Українське картоплярство: виклики, експорт та перспективи

Україна щороку виробляє 9-11 млн тонн картоплі, що робить її однією з провідних сільськогосподарських культур країни (поступається лише пшениці та кукурудзі). Парадоксально, але промислове картоплярство залишається нішевою галуззю АПК. Основна причина цієї стагнації — обмеження експорту, що не дозволяє галузі швидко розвиватися, нарощувати площі, будувати сховища та модернізувати обладнання. Про це пише Latifundist.com.

Головною перешкодою для українських виробників є відсутність доступу на ємний 450-мільйонний ринок Європейського Союзу.

• Для експорту українські господарства повинні отримати фітосанітарний сертифікат, який підтверджує, що картопля походить з територій, вільних від карантинних організмів.
• Наразі жоден український виробник, включно з найбільшим, "Контінентал Фармерз Груп", не отримав такий документ.
• Підтвердження статусу вільних від карантинних організмів зон вимагає багаторічного моніторингу і може зайняти роки. Експерти, як-от Георг фон Нолкен, прогнозують, що швидких рішень не буде. Деякі гравці ринку, зокрема Сергій Маліновський (ПП «Імпак»), вважають, що відкриття експорту в ЄС є політично заблокованим через захист європейського виробника та побоювання конкуренції.

Крім ЄС, потенційно цікавими ринками збуту є балканські країни (поза ЄС), Грузія, Азербайджан, Узбекистан, але жоден із них не зрівняється за ємністю з європейським ринком.

Через закритий експорт, виробники картоплі змушені орієнтуватися виключно на внутрішній ринок, який є дуже нестабільним.

• Ціни на картоплю постійно коливаються за "синусоїдою" через перевиробництво у врожайні роки та активність новачків.
• Як тільки ціни в Україні зростають, на ринок одразу заходять імпортні постачання з країн Європи та Азії, що додатково тисне на ціни вниз. Директор ПП «Імпак» Сергій Маліновський зазначає, що Польща "заливає" український ринок картоплею за вхідною ціною 6 грн/кг, користуючись європейськими дотаціями.
• Українські виробники мають нижчу врожайність (35–45 т/га) порівняно з високозрошуваними регіонами ЄС (60–70 т/га). Керівник кластеру «Картопля» в «Контінентал» Андрій Беднарський підкреслює: "Як тільки ми зможемо вийти на рівень 70 т/га, наша картопля буде конкурентною на європейському ринку".

З огляду на це, найбільш перспективним в Україні є сегмент очищеної та переробленої картоплі для великих споживачів, кулінарій та мереж ритейлу.

Картоплярство потребує комплексних системних змін, зосереджених на якості та інфраструктурі.

1. Якість Насіннєвого Фонду

• Україна експортує мало картоплі через її низьку якість, що насамперед зумовлено занедбаним насінництвом.
• Якісний посівний матеріал доводиться імпортувати з ЄС (Німеччина, Нідерланди, Франція). Вітчизняний Інститут картоплярства не забезпечує ринок необхідними обсягами та якістю.
• Справді якісну насіннєву картоплю можна вирощувати лише на чистій землі, у сівозміні якої 7 років не було комерційних експортних культур. Оскільки фермери не можуть собі дозволити виводити поля з сівозміни на такий термін, держава має підтримати та розвивати селекцію картоплі.

2. Відсутність Картоплесховищ

• Більшість фермерів не мають сховищ, що змушує їх швидко реалізовувати врожай у сезон, коли ціни мінімальні.
• Будівництво сховища на 2 тис. т може коштувати близько $1 млн "під ключ".
• Господарства, які мають сховища, можуть зберігати картоплю до травня-червня, коли ціни зростають, і забезпечувати якість. Сергій Завгороднюк («Green Guild Group») вважає, що картоплесховище — це "маркер розвинутого господарства" і необхідний поріг, який треба пройти, щоб виробляти якісну продукцію, придатну для ЄС.

Розвиток українського картоплярства піде шляхом природної еволюції та інвестицій у якість.

1. Якість: постійна робота над підвищенням якості (закупівля імпортного насіння, дотримання повноцінної сівозміни).
2. Інфраструктура: будівництво сучасних картоплесховищ для пролонгації продажів і збереження якості.
3. Державна підтримка: слід зосередитися на розвитку насінництва, стимулюванні інноваційних технологій вирощування та допомозі у сертифікації вільних карантинних зон.
4. Фокус на переробці: орієнтація на внутрішній ринок великих міст та переробні підприємства, де потрібна якісна очищена картопля.

Більше новин читайте на GreenPost.