Не балуйтесь, бо буде ВАВа
Для приймання радіоактивних відходів з РФ треба вжити надзвичайних заходів.
На будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива пішло майже 20 років. Скільки будуть зводити сховище для ВАВ?
ВАВ — це високоактивні радіоактивні відходи. Тонни ВАВ незабаром приїдуть в Україну з Росії. Точніше буде сказати «повернуться в Україну».
З 2023 року Україна має приймати на зберігання оскловані продукти переробки відпрацьованого ядерного палива з трьох своїх атомних станцій — Рівненської, Хмельницької та Південно-Української. Свого часу Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відправила це паливо у РФ.
Російські атомники його переробили, отримавши як плату за виконання роботи, так і певну частину радіоактивних матеріалів, придатних для повторного використання у промисловості або інших сферах. А вже геть непотрібне, оброблене до певного рівня радіаційної безпеки, повертають нам.
Незабаром — це у 2023 році. До того часу в Чорнобильській зоні має стояти і чекати на ці відходи спеціальне сховище, споруджене за дуж-ж-ж-же високими стандартами. Яке ще навіть не починали будувати.
Спорудження цього сховища коштуватиме майже чотири мільярди гривень. Зараз відбувається (вже вчетверте!) тендер, переможець якого й отримає смачненький підряд. Ця історія викликала цілу купу запитань у членів Громадської ради при Міндовкілля України.
Що змусило їх звернутися із відповідними запитами до Міндовкілля та до СБУ. Бо дуже схоже, що сховище буде побудоване а) із величезним запізненням, б) із порушеннями законодавства. І небезпечні відходи доведеться звалити під найближчим до станції прибуття кущем. У годині їзди автомобілем від столиці держави. Правда ж, дуже пахне державою зрадою? Або, як мінімум, злочинним головотяпством.
Кубометри небезпеки
Згідно з міжурядовою угодою, початок ввезення осклованих ВАВ з РФ, після переробки та витримки, в Україну заплановано на початок 2023 року. Спочатку приїдуть ВАВ від переробки ядерного палива АЕС з реакторами ВВЕР-440 (Водо-Водяний Енергетичний Реактор потужністю (електричною) 440 МВт).
Тобто це буде повернення переробленого палива з Рівненської АЕС, бо такі реактори стоять саме там. Обсяг таких відходів — 260 кубометрів. А з 2025 року почнуть завозити ВАВ від переробки ядерного палива АЕС України з реакторами ВВЕР-1000. Тобто, «здачу» з відпрацьованого палива Хмельницької та Південно-Української АЕС.
Причому нам повернуть не тільки 590 кубометрів таких ВАВ, а ще й понад вісім тисяч кубометрів середньоактивних радіоактивних відходів. Тобто, щоб усе це надійно (?) зберігати, треба побудувати фактично три сховища, хоча і на одному будівельному майданчику. Починати треба, звісно, з того, куди відходи мають прибути найраніше.
Де закон? Нема
Ті українці, яких чомусь навчив Чорнобиль, намагалися хоч трохи убезпечити себе від повторень масштабних аварій. І ухвалили у 2009 році закон, відповідно до якого будівництво кожного особливо небезпечного ядерного об’єкту — нової атомної станції або дослідницького реактора — відбувається після ухвалення окремого, для кожного нового об’єкта, свого закону.
Це зроблено для того, щоб забезпечити широке обговорення та залучити до ухвалення такого серйозного рішення народних депутатів. Це ж правило поширюється і на сховища, призначені для зберігання відпрацьованого ядерного палива або високоактивних радіоактивних відходів із проєктним строком зберігання понад 30 років. Тобто — якраз на наш випадок.
На сьогодні закону, який би дозволив будівництво сховища для ВАВ у Чорнобильській зоні НЕМАЄ! Проєкт такого документу був розроблений лише у серпні цього року, але він досі навіть не схвалений Кабінетом Міністрів.
Отже, закону немає, але підготовча робота із спорудження сховища вже кипить. 11 серпня 2021 р. Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», яке перебуває в управлінні ДАЗВ, у черговий (вже четвертий!) раз оголошує тендер «Будівництво сховища для проміжного зберігання високоактивних відходів (ВАВ), які повертаються з РФ після переробки відпрацьованого ядерного палива українських АЕС».
Втім, варто зазначити, що порушення законодавства почалося ще раніше, у 2019 р., коли без належних підстав було затверджено проєкт сховища.
Равлик їде, скоро буде
Зважаючи на поточний стан вирішення питання та з урахуванням необхідності виконання додаткових науково-дослідних робіт, розроблення технічних специфікацій на обладнання, важливе для радіаційної безпеки та їх узгодження з Держатомрегулювання, будівництво може розпочатись не раніше 2023 року.
Тобто навіть у разі дотримання проєктних термінів будівництва (24 місяці) приймання ВАВ ВВЕР-440 може початися не раніше 2026 року. А якщо врахувати досвід будівництва СВЯП-2 (сховище відпрацьованого ядерного палива «сухого» типу — об'єкт, призначений для прийому, підготовки до зберігання та безпосередньо зберігання відпрацьованих тепловиділяючих збірок і відпрацьованих додаткових поглиначів, які накопичилися на Чорнобильській АЕС), то взагалі складно сказати, коли це буде.
Адже СВЯП-2 почали будувати ще у 2001 р., а працювати воно почало аж у кінці 2020 р. Ще одна халепа — залежність виконання проєкту від нестандартизованого обладнання іноземного виробництва, доля якого — 80 %. На пошук, виготовлення та закупівлю такого обладнання теж потрібен час.
Тож до введення в дію сховища відходи будуть понадтерміново зберігатися у РФ (зрозуміло, що «викинути під кущем», це гіпербола). А Україна за це заплатить чималенькі штрафи.
Дайте грошей!
Ви будете сміятися, але грошей, за які змагаються учасники тендеру, у природі не існує. Принаймні всієї суми. Така діяльність фінансується з Фонду радіоактивних відходів України, який поповнюється НАЕК «Енергоатом» за рахунок екологічного податку. За січень-грудень 2020 року екологічний податок становив1 015 004 тис. грн.
Згідно зі зведеним кошторисом проєкту сховища, затвердженого наказом ДАЗВ, кошторисна вартість об’єкта становить 4 112 739 805 грн у цінах 2019 року (яка буде зростати станом на 2022 рік та у подальші роки через інфляцію та зростання цін на ресурси). Навіть якщо екологічний податок буде накопичуватися тільки для будівництва сховища (а є ж й інші роботи, які потребують коштів!), то у Фонді РАВ на кінець 2023 року будуть кошти у сумі 4 060 018 508,72 грн. Цього ледве вистачить на будівництво сховища.
І це без урахування необхідності сплатити пені та штрафи РФ за зберігання відходів понад обумовлений термін. Виходячи з того, що фінансування явно не вистачатиме, ми будемо сподіватись на допомогу донорів. Але через порушення всіх можливих процедур донори навряд чи захочуть брати участь у цих процесах.
А що скажуть сусіди?
Згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», установки для зберігання радіоактивних відходів терміном понад 10 років поза межами місця їх утворення віднесені до першої категорії. У свою чергу планована діяльність, що належить до першої категорії, підлягає обов’язковому розгляду щодо наявності підстав для здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля згідно з міжнародними зобов’язаннями України.
Чомусь у звіті з ОВД — оцінки впливу на довкілля — цей момент належним чином не проаналізований. Виникає питання: як буде виглядати Україна, коли сусідня Білорусь звернеться зі скаргою: чому не провели транскордонні консультації, чому не поінформували? Адже цього вимагає конвенція Еспо (Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті).
До речі, в ОВД є ще одна нестиковочка. Звіт розроблено для зберігання 614,4 кубометрів ВАВ, що не відповідає даним, зазначеним у проєктній документації до тендеру на будівництво.
Що робити?
Для початку — визнати всі проблеми. Важко сказати, хто саме має це зробити. Адже в нас за нинішньої влади замість розібратися та знайти шлях вирішення — карають вісника. Навіть не винуватця. Хоча хто зараз того винуватця знайде після стількох перестановок і перетасовок.
Далі — терміново попросити поради у фахівців, які наразі в нас іще є. Ну вже потім у темпі вальсу виправляти та переробляти, ухвалювати закон, проводити якісну ОВД, переписувати умови тендеру тощо. Для цього має попрацювати і РНБО — це ж явно проблема національної безпеки. І парламент. І президент, який може подати закон, про який ішлося вище, як першочерговий і напоумити монобільшість не зволікати з його прийняттям.
Як ми вже писали, підпорядковане Міндовкілля ДАЗВ дуже повільно зводить Сховище для проміжного зберігання високоактивних відходів.
