиться насмішкувато. А також у нього плутана і нерозбірлива мова, безглузді дії, складності з самоорганізацією. Хворий не може сам доглядати за собою, приготувати обід, оплатити рахунки, потребує допомоги близьких.

Кататонічна форма. При цьому типі шизофренії до вищеописаної проблематики додаються наступні симптоми: ступор, безцільна моторна активність, відмова хворого реагувати на команди й інструкції, іноді опір їм, дивні химерні пози, мовна загальмованість, повторення однієї і тієї ж фрази нескінченну кількість разів.

Що потрібно знати, якщо ви виявили у себе або у своїх близьких ознаки шизофренії?

Потрібне термінове спостереження у психіатра. Схожі прояви мають і інші хвороби — пухлина мозку, епілепсія, енцефаліт, біполярні чи шизоаффектні розлади. Для підтвердження діагнозу можуть знадобитися місяці спостережень. Але лікування краще почати якомога раніше — тоді у хворого з'явиться шанс на нормальне життя.