Старе-нове Міністерство: хто гальмує екологічні реформи в Україні
GreenPost розпочинає серію журналістських розслідувань про менеджмент Мінекоенерго, що безпосередньо впливає на прийняття рішень щодо реалізації законів ОВД та СЕО.
Із осені минулого року Україна живе без Міністерства екології та природних ресурсів. Точніше воно є, але об’єднано під одним дахом із Міністерством палива та енергетики і називається тепер Міністерство енергетики та захисту довкілля – скорочено Мінекоенерго.
Новостворене відомство відповідає не лише за всі екологічні ініціативи, постанови і урядові законопроекти колишнього Мінприроди, а й імплементацію європейських «зелених» директив в національне законодавство, як передбачено у VI розділі Угоди про асоціацію із ЄС.
У період 2016-2019 років Україна отримала схвальні відгуки від чиновників Євросоюзу якраз за значний поступ України в формуванні нової екологічної політики.
За майже три роки парламенту вдалося ухвалити близько 20 екологічних законів із наближення національного екологічного законодавства до норм ЄС.
Серед них закони «Про оцінку впливу на довкілля», «Про стратегічну екологічну оцінку», які вже у 2017 році стали чіткими прозорими європейськими правилами гри для бізнесу та громадян.
З того моменту згідно нових законодавчих правил жоден суб’єкт господарювання не міг розпочати будь-яку господарську діяльність, зокрема, будівництво нових чи реконструкцію старих об’єктів без врахування можливої шкоди для довкілля.
Закони чітко визначали терміни проведення оцінки впливу на довкілля та умови, за яких підприємцю можуть дозволити чи заборонити вести таку діяльність. Облік необхідних документів і висновків вівся у відкритому для всіх Єдиному державному реєстрі ОВД, підпорядкованому Мінприроди. Тоді у реєстрі було розпочато понад 3 тисячі справ, своєчасно видано більше 1 тис. висновків.
Із реорганізацією цього міністерства всі його функції восени 2019 року було передано новоствореному Мінекоенерго, зокрема, і ведення Реєстру ОВД та проведення процедури СЕО, яка дозволяє оцінити наслідки для довкілля, наприклад, під час реалізації містобудівної документації тощо.
Саме у цей період почалися проблеми із виконанням обох екологічних законів, які Україна обіцяла Європейському Союзу виконувати, поставивши свій підпис під Угодою із ЄС.
На початку 2020 року Мінекоенерго раптово – без причин та пояснень перестало видавати підприємствам звіти та висновки з оцінки впливу на довкілля.
Green Post розбирався у причинах саботування новим менеджментом Мінекоенерго Угоди про ЄС, зокрема, її VI розділу про навколишнього природнє середовище (читай - закони «Про оцінку впливу на довкілля» та «Про стратегічну екологічну оцінку» - ред.), що негативно позначається на роботі важливих секторів національної економіки.
Хронологія подій
1. 03.09.2019 – об’єднано Мінприроди та Міненерго в одне міністерство. Міністром призначено Олексія Оржеля.
2. 12.10.2019 заступником міністра призначено Романа Абрамовського (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.10.2019 №947-р), який стає куратором напрямків ОВД та СЕО.
3. 13.12.2019 – Підпорядкування структурних підрозділів апарату та розподіл функціональних обов’язків між керівним складом Міністерства, відповідно до якого напрямки ОВД та СЕО підпорядковуються заступнику міністра – Абрамовському ;
4. 15.10.2019 – впроваджено нову структуру міністерства , в якій для реалізації законів ОВД та СЕО створено окреме управління (Наказ Мінекоенерго від 15.10.2019 №345):
5. 24.12.2019 - на посаду начальника управління ОВД та СЕО Мінекоенерго без конкурсу ( «за переведенням» - ред.) було призначено Тищенкову Марину Олегівну.
Найцікавіше та неоднозначне відбулося у Мінекоенерго після цих призначень.
Якщо простежити за офіційною біографією Марини Тищенкової, то її призначення на посаду було тривалим – майже крізь терни до зірок. Адже нинішня чиновниця вже намагалася у 2017 році сісти у крісло заступника директора Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності - начальника управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно-ліцензійної діяльності тодішнього Мінприроди, але конкурс не пройшла.
Як свідчить декларація пані Тищенкової, вона не лише висококласний держслужбовець, але досить успішна бізнесвумен.
Проте закон не дозволяє займатися обома справами одночасно.
Проте чиновниця вирішила по-іншому. Йдучи до дежавницького крісла, вона все ж вирішила зберегти бізнес, але на час «служіння державі» безкоштовно передала його в управління іншій особі.
Певно, пам’ятаючи досвід невдалого «заходу» до Мінприроди у 2017 році, цього пані Тищенкова вирішила іншим шляхом. Вже 23 жовтня 2010 року (10 днів з моменту створення при Мінекоенерго управління СЕО та ОВД – ред.) вона подається на конкурс в Держенергонагляд (центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля) та виграє його.
А через сім днів після призначення на посаду в Держенергонагляді Марина Олегівна була переведена на посаду начальника управління з ОВД та СЕО в Міністерство енергетики та захисту довкілля України, де її куратором став заступник міністра Роман Абрамовський.
GreenPost неодноразово намагався отримати відповідь від новоствореного міністерства, самого міністра та його заступників, чому не було оголошено конкурсу на таку посаду ? Проте всі наші намагання добитися коментарів не увінчалися успіхом.
Сама ж Марина Тищенкова відповідно до відкритих даних була власником трьох компаній, які надають послуги для бізнесу в розробці документів у екологічній сфері, зокрема, проектної документації для отримання висновків з ОВД та СЕО.
Навряд чи пан Абрамовський не знає про бізнесові інтереси своє підлеглої і так само навряд чи є співпадінням кадрові ротації з призначенням Марини Тіщенкової на високу посаду.
Єдине, це достеменно відомо, що випадкових кадрових ротацій держслужбовців такого рангу типу «переведення із Держенергонагляду до Мінекоенерго» в Україні не буває.
Підтверджують це й аналітичні дані щодо перемоги ТОВ «Еко Аудитор», яка належала Марині Тищенковій до призначення на державну службу, у тендері із надання послуг Державній екологічній академії, підпорядкованій Мінекоенерго.
ТОВ Еко Аудитор (https://clarity-project.info/tenderer/37727256)
ТОВ НВО Екоальянс (https://clarity-project.info/tenderer/38392219)
Як бачимо ідея та мета 2017 року - отримати посаду в міністерстві, щоб чинити тиск на бізнес відмовами та натомість просувати власні компанії на ринку була успішно реалізована наприкінці 2019.
Діяльність цих компаній, після призначення на посаду Тищенкової, стрімко пішла в гору.
За словами людей з її оточення, майже кожні вихідні чиновниця високого рангу державної служби навідується до офісів своїх типу колишніх фірм, щоб допомагати справитись із потоком нових клієнтів.
Це при тому, що пані Марина перебуває на посаді державної служби категорії «Б», яка чітко забороняє мати будь-яке відношення до бізнесу.
Детальніше про діяльність цих компаній, поведінку пані чиновниці на високій посаді та її підходи в роботі, дотримання статусу державного службовця та ще багато чого редакція GreenPost розповість у наступних матеріалах.