Догори
Дати відгук

Яблуко розбрату ціною в 3,6 млрд грн

18 хв на прочитання10 Серпня 2021, 10:00 1255
Поділитись:

«Тепер, коли ми вміємо літати по небу, як птахи, плавати по воді, як риби, нам залишилося одне — навчитися жити на Землі, як люди!»

Джордж Бернард Шоу, ірландський драматург

Субкультура рішал і фунтів схожа на паразитів — це глисти в організмі держави, які проникли в основні життєво важливі органи, які отруюють токсинами та забирають життєву силу. Визнання лідерами країни їх існування — перша сходинка до лікування держави.

Восени 2017 року я погодився на пропозицію взятися за відновлення й реформування галузі поводження з радіоактивними відходами. Саме так ставилося переді мною завдання й саме так я його сприйняв. На той момент не було стабільних джерел фінансування, були вибудовані ситуативні відносини між виробниками РАВ й операторами з поводження з ними, одним словом, нормальний стан для однієї з галузей промисловості часу пізнього Порошенка й апофеозу міжусобної боротьби постмайданівських політичних груп.

Готуючись приступити до виконання обов'язків, мою увагу привернув проєкт, що помітно виділявся як за змістом, так і за бюджетом: будівництво сховища для високоактивних осклованих відходів, що повертаються після переробки відпрацьованого ядерного палива Рівненської АЕС із РФ в Україну. Будівництво передбачалося в рамках реалізації 2-ї черги комплексу «Вектор» — централізованої інфраструктури для проміжного зберігання або захоронення РАВ з усієї України. Проєкт за класом наслідків прирівнювався до СС3, що означало значні наслідки для населення й навколишнього середовища. Передусім я спробував познайомитися з командою проєктувальників — людьми, які, на моє переконання, повинні бути носіями унікальної експертизи по вперше проєктованому в Україні об'єкту, аналоги якого в Європі є тільки у Великобританії, Франції та Нідерландах. Мої зустрічі як з лідерами проєктування усередині структури Держагентства з управління зоною відчуження, відповідальними за техніко-економічне обґрунтування, так і з комерційним підрядником ВАТ «Київський інститут енергетичного проектування» (КІЕП) дали такі результати:

  • проєкт пройшов державну експертизу, однак Держінспекція ядерного регулювання, у класичному чиновницькому стилі, проєкт погодила, щоб ні з ким не сваритися, але написала понад 10 застережень і зауважень, оскільки закони все-таки потрібно виконувати; і найбільше зауваження стосувалися саме основних і корінних речей, прямо пов'язаних з безпекою зберігання ВАВ протягом 100 років;
  • у проєкті відсутній достатній для складання обов'язкового первинного звіту про аналіз безпеки опис технологічних процесів у всіх трьох основних блоках: приймальний цех, гаряча камера, зона зберігання; у проєкті відсутні розрахунки забезпечення допустимих значень температур у зоні зберігання, хоча це ключове питання у всьому проєктуванні сховища, тому що через високу концентрацію радіоактивних речовин ВАВ виділяють велику кількість тепла (1.6 кВт на 0.6 куб. м ВАВ протягом усього періоду зберігання), яке негативно впливає як на саму бор-силікатну матрицю, у яку вміщені радіоактивні елементи, так і на бетонні конструкції сховища;
  • у проєкті відсутнє технічне завдання на проектування, підписане власником відходів НАЕК «Енергоатом» і погоджене з галузевим регулятором ДІЯРУ;
  • відсутній проєкт окремого Закону України про будівництво такого об'єкта відповідно до статті 12 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;
  • відсутній детальний технічний опис ключових елементів проєкту: мостовий кран у зоні зберігання, перевантажувальна машина для маніпуляцій з бідонами з ВАВ й пробками гнізд зберігання; устаткування гарячої камери, зокрема прорахунок мертвих зон у ній і т. д.

Але при всьому цьому проєкт був затверджений головою ДАЗВ Петруком Віталієм і оголошений тендер із сумнівними кваліфікаційними умовами на суму 389 млн грн (на той момент існувала норма, що проєкти вартістю до 400 млн грн не потребували проходження процедури погодження в КМУ). Оскільки мені потрібно було очолити підприємство — замовника цього об'єкта, у встановленому порядку я повідомив свою позицію керівництву — проєкт сирий, контрактуватися не може, наявне нульове пропрацювання ключових питань як щодо конструкцій, так і щодо безпеки через відсутність експертизи. Мене тоді почули, або, можливо, злякалися інакомислення, яке явно не вкладалося в по-тихому сформований чиновницький міжсобойчик.

Мене можуть запитати: звідки в людини, яка 26 років пропрацювала у телекомунікаціях, раптом така експертиза у сфері поводження з РАВ? І я відповім. Проєктний менеджмент не має унікальних відмінностей залежно від галузей промисловості. Відрізняються технології й законодавча база, а дефіцит цього можна заповнити за наявності доступних джерел. Було б бажання й готовність після робочого дня читати закони, вишукувати практики на англомовних ресурсах і т. д. Для посади, яку я обіймав, крім допуску до особливих робіт з РАВ й ВАВ, персональної ліцензії на здійснення керівних повноважень організації оператора і т. д. я зобов'язаний був скласти іспит на знання законів і норм ядерної та радіаційної безпеки. І мій безпосередній керівник навіть посперечався із головою ДІЯРУ, який стверджував, що «не може менеджер з Укртелекому з першого разу скласти такий іспит». І один зі сперечальників явно прагнув виграти і з цією метою направив до складу комісії одного із ключових своїх інспекторів. Півтори години тривала екзекуція, у ході якої цей інспектор зі спеціальним завданням від керівництва сипав і сипав мені запитання, я а все відповідав і відповідав. І не відомо, скільки б це ще тривало, якби перший заступник голови ДАЗВ не запитав у цього запопадливого інспектора: чи знає вона сама відповіді на запитання, які ставить… Іспит я склав і всі допуски й ліцензії одержав.

Якщо із законодавчою базою вдалося досить швидко розібратися, то з експертизою в технологіях усе було інакше: я зіштовхнувся з абсолютною відсутністю носіїв знань в Україні в цій прикладній сфері.

Паралельно, як цього вимагає класичний проєктний менеджмент, ми звернулися в НАЕК «Енергоатом» із проханням надати оформлене належним чином і погоджене з ДІЯРУ технічне завдання на проєктування, де повинні були бути всі ключові параметри проєкту, у тому числі обсяги й характеристики відходів з підтвердженням сертифікатів упакування для перевезення й довгострокового зберігання. І тут почався справжній, висловлюючись сучасним сленгом, хардкор. Я навіть припустити не міг, що НАЕК «Енергоатом» в особі топ-менеджменту займе таку відверто ворожу позицію стосовно нашого запиту. Відразу почалися контратаки з нарадами на рівні профільного віцепрем'єра, суть яких зводилася до того, що об'єкт повинен бути до 3-го кварталу 2022 року і що в України величезні штрафні санкції, якщо цього не станеться. Мені вже тоді різануло слух, що керівники держкомпанії використовували термін «в України». Тобто не в них, які взяли на себе зобов'язання з не очевидним дотриманням інтересів держави, а у всієї України.

Життя навчило, що все не таке, яким здається, і тим більше не таке, як тобі нав'язують твої опоненти (які, здавалося б, повинні бути союзниками, тому що робимо одну державну справу). Наші аналітики знайшли документ — фотокопію міжурядової угоди про співпрацю в галузі ядерної енергетики, підписану ще прем'єрами Л. Д. Кучмою й В. С. Черномирдіним. І написано там наступне: Україна поставляє в РФ урановий концентрат, РФ в Україну — ядерне паливо і потім РФ забирає відпрацьоване ядерне паливо для наступного зберігання або переробки. Зобов'язання з приймання відходів переробки відпрацьованого ядерного палива цією угодою не передбачені. І з'явилися вони вже в договорі між НАЕК «Енергоатом» та їх суміжником із РФ. І вже на цьому етапі стало очевидним питання: чиї і які інтереси переслідував НАЕК «Енергоатом»: придумати й обґрунтувати новий інфраструктурний об'єкт для себе, щоб було де «освоїти» гроші Фонду РАВ? Допомогти РФ позбутися неліквідних відходів? (Пізніше, уже після зустрічі з фахівцями із РФ на майданчиках МАГАТЕ, ми з'ясували, що РФ у 2022 році закриває завод з переробки ядерного палива й позбувається всіма способами від ВАВ, які перебувають у сховищі при цьому заводі. Завод технологічно давно застарів, і в РФ, за активної участі фахівців із Франції, було побудовано два нові сховища й завод; плюс до всього іншого ми з'ясували, що упаковка, в яку в РФ упаковані ВАВ нібито для відправлення в Україну, має більші діаметри, ніж прийнято як стандарт у всій Європі й на нових сховищах самої РФ. А це означає, що наступна передача для захоронення в глибоких геологічних формаціях таких відходів буде або неможлива, або дуже й дуже дорогою).

У цьому місці не можна не торкнутися питання, як працюють механізми державного контролю мотивованості рішень керівників держпідприємств і органів центральної виконавчої влади, якщо такі рішення мають значні, у тому числі економічні, наслідки для держави Україна. У нормальній системі стримань і противаг має працювати так: є основний закон — Конституція України, і є гарант Конституції — Президент. У нього в руках зосереджені механізми здійснення цих гарантій перед громадянами України. Зокрема, питання по цьому проєкту перебуває в компетенції СБУ: це й питання захисту державності (запобігання й протидія держзрадам), і питання захисту інтересів держави в галузі економіки. Наскільки мені відомо, на сьогоднішній день зусиллями вже колишнього високопоставленого керівника СБУ Наумова А. О. були звільнені всі співробітники, які були залучені в процес супроводу цього проєкту з боку Служби. Кінці, як кажуть, у воду…

Думаю, немає сенсу повторювати, що починаючи з 2017 року чиновники НАЕК «Енергоатом» продовжують вести підкилимну боротьбу за контроль над цим проєктом. І, до речі, уже наближається до кінця 3-й квартал 2021 року. І куди ж поділися погрози НАЕК «Енергоатом» про санкції, якщо ми не побудуємо сховище до 3-го кварталу 2022-го?

Але повернемося до питання пошуку компетенцій і експертизи в частині технологій вентиляції та інших ключових технологічних процесів.

Не припиняючи шукати в Інтернеті інформацію на цю тему, я наткнувся на відео на Youtube, в якому якийсь виконроб у Красноярську стоїть на тлі величезного споруджуваного об'єкта, тримає в руках листок з поперечним розрізом цього об'єкта й розповідає, як у РФ за підтримки фахівців із Франції будується найсучасніше сховище… І я зробив скриншот цього листка. На ньому було схематично показано, яким чином буде реалізована природня вентиляція сховища відпрацьованого ядерного палива й ВАВ. Надалі, переосмисливши цю схему, народилася ідея дизайну зони зберігання сховища, у якому були передбачені й модульне будівництво з урахуванням вимог безперервного процесу бетонування, і природня, без електроприводів, вентиляція, і забезпечення необхідного рівня сейсмостійкості сховища і т. д.

Продовжуючи спроби одержати інформацію від власника відходів — НАЕК «Енергоатом», ми отримували лише документи від резидента РФ зі змінами характеристик відходів, зокрема зміни температур у центрі упаковки вбік збільшення і, як наслідок, на поверхні упаковки, що тільки підвищувало вимоги до тепловідведення в зоні зберігання. Примітним був момент, коли ми викрили НАЕК у тому, що титульний аркуш пересланого від резидента РФ документа був підроблений і оформлений заднім числом. І, відзначу, усе це відбувалося вже після затвердження проєкту в ДАЗВ й проходження держекспертизи. Очевидно, що все це наслідки того, що до початку проєктування, та й дотепер, немає підписаного власником відходів НАЕК «Енергоатом» і погодженого ДІЯРУ технічного завдання на проєктування. Замість цього НАЕК надіслав технічні специфікації, підписані й погоджені резидентами РФ: Росатом, Маяк і т. д. Саме так. Документи мають обмежений доступ, але правоохоронцям вони доступні. І надалі високопоставлені чиновники НАЕК продовжували у своїх листах посилатися на документи резидентів РФ.

І от у листі першого віцепрезидента — технічного директора НАЕК «Енергоатом» Шавлакова О. В. від 22.03.2019 р. № 4094/18, направленому голові ДАЗВ Петруку В. В. і виконувачу обов’язків директора ДСП "ЦППРВ" Костюку С. М. написано (цитата): «За результатами попереднього ознайомлення з Проектом ("Проект будівництва сховища для проміжного зберігання високоактивних відходів (ВАВ), які повертаються з РФ після переробки відпрацьованого ядерного палива українських АЕС. СВАВ-0068") було виявлено, що місткість сховища для забезпечення довгострокового зберігання відповідно до технологічних рішень складатиме 844,8 м3 осклованих ВАВ ВВЕР-440». І на цьому моменті потрібно зупинитися докладно.

Очевидно, що проєктний обсяг сховища є ключовою характеристикою об'єкта. І цей обсяг не може взятися з нізвідки: відходи мають певні характеристики, склад і концентрацію радіонуклідів та інших домішок (наприклад, там не може бути алюмінію, оскільки в паливних збірках його немає, але домішки алюмінію є в інших осклованих відходах, перероблених на Маяку, наприклад, від реакторів з атомоходів), мають розміри й кількість упаковок і т. д.

У далекому вже 2012 році директор ДСП «ЦППРВ» сам вирішив, для якого обсягу відходів потрібно будувати сховище. Є тому документальне підтвердження. Саме так з’явилася початкова кількість осклованих ВАВ. Пізніше це увійшло в ТЕО 2016 року і потім у проєкт ВАТ «КІЕП» і в тендер на 389 млн грн, який на початку 2018 року не без мого втручання скасували.

Уся робота з розрахунками щодо тепловиділення, міцності бетонних конструкцій і т. д. ґрунтувалася на цьому показнику. І тільки в травні 2019 року від виконавчого директора НАЕК «Енергоатом» з поводження з ВЯП і РАВ, після наших численних спроб письмово одержати обсяги ВАВ й граничні строки будівництва відповідно до взятих контрактних зобов'язань, була отримана усна відповідь про те, що на той момент у НАЕК «Енергоатом» є зобов'язання прийняти від РФ ВАВ в обсязі, еквівалентному зафіксованому значенню активності. І повідомила тільки один параметр — 260 куб. метрів. Так звідки взялися 844.8 куб. метра?

У день річниці аварії із мною зв'язалася журналіст із телеканалу «Прямий» і в прямому ефірі поставила запитання: як так сталося, що бюджет того самого об'єкта, який навіть не почав будуватися, збільшився в 10 разів? Але тоді мені надали 10 секунд на відповідь, і як мені стало зрозуміло пізніше після перегляду всього запису цієї передачі, нікого з журналістів насправді це питання не хвилювало й відповідь нікого не цікавила — був звичайний хайп на тему річниці аварії, не більше. А відповідь є.

У ході складних переговорів з НАЕК нам вдалося донести позицію, що рішення про доцільність будівництва такого об'єкта в Україні потрібно переглянути, зробивши попередньо техніко-економічний аналіз. Якщо грубо: то порівняти розмір санкцій, які, зі слів НАЕК, повинна заплатити Україна в РФ, і бюджет на будівництво сховища й необхідної для нього інфраструктури (під'їзні залізничні шляхи й розв'язки, фіззахист, енергозабезпечення і т. д.). НАЕК відповідав за надання даних про штрафні санкції. Їх тоді ми так і не одержали. Але свою частину аналізу ми виконали. Узявши за константу обсяг сховища й теплові характеристики ВАВ ми перерахували проєкт 2017 року з урахуванням змін цін і заробітної плати в 2019 році. Сума склала 1,116 млрд грн. Потім додали в проєкт 2017 року зі збереженням конструктивних, очевидно вже неправильних рішень, устаткування, якого бракувало, інженерні й моніторингові системи (штучний розрахунок, чисто для порівняння) — 1,780 млрд грн, і нарешті порівняли із проєктом, створеним нашою командою за активної підтримки міжнародних партнерів. Ми вийшли на 2,812 млрд грн. Як потім вийшло 3,6 млрд грн на тендері — предмет об'єктивного розслідування компетентними правоохоронними органами.

Хотів би докладніше зупинитися на ролі МАГАТЕ, Уряду Великобританії й державної корпорації «Орано» із Франції. Саме вони побачили й оцінили запал нашої команди, щиру зацікавленість і глибоке залучення. Завдяки виявленій нам довірі з нами працювали залучені за кошти МАГАТЕ міжнародні експерти, у тому числі із РФ (парадокс, але ми добилися відповідей на свої слушні питання не від НАЕК «Енергоатом», а від залучених МАГАТЕ експертів, які працюють у структурах Росатома), фахівці National Nuclear Lab на комплексі Sellafield в Англії, фахівці «Орано» і комплексу La Hague у Нормандії. Це все батьки цього проєкту з погляду його змісту, якості й безпеки рішень. І жодна компанія в Україні не має права заявляти якісь права на цей проєкт. У кращому разі їх люди займалися оформленням креслень і переведенням на папір ідей і рішень, розроблених міжнародною командою однодумців. Причому майже всі відрядження нашої команди оплатили сторони, що нас запрошували. Збереглися документи, фотографії, креслення від руки, висновки й рекомендації МАГАТЕ на 21-й сторінці за результатами наших багатоденних мозкових штурмів. Я з великим задоволенням згадую про той час, коли ми працювали в команді компетентних мотивованих однодумців, висококваліфікованих фахівців міжнародного масштабу.

І як тільки в 2019 році створений нашою командою проєкт був направлений на державну експертизу, чиновники вирішили, що ми свою справу зробили й нас повинні негайно змінити фунти, які забезпечать проведення тендерів для виграшу потрібних підрядників і забезпечать потрібне рішалам управління грошовими потоками.

З того моменту, як Абрамовський, маючи чиновницький і комерційний досвід у капітальному будівництві промислових і нежитлових об'єктів, раптом став міністром екології й захисту навколишнього середовища, почалися зміни керівників Агентства. Справа в тому, що саме голова ДАЗВ є розпорядником коштів Держфонду з поводження з РАВ, і саме гендиректор ДСП «ЦППРВ» виконує роль замовника цього об'єкта, проводить тендер і укладає договір з генпідрядником і потім підписує акти виконаних робіт. От вам і вся картина. Тільки цього разу, крім проявів у своїх уже добре впізнаваних амплуа представників субкультури рішал і фунтів, з'являється дещо набагато серйозніше — державна зрада — дії високопоставлених осіб, спрямовані на шкоду державі Україна й на догоду іншій державі.

І на сьогоднішній день Абрамовський продовжує лобіювати свого фунта на посаду голови ДАЗВ, щоб той поставив потрібного фунта на посаду гендиректора ДСП «ЦППРВ».

Не займається міністр ні законом по цьому сховищу, ні Загальнодержавною цільовою програмою поводження з РАВ, немає коли. Та й навіщо, якщо можна й так. Адже ніхто ж не приходить і не запитує, чому закон порушуєте. Субкультура рішал і фунтів. Очевидно, що Абрамовський теж чийсь фунт. Але читайте Ільфа і Петрова… Фунтів, зазвичай, саджають…

 

Більше з GreenPost
Перехід на сіль зі зниженим вмістом натрію зменшує ризик інсульту
2 хв на прочитання36 хвилин тому
В Білорусі у 2021 році зазнали репресій півсотні екологічних некомерційних організацій
1 хв на прочитаннягодина тому
Скандал у школі: "першачки" розповіли батькам, що їх класна керівник п'яна
1 хв на прочитання3 години тому
Всесвітній день хребта: кілька простих порад для здорової спини
2 хв на прочитання4 години тому
Хірург-онколог розповів чи існує зв'язок між мобільним телефоном та онкологічними захворюваннями
2 хв на прочитання5 годин тому
Зафарбувати сивину недостатньо: що виказує наш вік
2 хв на прочитання6 годин тому
Дива агрономії: фермер з Одещини придумав як вирощувати капусту та економити на поливі
1 хв на прочитання7 годин тому
Всесвітній день алерголога: цифри жахають, але прогноз втішний
3 хв на прочитання8 годин тому