Науковці пояснюють, чому ми робимо те, про що потім пошкодуємо, і як цьому запобігти

Ми часто розумні заднім числом, і цьому є пояснення. Науковці називають це когнітивне викривлення «емпатичний дефіцит», або непорозуміння між «холодним» і «гарячим» станами. Про це розповідає соціолог, медіатор Тетяна Саніна.

Звісно ж, цим активно користуються продавці (та хоч люксових авто, чи риби на базарі) і маніпулятори. Але часом ми й без них собі гарно впоруємося», — констатує експерт.

Вона пояснює, що гарячим стан стає тоді, коли на нашу свідомість впливає голод, сексуальне бажання («згадайте, скільки дурниць ви свого часу зробили, бувши закоханими»), страх, виснаження чи будь-які сильні емоції.

Науковиця розповідає, що економіст-біхевіорист Джордж Лоенштейн у результаті низки досліджень прийшов до висновку: емоції так сильно на нас впливають, що «в різних емоційних станах ми ніби різні люди».

Що робити?

Тетяна Саніна говорить, що Лоенштейн пропонує не марнувати час на приборкування емоцій (бо це неможливо), а прийняти те, що емоції можуть докорінно змінити наше сприйняття реальності й поведінку. Тому перш ніж передбачати те, як ми будемо поводитися, варто передбачити те, як ми будемо почуватися. Знаючи свої слабкості, прийняти, що у майбутньому ми можемо бути не такими вже й раціональними, якими себе уявляємо у стані спокою, і бути готовими до цього.

Усвідомивши це, можна навчитись вчасно розпізнавати емоції, котрі розпалюють нас до «гарячого» стану, і потихеньку охолоджувати їх, нагадуючи собі, що під їхнім впливом ми вибираємо не зовсім те, що потрібно.

Або, готуючись до потенційно емоційних подій, вжити запобіжних засобів:

• домовитись із сестрою/кумою/братом/кумом, щоби подали вам знак, коли рука потягнеться за третім тістечком/келихом вина на родинному збіговиську, де вас весь час питатимуть про те, коли вже одружитесь/народите/допишете дисертацію;
• поставити нагадування на телефон і у день отримання річної премії не вирушати одразу на шопінг;
• попросити рідних нагадувати про ваше рішення вчасно обідати та прогулюватись вечорами під час дописування рукопису/дисертації/ грантового звіту тощо.

Тетяна Саніна робить висновок: ми не раби емоцій — розпізнавши їх, ми можемо регулювати їхню інтенсивність, проте вони на нас дуже впливають і це потрібно брати до уваги.

«Майже так, як прогноз погоди, на який ви зважаєте, беручи із собою парасольку чи сонячні окуляри. А як не подивились прогноз ізранку, то вже доводиться обходитись тим, що потрапить під руку», — говорить медіатор.

Також ми писали, як облаштовувати життя по-своєму, коли здається, що доля грається нами, мов кошеня клубком ниток: поради психологів.