Переробка пластику створила нову дилему

 Часто кажуть, що світ не може вирішити кризу пластикового забруднення за допомогою переробки. І статистика підкреслює реальність цього твердження. Про це повідомляє Deutsche Welle.

Станом на сьогодні менше однієї десятої всього пластику, який коли-небудь був виготовлений, отримав нове життя, і лише 1 % був перероблений двічі.

Решта потрапляє на звалища та в сміттєспалювальні заводи. Або потрапляє в навколишнє середовище, забруднюючи ґрунт, повітря та «океани» — які поглинають приблизно одну сміттєву вантажівку пластику щохвилини.

«Те, що щось підлягає переробці, не означає, що воно буде перероблено. Наразі просто дешевше виготовити новий пластиковий виріб, ніж зібрати та переробити його», — стверджує Моріц Єгер-Рошко, експерт з пластику в Greenpeace Germany.

Не весь пластик однаковий

Однією з головних перешкод для більшого повторного використання є тип пластику. З тисяч існуючих видів, деякі, як-от зшиті полімери, важко обробляти.

«Переробка насправді не працює в механічному сенсі, оскільки ви не можете просто їх розділити і повернути до первісного стану», — сказав Марк Кройцбрук, голова інституту пластикової інженерії в Штутгартському університеті Німеччини.

Але будучи міцними, довговічними та термостійкими, вони є саме тим типом пластику, який використовується в аерокосмічній, «електронній» та «автомобільній» промисловості.

«Усе в транспорті, що зосереджено на легких конструкціях, покладається на ці види пластику», — додав Кройцбрук.

Небезпечні хімічні добавки

Інша важлива проблема полягає в тому, що пластик часто спеціально формулюється з добавками, які роблять його більш гнучким, міцним або дешевшим у виробництві.

Сара Перреард, співдиректор глобальної коаліції Plastic Footprint Network, сказала, що кількість добавок, які були винайдені та використані за останнє десятиліття, різко зросла.

«Ми на межі створення своєрідного монстра, якого будемо не в змозі контролювати повністю», — сказала вона.

Проблеми настільки ж складні, як і сам пластик. По-перше, багато добавок є небезпечними як для здоров’я людини, так і для навколишнього середовища і можуть виділятися під час переробки або ж навіть під час використання в перероблених продуктах. Потоки переробки, забруднені небезпечними добавками, можуть бути визначені як токсичні відходи, що робить повторне використання більш складним ба навіть незаконним.

Також, коли їх переробляють разом, добавки можуть непередбачувано змішуватися та погіршувати якість кінцевого матеріалу, що робить його небажаним продуктом для виробників.

Інші види пластику — як-от ПЕТ і ПНД, що використовуються у пляшках для пиття та мийних засобів відповідно, — легше переробляти, тому що матеріали, з яких вони виготовлені, легше ідентифікувати. Проте, їх все ще часто викидають.

«Якщо він технічно підлягає переробці, але в багатьох місцях, де він випускається на ринок, немає інфраструктури, він не буде перероблений. У таких місцях відсутня гарна організація процесу», — сказала Перреард.

Потім є композитна упаковка — як-от пакети для чипсів або кавові капсули — виготовлена з комбінації пластику та алюмінію або паперу. Їх майже неможливо розділити, і більшість заводів з переробки взагалі не можуть їх обробляти.

Пошук рішень

Експерти кажуть, що дуже важливо переосмислити спосіб переробки пластику, — і деякі вже знаходять нові способи перетворювати навіть найважчі для переробки відходи на щось корисне.

Віна Сахаджвалла, матеріалознавець з Університету Нового Південного Уельсу в Австралії, кидає виклик ідеї того, що кожен продукт повинен повертатися в точно такій же формі, коли його переробляють.

«Наша подорож почалася з того моменту, коли ми сказали: що люди мають на увазі, коли кажуть, що це не підлягає переробці? Але що, якби ми могли переробити абсолютно різні продукти з цього?», — сказала вона.

Сахаджвалла є першопрохідцем так званих «мікрозаводів», які перетворюють змішані пластикові відходи, як-от пластик з електронних відходів, які зазвичай важко переробити, на високоцінні матеріали.

«Ми створюємо пули пластикових ниток, які виготовляються зі 100% перероблених матеріалів з усіх складних пластиків, які є у всьому обладнанні, як-от ІТ-принтери. І ці перероблені пластикові нитки потім подаються в 3D-принтер», — каже вона.

Ідея полягає в тому, щоб використовувати «новий матеріал для переробки» — прямо біля джерела.

«Отже, до прикладу наш мікрозавод розташований на складі, де наш промисловий партнер бере цей пластик і виробляє пластикові нитки прямо там, на самому складі в Сіднеї».

Деталь, яка потрібна для ремонту зламаного комп’ютера чи принтера, наприклад, може бути створена прямо там, у 3D-принтерах, з переробленого пластику.

«Отже, давайте не говорити, що проблема в сировині. Давайте поговоримо про те, як ми можемо спроектувати та перепроектувати наші виробничі процеси», — сказала Сахаджвалла.

Роль політики

Проте, за словами Єгера-Рошко, «переробка» сама по собі не вирішить кризу без скорочення виробництва. Ось чому політика також має значення. За словами експертів, що справді потрібно, так це ефективне регулювання.

Перреард закликає до глобальних правил, які застосовуватимуться до кожної країни. «Навіть бізнес потребує їх», — стверджує вона.

Останній раунд «переговорів ООН щодо пластикового договору» пропонує історичний шанс вирішити проблеми забруднення пластиком та переробки. Greenpeace закликає до скорочення виробництва пластику на 75% до 2040 року, за словами Єгера-Рошко.

Проте «індустрія викопного палива», яка надає «нафту та газ», з яких отримують пластик, твердо стоїть на своєму.

«Країни, які виробляють нафту, не підтримують варіант із сильним договором, тому що з переходом до відновлюваної енергії велика кількість нафти з часом буде зменшена, а пластик є чудовим виходом для країн, які виробляють нафту», — сказала Перреард.

Вона наполягає на політиці, яка б змусила компанії нести відповідальність за упаковку протягом усього її життєвого циклу.

Врешті-решт експерти кажуть, що ці великі компанії допомогли створити пластикову кризу і вони несуть відповідальність за перепроектування упаковки, скорочення використання одноразового пластику та інвестування в реальні системи повторного використання.

Більше новин читайте на GreenPost.