Прощавай, Мінекоенерго: реакція екоактивістів

Міністерство енергетики та захисту довкілля України постало у вересні 2019 р. як такий собі покруч Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. GreenPost дізнався, що думає екоспільнота про об'єднання цих двох міністерств та розділення знов у два різні відомства.

«Трішки абсурдна» ідея. Ліва рука проти правої

«Я з самого початку мав застереження до цього кроку уряду, – говорить Остап Єднак, член правління ГО «Мережа захисту національних інтересів "А Н Т С"». – Адже з попереднього досвіду було абсолютно очевидно, що об'єднання таких двох суміжних і суперечливих галузей може призвести, по-перше, до загострення вже наявного конфлікту в уряді, а по-друге, до того, що питання довкілля буде відсунуто на периферію діяльності міністерства, та й в уряді не буде достатньо можливості захищати інтереси довкілля, бо не буде суб'єкта – окремого міністерства як такого».

Остап Єднак вважає, що така ситуація склалася через відсутність принципової позиції профільного комітету Верховної Ради, та й уряд не мав глибокого розуміння, які проблеми створить у подальшому злиття таких двох міністерств.

«Приєднання Міністерства екології до Міністерства енергетики – це була величезна дурість пана Гончарука, – упевнений Володимир Борейко, голова ГО "Київський еколого-культурний центр". – Як узагалі можна орган, який має контролювати чистоту повітря, приєднати до органу, який повітря забруднює?»

Об'єднання двох міністерств вважають абсурдним.

«Громадські організації екологічного спрямування не підтримували цього, але попервах мали сподівання, що важлива не назва, а те, що там відбувається, – розповідає Костянтин Піонтковський, очільник ГО "Центр моніторингу влади". – Сама ідея була трішки дивна, я би навіть сказав, абсурдна. Мінекоенерго – це була надумана конструкція. Не знаю, чого хотіли досягнути цим об’єднанням».

Колегу підтримує очільник ГО "Українська природоохоронна група" Олексій Василюк.

«Це була дуже безглузда ідея. Вийшло, що одна частина міністерства лобіює будівництво електростанції, а друга охороняє довкілля. Тобто одна частина прямо бореться з іншою – намагається, грубо кажучи, надурити її, довести, що це нормальні проекти», – говорить він.

Що з цього вийшло: гра в одні ворота

Коли спільний керівник міністерств екології та енергетики – міністр енергетики, зрозуміло, хто з них буде «трішечки рівнішим». А може, і не трішечки.

«На жаль, песимістичний сценарій реалізувався, – говорить Остап Єднак. – Попередній міністр Олексій Оржель був енергетиком – він фактично всю осінь займався енергетичними питаннями: газовими перемовини з Росією, кризовими явищами в енергетиці… Він не мав системного розуміння, яким чином повинна працювати екологічна політика в державному управлінні. Власне, це відобразилося на тому, що питання довкілля взагалі було проігноровано. Нинішня т.в.о. міністра Ольга Буславець є також повністю енергетиком і не розбирається в питаннях довкілля».

Таким чином Міністерство екології практично розчинилося в Мінекоенерго. Енергетика поглинула екологію. І результати були відповідні.

«За час, поки ці Міністерство об'єднані, жоден звіт ОВД по енергетичних об'єктах не був заблокований, – розповідає Олексій Василюк. – Ми мусили писати скарги в Бернську конвенцію, яка відповідає за смарагдову мережу (тобто за територію особливого природоохоронного інтересу – GreenPost) – наприклад, на смарагдових територіях були погоджені вітропарки, і в результаті Міністерство мусить кожні пів року виправдовуватися, що воно зробило, аби заблокувати ці проєкти. Так само за час існування Мінекоенерго у нас прогресує опустелювання, пилові бурі – а міністерство погоджує тисячі гектарів нових торфорозробок, які будуть призводити до ще більшого осушення і ще більших проблем. Тому що їм абсолютно чужа екологічна тематика, їхні завдання – заробляти на енергетичній галузі».

Олексій Василюк розповідає про звільнення працівників екологічного міністерства міністром-енергетиком, тому що вони йшли всупереч його волі. «Мій головний висновок – це корупційний ризик, – говорить він. – Міністр енергетики не може собі дозволити в результаті, щоб його працівники підготували йому матеріали, які знищать енергетичний проєкт. Тому міністр енергетики усе одно буде на боці енергетики. Можливо, у нормальних країнах було б не так, але у нас...»

Утім, бюрократична складова діяльності міністерства теж від об’єднання не виграла.

«Щоб підписати якийсь папір у міністра, по 10 разів моталися із Солом'янки Хрещатик, – розповідає Володимир Борейко. – Тому що міністр енергетики сидів на Хрещатику, а будівля Міністерства екології розташована на вул. Митрополита Липківського – це Солом'янський район. За підписом міністра треба брати машину і їхати на Хрещатик. Це півдня».

А що тепер?

Остап Єднак вважає рішення уряду Шмигаля розділити знову Мінекоенерго на два міністерства логічним, правильним, таким, якого вимагала громадський та експертне середовище. Але…

«Втрачено більше року, – говорить він. – Тому що великих бюрократичних зусиль вимагало об'єднання міністерств, тепер же потрібно буде фактично створювати інституцію з нуля – реорганізувати, переводити персонал, переналагоджувати документообіг, бюджетні відносини тощо. А тим часом довкілля страждатиме ще більше».

Проте експерт дивиться в майбутнє з оптимізмом – вважає, що це можливість врахувати помилки минулого, відновити якісні процеси у сфері охорони довкілля і вибудувати сильну якісну інституцію. Зокрема сьогоднішнє рішення про відновлення міністерства означає, що надра, водні ресурси та лісові ресурси будуть при Міністерстві екології.

«Раніше, ще при уряді Гройсмана і до того, ліси були підпорядковані Міністерству аграрної політики, – нагадує Остап. – Тепер же лісагентство підпорядковуватиметься Міністерству екології (це було зроблено ще урядом Гончарука), і добре, що це так і залишилось».

Володимир Борейко вважає відновлення Міністерства захисту довкілля «величезною перемогою здорового глузду над дурістю». Хоча додає, що все залежить від того, як це буде реалізовано.

«Може, взагалі бути не реалізовано, – говорить він. – Але процес пішов, як говорив пан Горбачов. І це головне».

Остап Єднак також застерігає від передчасної радості.

«Ми ще не знаємо, хто буде міністром новоствореного міністерства, яке його бачення екологічної політики – це все ще кіт у мішку, і якщо там знову поставлять людину, яка буде дерибанити надра, ліси, водні ресурси й заробляти на хабарництві, то це, можливо, буде ще гірший варіант», - говорить Єднак. 

Костянтин Піонтковський теж вважає, що те, зрадою чи перемогою стане відновлення Міністерства захисту довкілля, значною мірою залежить від того, хто його очолить. А також яка буде політична воля на вирішення екологічних питань.

«По факту може бути і краще, і гірше, – говорить він. – Але якщо абстрагуватися від людей і ситуації, то я вважаю, що правильно, коли підприємства Міністерства енергетики (які так чи інакше забруднюють довкілля) контролює інше міністерство. Правильно, коли ці функції розділені. Так буде вищою підзвітність».

Учасниця ГІ Kyiv Green City, керівниця ГО «Екологічний Стандарт» Вікторія Норенко узагалі скептично ставиться до розпаду Мінекоенерго на Міненерго та Міністерство захисту довкілля.

«Вони не встигли об'єднатись, як їх роз'єднали…» – іронізує вона.

Вікторія не побачила якихось змін від об'єднання цих міністерств, тому й зараз не дуже радіє.

«Нема запиту населення на вирішення питань екології», - говорить Норенко.

 На її думку, доки не з’явиться цей запит, не принципово, як називатиметься профільне міністерство.

Нагадуємо, у парламенті запропонували інший сценарій поділу Мінекоенерго та закликали «припинити знущатися над довкіллям».