Водневий «сонячний сценарій»: Європа боїться програти Китаю ринок зеленого палива

Європейська індустрія «зеленого» водню опинилася на роздоріжжі. Провідні гравці сектору закликають Брюссель терміново впровадити протекціоністські заходи, зокрема вимогу «зроблено в Європі» для проєктів, що фінансуються державою. Як повідомляє Reuters, бізнес побоюється повторення катастрофічного досвіду з ринком сонячних панелей, який Європа повністю програла Китаю у 2000-х роках, пише gmk.

Виклики 2024-2025 років: чому галузь гальмує?

Минулий рік став «холодним душем» для водневих амбіцій ЄС. Попри гучні стратегії, сектор стикнувся з низкою проблем:

• Висока собівартість: Дорога електроенергія в Європі робить «зелений» водень значно дорожчим за традиційне паливо на основі газу чи вугілля (на останнє досі припадає 90% промислового споживання в регіоні).
• Заморожені проєкти: Багато ініціатив було відкладено або скасовано через економічну недоцільність.
• Китайська загроза: КНР вже контролює 60% світових потужностей з виробництва електролізерів — ключових пристроїв для розщеплення води на кисень та водень.

Позиція бізнесу: «Зроблено в Європі» як порятунок

Керівники таких гігантів, як Topsoe та Nel Hydrogen, наголошують: без державної підтримки та преференцій для місцевих виробників європейські фірми не зможуть конкурувати з дешевим китайським імпортом.

«Ми підтримуємо плани ЄС щодо правил закупівлі електролізерів. Європа вже втратила виробництво сонячних панелей, ставши критично залежною від імпорту. Ми не маємо права повторити цю помилку з воднем», — зазначає Кім Хедегаард, гендиректор Topsoe.

Стан ринку: поки що лідери, але надовго?

Згідно з даними Оксфордського інституту енергетичних досліджень, ситуація наразі виглядає наступним чином:

• 80% електролізерів для європейських проєктів з 2022 року забезпечили саме місцеві фірми.
• Проте динаміка масштабних контрактів зміщується в бік країн, де державні субсидії та умови закупівель є більш гнучкими або захищеними.

Президент Європейського інвестиційного банку Надія Кальвіно також підтвердила, що електролізери та вітроенергетика — це ті сектори, де Європа все ще має технологічну перевагу, але вона вимагає постійних і системних інвестицій у внутрішні ланцюги створення вартості.

Що далі?

Наразі в ЄС тривають дискусії щодо фінальної версії вимог «зроблено в Європі». Основними суперечками є:

• Які саме технології мають потрапити під захист?
• Чи застосовувати ці норми до країн, що не входять до ЄС (наприклад, Норвегії чи Великої Британії)?
• Як збалансувати захист ринку, щоб не спровокувати торговельну війну та подальше зростання цін на енергоносії?

Контекст: Навіть Німеччина, лідер водневої гонки, вже визнала, що її національна стратегія потребує коригування через ризик зриву планів на 2030 рік.

Більше новин читайте на GreenPost.