Еколог розповів, чи загрожує Україні нашестя сарани

Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО)  фактично 50 років бореться з пустельною сараною, і кінця-краю цій боротьбі не видно. Цього року навала сарани спостерігається  у Східній Африці та Ємені, на боротьбу зі шкідниками  було зібрано понад $ 130 млн («витратні матеріали» – пестициди, біопестициди, обладнання, авіація тощо).

Та загроза продовольчої кризи все ще зберігається: через навалу сарани понад 43 млн осіб у країнах Близького Сходу, Африки та Азії зіткнуться з гострою нестачею продовольства. Ефіопія, Кенія і Сомалі переживають наймасштабнішу навалу за останні десятиліття. 

Особливо небезпечною  виглядає тема голоду і знищення сараною врожаю  через ймовірність міграції сарани. Про ймовірність появи шкідників  на території України GreenPost поспитав у  еколога Івана Басюка.

– Що таке сарана?

– Сарана належить до дуже великого відділу комах. Те, що ми називаємо сараною, це насправді звичайні коники-стрибунці. Їх є дуже багато видів, і частина з них за певних умов можуть збиратися в групи, які ми потім називаємо «нашестям сарани». А в звичайному житті їх мало що відрізняє, крім розміру.

Однак не можна сказати, що це сарана в латентній формі. Ідеться про особливості морфології. Коників, які можуть об’єднуватися в групи, існує кілька десятків видів. На щастя, в Україні живе тільки 4 види прямокрилих.

– Звідки береться сарана?

– Восени сарана відкладає яйця – від 20 до 50 штук. З яйця починає розвиватися личинка – завмирає на зимовий період, а навесні «надолужує згаяне» і приблизно у травні вилуплюється.

Є кілька етапів розвитку сарани. Спочатку вона перетворюється з личинки у щось на зразок безкрилого коника, потім у неї через кілька перетворень з’являються крила – і ось вона вже може перелетіти на інше поле, щоб попоїсти травички. Звичайно, якщо їй нічого не завадить: у сарани багато ворогів – і гриби, і віруси, і навіть інші комахи… Навіть родичі з тієї ж родини прямокрилих можуть поїдати сарану.

Сарани деколи буває менше, а деколи більше. Іноді з'являється настільки багато личинок, що сама сарана, відчуваючи, що популяція завелика, починає вести стадне існування. Незрозуміло з якої причини комахи не лише перетворюються на великі «зграї», а ще й міняють зовнішній окрас (зазвичай ці комахи зеленкуватого кольору, а тут стають коричневими чи темно-коричневими, в них додаються смужки). Зібравшись  у зграю, сарана починає пожирати все, що біля неї знаходиться.

Спочатку, без змоги літати, комахи за день переміщаються приблизно на сто метрів. Потім через день-два – уже на кілометр. А потім у них  виростають крила, і вони можуть переміщатися на сто, двісті, триста кілометрів за день.

Є чотири види сарани, які збираються в зграї: італійська (прус), пустельна, марокканська та азійська  сарана. З них найнебезпечніша – пустельна: вона вважається найбільш спустошливим перелітним шкідником у світі – одна-єдина зграя на площі в один квадратний кілометр може складатися з 80 млн комах. Одна комаха може з’їсти півкілограма їжі, а одна тонна сарани з’їдає приблизно десять тонн.  Перелітати така сарана може на 300-500 км. Наприклад, з Африканського півострова чи з Азії, перелетівши через океан, може потрапити в Україну.

– Чи варто нам панікувати через сарану?

– Ні. У засушливих країнах сприятливі умови для високого врожаю. Але де є гарний врожай, там і навала сарани. Ми маємо дуже великий плюс, завдяки якому сарана не поширюється так швидко: це зима. У наших кліматичних умовах одна доросла особина сарани може відкласти яйця лише раз – у вересні. А пустельна сарана відновлюється кожні 12-15 діб: із личинки виростає доросла комаха і відкладає яйця, і цей цикл постійно повторюється.

У будь-якому разі, від нашестя сарани ми не застраховані. Можуть виникнути сприятливі умови, коли вона почне збиратися в групи. Але це все одно набагато легше контролювати в Україні, ніж, скажімо, в Азії. Адже перші кілька діб сарана нелетюча, і достатньо агрохімобробки полів, щоб знищити локації її скупчення. Окрім того, у нас великі території розорюються, а сарана відкладає свої личинки в землю на глибину 2-5 см. Про розорюванні ґрунту ці личинки потраплять на поверхню або вглиб. Якщо личинка потрапила вглиб, то не зможе вибратися й загине, а якщо, навпаки, на поверхню – замерзне взимку. Тому навіть якщо станеться спалах на якійсь локації, то її достатньо переорати – і наступного року вже там майже не буде сарани.

Звичайно, сарана може розвинутись на занедбаних територіях і перелетіти звідти, але їх не так багато, щоб популяція сарани могла розростися до реально загрозливих розмірів. Степові зони в Україні дуже маленькі.

Там, де кліматичні умови дозволяють сарані розвинутись як слід, вона вражає сотні кілометрів. Популяцію сарани, яка важить приблизно десять тисяч тонн, нам просто неможливо уявити, а для когось це реальність. Відомі випадки, коли такі об’єднані зграї, сівши на землю, в довжину займали 10 км, в ширину 2 км, а важили 15 тисяч тонн. Згадавши, що одна комашка може з’їсти півкілограма, можемо собі уявити масштаби трагедії. З цим упоратись майже неможливо.

Що ж, навала сарани, описана в Старому заповіті, Україні поки що не загрожує. Тому принаймні з цього приводу наші фермери можуть спати спокійно.