Починається у людей віком 40+, хворіють переважно жінки, вилікуватися назавжди не можна: що таке синдром Шегрена

23 липня відзначають Всесвітній день синдрому Шегрена. Шведський офтальмолог Генрік Шегрен у 1933 році описав це захворювання у своїй дисертації — та її тоді не оцінили, навіть не давши Шегрену відповідний науковий ступінь. Синдром Шегрена — відносно поширене хронічне аутоімунне системне запальне захворювання невідомої етіології, проте більшість людей нічого не знають про це захворювання, аж доки в них його не діагностують. Що ж це за синдром? Розповідає лікар Олександра Литкіна.

Синдром Шегрена — аутоімунне захворювання, при якому в першу чергу вражаються слинні та слізні залози — через це здається, що рот та очі пересохли. Також може зачепити суглоби, нирки, печінку, легені, шкіру й навіть нерви — як і за інших аутоімунних захворювань, імунітет може атакувати відразу кілька органів. Сохнуть не лише очі та рот — іноді можуть уражатися слизова оболонка носа і горла, піхви й навіть кишківника та легень. Це призводить до різних дискомфортних відчуттів, проте подібні прояви трапляються нечасто.

Сухість слизових оболонок — це не єдиний симптом, також можуть бути:

• тривала втома чи слабкість;
• болі в суглобах, їх набряк і скутість;
• висипання на шкірі чи сухість шкіри;
• постійний сухий кашель;
• опухлі слинні залози.

Синдром Шегрена небезпечний, оскільки може спричинити ускладнення, що переходять у повноцінні захворювання. Так, можуть з'явитися:

• карієс,
• грибкові інфекції в порожнині рота і піхві,
• кон'юнктивіт,
• пневмонія й інші легеневі захворювання,
• гепатит і цироз печінки,
• рак лімфатичних вузлів і рак слинних залоз.

Дослідження показують, що наявність аутоімунних захворювань у батьків, а також мутації в гені IRF5 збільшують імовірність розвитку синдрому Шегрена. Крім цього, вже наявні у людини аутоімунні хвороби на кшталт системного червоного вовчаку можуть сприяти виникненню синдрому. Також частіше синдром Шегрена починається у людей віком 40+, хворіють переважно жінки, які зазнають хронічного стресу та проживають у місцях із поганою екологією.

Лікування синдрому Шегрена залежить від того, які органи уражені. Більшість потребує простого симптоматичного лікування — наприклад, очних крапель, проте деяким людям необхідні рецептурні ліки чи навіть хірургічні операції. Вилікуватися назавжди не можна — як і у випадку з іншими аутоімунними захворюваннями. Зараз активно ведуться дослідження щодо пошуку препаратів, проте результатів поки що немає. Можна тільки усунути симптоми і поміняти спосіб життя, щоб піти в ремісію.

Більше новин читайте на GreenPost.